Про універсального медійника, перелік його навичок та роль в інформаційному просторі розповіла  студентам факультету журналістики ЛНУ  ім. I.Франка Михайлина Скорик – медіаменеджер і відома журналістка з багатим досвідом роботи чи не у всіх галузях ЗМК

Що змінив Інтернет саме у сфері медій? Він створив там справжню революцію, яку порівнюють з винайденням друкарського верстата Ґутенберґа. Ми не знаємо, чим це все закінчиться, але точно той світ, який був до поширення Мережі, не повернеться ніколи.

З появою нових медій перед професійним журналістом не стоїть вибір спеціалізації, бо він повинен тепер вміти все. Потрібно бути більше, ніж просто газетярем чи телевізійником, радійником чи фотографом. Часто виникає таке запитання: чи дуже складно – вміти все? Британські тренери, які читають курси журналістам, стверджують, що треба вміти суперпрофесійно робити  дві діаметрально різні речі – для прикладу, бути чудовим фотографом і не менш добрим оператором. А решта навиків – вміння писати тексти, начитувати синхрон, монтувати, – мають бути на базовому, «користувацькому» рівні. Тому потрібно вивчати все, а вже потім визначатись з основними і додатковими робочими навичками.

Всі, напевно, пам’ятають, що тексти в Iнтернеті не читають – їх сканують.  Чим сканування відрізняється від читання? Читачі перебігають поглядом  і клікають тільки по тому, що їм сподобалось. А саме кількість кліків і формує рейтинги переглядів сайту. Користувачі проглядають стрічку новин, реагують на яскраві заголовки, матеріали з фото чи відео. До речі, рідко дивляться відео, яке йде довше, ніж 6 хвилин. Довгу відеоісторію варто робити в тому випадку, коли ви зробили багато коротких, вони були цікавими, і тепер хочете їх об’єднати.

Читачі в Мережі люблять інтерактив, не люблять довгі та нудні тексти. Також широкою популярністю користуються матеріали типу ігор чи тестів – вони притягують аудиторію, затримують її на сайті. І не варто зважати на закиди типу «журналістика повинна бути серйозною», «ці ігри-картинки-відео нікому не потрібні» – насправді саме оця частина оригінального розважального контенту в більшості випадків якраз і притягує читачів. Також потрібно розбавляти новинну стрічку несерйозними, часом курйозними і навіть жовтуватими новинами, адже, як показує практика, саме такі матеріали приносять найкращий трафік переглядів.

Повернемось до довгих і нудних текстів, яких ніхто не любить. Такий обсяг в Україні зараз публікує лише одна газета – це «Дзеркало Тижня», і вони викладають статті обсягом в 30-40 тис. знаків в мережу. Однак їхня онлайн редакція зараз активно бореться з газетярами за зменшення обсягів хоча б для онлайнової версії –  надмір тексту потрібно трансформовувати в схеми, графіки, розбивати відео, фотографіями. Людина інтернет-текст читає двічі: один раз – коли заходить на сайт, другий – коли пробиває в пошуку ключові слова, і їй вибиває саме ваш текст. У структурі онлайн-тексту також важливе наступне правило: якщо в назві новини є прізвища відомих людей – зірок, політиків, світських осіб, –  то це завжди дає більше кліків та кращий результат по кількості переглядів. Також краще вживати дієслова, ніж прикметники. Тим паче, якщо це складні прикметники чи запозичені з інших мов. Однак є винятки – це слова «п’яний», «голий», «кривавий», «смертельний». Негативні заголовки працюють краще, ніж позитивні. Потрібно старатись максимально конкретизувати суть новини в її заголовку – чітко називати місце, особу, масштаб події  і привід.

Заголовки мають бути короткі. Стандарт – 8 слів – взятий з Ютубу, бо там подають саме таке обмеження. На сайтах здебільшого стараються використовувати 5-6 слів, бо саме стільки поміщається в одному рядку на екрані планшета чи смартфона.  Є навіть міні-статистика – заголовки на 8 слів на 21% успішніші, аніж довші. Звісно, чим заголовок коротший і лаконічніший, чим вдаліше підібрані слова, тим краще. Але ми можемо окрім основного пошукового трафіку захопити ще й побічні, якщо вкажемо на 2-3 слова більше – тобто впишемось у вищезазначені 6-8 слів. Також деталі додаємо ще й для того, щоб новина виглядала більш оригінальною, авторською, щоб якось вирізнятись із загального потоку схожих постів.

І в жодному разі не можна забувати про СЕО (оптимізація слів у заголовках під запити в пошуковиках). Хочете зрозуміти логіку людей, які шукають інформацію –  спостерігайте за собою. Однак потрібно враховувати всі варіанти, адже часто читачі мислять нестандартно, і тренд пошукового трафіку може виявитись зовсім іншим (в одній редакції якось прогадали, зробивши заголовок “Тимошенко посадили на 7 років”, а в пошуковиках користувачі прописували “Тимошенко дали 7 років”). Інтернет –  певною міро, така ж програма, і вона працює за певними алгоритмами. Тому, враховуючи це, ви однозначно швидше отримаєте високий рейтинг.

Що ще важливо пам’ятати про онлайн-текст? Обов’язково має бути бекграунд історії та гіперлінки на інші новини, пов’язані з нею. Багато хто запевняє, що тепер це не використовують, однак посилання на інші схожі новини на сайті – ще одна можливість довше затримати вашого читача.

Оскільки інтернет-журналістика пішла з газетної, то і перші тексти були довгими, нудними, і їх не хотіли читати. Розуміння цього, і відповідно, еволюція, прийшли вже пізніше. Так і з інтернет-ТБ , яке виросло з класичного телебачення. Там диктували моду телепродюсери, які казали: «Ми написали геніальний сюжет, тому під відео повинна бути повна розшифровка того, що було в ефірі». З точки зору автора сюжету це правильно, бо він може знайти його і почитати. З точки зору користувача, який читає в мережі – неправильно. Відео – це одна історія, а текст – інша, і тому текст не повинен дублювати відео на 100%. Текст повинен бути іншим, він має пояснювати відео- або звуковий ряд, який іде на екрані, він має бути інтригуючим і притягувати увагу до сюжету – щоб людина все ж його подивилась. Також там мають бути названі хоча б основні герої  ролика (для успішної роботи пошуковиків), викликати відповідні емоції. Ну і, звісно,  мають бути враховані всі вимоги до тексту в онлайні. Також при зніманні відео для Інтернету потрібно враховувати  те, що знають всі фотографи і оператори – кадрування, основи композиції (хоча б правило «золотого перетину»).

Під час роботи ви можете обрати кілька варіантів поведінки: можете бути або журналістом, який провокує людей та сам старається створити подію (як працівники програми «Ревізор» або Катерина Осадча). Або можете просто спостерігати і записувати все те, що відбувається навколо вас.
Однак потрібно пам’ятати принцип: якщо поруч з тим, що ви знімаєте, відбувається щось важливіше чи цікавіше, то обов’язково запишіть цю подію. Навіть не роздумуйте, це зробити однозначно варто.

Багато думають, що зйомка відео  – щось важке і страшне, і для цього потрібно мати багато дорогого обладнання. Це зовсім не так. Зараз більшості журналістів вистарчає простого телефона чи планшета для виготовлення якісного журналістського продукту, який спокійно можна подавати в ефір. Та і з смартфоном ви привертатимете набагато менше уваги, аніж  з камерою та мікрофоном, що є дуже важливим фактором під час збройних конфліктів чи роботі в гарячих точках.

У жодному разі не можна забувати про те, що при зйомці на телефон чи планшет, пристрій потрібно тримати горизонтально – так при монтажі не потрібно буде обрізати кадр, перекривлювати зображення і ви уникнете VVS (vertical video syndrom). Також потрібно пам’ятати, що на телебаченні є різні формати (4Х3 чи 9Х16) – від цього залежить кадрування зображення. Тому треба старатись помістити об’єкт зйомки якомога ближче до центру кадру, щоб при форматуванні  зображення не втратило сенсу. Не потрібно використовувати зум – краще зняти на однаковій крупності все, а при монтажі можна укрупнити план. Також дуже важливо при зйомці провести всі 3 плани – великий, середній, загальний, кожен з яких має тривати не менше 15 секунд.

Щоб не тремтів телефон і, як наслідок, кадр, телефон треба тримати двома руками і не забувати слідкувати за пальцями, яких в ролику не повинно бути (це якщо нема селфі-палки). Також ще одна важлива порада тим, хто знімає на телефон – під час зйомки переведіть його в режим польоту, саме так ви вбережетесь від несподіваних дзвінків, які зіпсують відео.

Звук. На вулиці завжди багато шуму, але його можна якщо не зовсім уникнути, то хоча б максимально притишити – вставляєте навушники з мікрофоном в телефон, і на цей мікрофон пишете звук. Інтершум в ролику повинен бути продуманим, бо може бути як помічним, так і шкідливим. Щоб його виправдати, потрібно показати джерело шуму.

І одним з найболючіших питань в інтернет-журналістиці є питання авторського права . Така вже в нас країна, в якій прийнято все красти. І є невеликий відсоток журналістів, які подають себе як чесні професіонали та знають, як відносно чесно вкрасти, щоб нікого не образити. Однак це все одно погано. Журналісти повинні вміти або знаходити кошти, щоб купувати контент, або домовлятись з автором про використання його матеріалів.

Майстер-клас  Михайлини Скорик на базі кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ відбувся в рамках проекту «До універсального журналіста через університетську освіту» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Дивіться також інші майстер-класи кафедри новий медій :

Олександр Піддубний – Конвергентна журналістика

Юлія Голоднікова – Віртуальні спільноти

Марина Жемченко – Динамічна візуалізація, таймлайн

Тарас Прокопишин — Лонгріди

Записала Тетяна Павліченко

Відео – Зоряна Козачок

Comments are closed.