«Я теж Віталій Марків»: інформаційна війна проти України триває

Анастасія Браташ

Опубліковано: 23-12-2019

Розділи: За що критикують медіа?, Маніпуляція, пропаганда.

0

Інформаційна атака або хвиля дезінформації – один із найпотужніших засобів вплинути на політичне життя будь-якої країни. В сучасному світі потрібно виграти  не лише фізичну війну, але й інформаційну. У Росії з часів російсько-грузинського збройного конфлікту 2008р. це добре усвідомили і системно використовують будь-які засоби ведення такої війни. Суворий вирок італійського суду українському нацгвардійцю Віталію Марківу пов’язують саме з надзвичайно сильним впливом російської пропаганди у ЄС.

Джерело фото: Громадське

Ще влітку 2017р. Віталія Марківа затримали у місті Болонья, Італія. Суд над українським нацгвардійцем розпочався 6 липня 2018 у місті Павія. Українського військового звинуватили в смерті італійського фотожурналіста Андреа Рокеллі та його перекладача Андрія Миронова, що сталось в травні 2014 року неподалік від Слов’янська, Донецької області. Обвинувач стверджує, що смерть фотожурналіста сталася внаслідок мінометного обстрілу з боку України. Натомість, за даними Генпрокуратури України, в той час був артобстріл саме із російської сторони.

Основний доказ, що свідчив проти Марківа, на думку позивача, була публікація  італійської журналістки Ілларії Моррані. Попри те, що публікація містила очевидні помилки: зокрема, там Марківа називають “капітаном”, а він лише солдат. Також журналістка стверджує, що Марків говорив, що це він вбив Рокеллі. На суді Віталій Марків це заперечує. Запису розмови, на яку посилається журналістка, немає. Слід зазначити, що в процесі судового розслідування використовувався «документ», опублікований у російському пропагандистському ресурсі «Русская весна».

Зрештою цього літа українському захиснику винесли вирок – 24 роки ув’язнення. Попри те, що обвинувач просив 17. Суд у Павії без вагомих підстав визнав, що саме Марків свідомо вбив італійського фоторепортера і російського перекладача. Суд виголосив це рішення без мотивувальної частини, а також Марківа зобов’язали виплатити компенсацію постраждалій стороні. На знак протесту проти такого рішення українські військовослужбовці розпочали челендж «Я теж Віталій Марків».

20 листопада Україна подала апеляційну скаргу до Апеляційного суду в Мілані щодо  справи Марківа. Рішення суду очікують навесні 2020.

Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький у коментарі для «Opinion» розповідає, що в італійській пресі два роки тривала  інформаційна війна довкола цієї події. Вже в перший день арешту італійська преса, нехтуючи презумпцією невинуватості, називала Віталія Марківа вбивцею. Таку політику медій засудили адвокати. Олесь Городецький каже: «Протягом двох років по суті мусувалися всі міфи російської пропаганди про переворот в Україні, фашистів, ненависть до журналістів, порушення свободи слова. Щоб зрозуміти глибину дна, варто знати, що доказом у справі став навіть сайт “Русская весна”».

7 грудня 2019 року 112 канал опублікував інформацію про те, що один відомий італійський політик – Бенедтто Делла Ведова – підтримав Віталія Марківа. Але політик переймається, що в апеляційному суді буде той самий результат, що у Павії. Щоб уникнути цього, він просить європейську комісію бути присутньою на суді в березні 2020р. Політик зазначає, що суд у Павії проводився у глибокій антиукраїнській атмосфері.

Російські ЗМІ стверджують, що українського нацгвардійця засудили справедливо за умисне вбивство двох журналістів у цивільному. Цікава деталь, що серйозно змушує задуматись про причетність Росії до такого вироку – присутність відомої російської пропагандистки Оксани Чалнишевої на суді у Павії. Громадське повідомляє, що особисті думки лунали в суді частіше, ніж факти.

Інформація війна триває

Український дослідник інформаційних війн Григорій Почепцов говорить, що Росія діє за психологічною схемою «злодій – жертва – герой». Таким чином вони виділяють щонайменше три групи своєї аудиторії: «правильні» і «неправильні» іноземці, або «братній народ» та «свої», тобто росіяни. Росія розповідає, що «неправильні» захопили владу, на них спрямовується агресія, жертвою стають «правильні», яких потрібно визволяти. Звідси випливає, що Росія – героїня та визволителька. Почепцов наголошує, що інформаційна війна зазвичай призводить до фізичної. Коли в російському медіапросторі починають системно згадувати різні країни (Україна, Грузія, Естонія, Латвія або Литва) в негативному контексті, то це перша ознака розгортання інформаційної війни, яка може передувати бойовим діям.

Рік тому дві французькі аналітичні установи підготували дослідження «Маніпуляції інформацією: виклик нашим демократіям», у якому детально розібрали впливи  російської пропаганди. Як передає «Детектор медіа», за словами авторів дослідження, хоча СРСР давно не існує, Росія продовжує послуговуватися тими ж методами: саботаж, дезінформація, державний терор, маніпулювання, агресивна пропаганда, використання протестного потенціалу серед місцевого населення інших країн. Росія надалі веде боротьбу зі зовнішнім світом та всюди шукає ворогів. Інформація, яку транслює переважна більшість російських ЗМІ, часто суперечлива, неправдива, містить наклепи та перекручування фактів, а також створює різноманітні теорії змов та подає найбільш вигідні для російської влади інтерпретації реальності. Стратегічна мета такої пропаганди – підірвати західні демократії за допомогою інформаційних операцій.

Посиленням російської пропаганди стривожені й експерти інших європейських країн. Так, 26 листопада чеське видання «Міжнародне Радіо Праги» повідомило, що за висновками у щорічному звіті контррозвідки Чехії, найбільшу загрозу для конституційного ладу в країні становить саме російська дезінформація. У звіті йдеться про те, що останнім часом проросійські активісти ведуть більш інтенсивну та систематичну агітацію проти сучасної політичної системи Чехії та її членства в ЄС та НАТО.

Росія системно розставляє інформаційні пастки для України. Наше завдання – посилювати спротив у інформаційній війні і адекватно реагувати на російські провокації.

Анастасія Браташ, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.