В сучасних умовах посилення «мови ворожнечі» до ромів та ромських погромів, питання громадської та політичної соціалізації ромської меншини за допомогою мас-медіа набуває максимальної актуальності. Замість того, аби оперувати лише фактами та підходити до кожної ситуації чи проблеми індивідуально, медіа зазвичай «вміщають» особу або групу осіб до коробочки із наліпкою «ром». За провокативними коментарями та сенсаційними повідомленнями, криються порушення прав ромської національної меншини за етнічною ознакою, дискримінація ромів на рівні мови ворожнечі («цигани», «циганський бруд», «біосміття») та поширення стереотипізації.

Про пошук балансу та ефективні інструменти зміни ставлення українського суспільства до ромів розповідає медіаекспертка Ольга Веснянка.

• Довідка: Ольга Веснянка – правозахисниця, журналістка, редакторка, тренерка. Навчалась в Українській школі політичних студій, закінчила курси «Digital Future Journalism» Києво-Могилянської школи журналістики. У медіа працює з 1998 року. Ольга Веснянка працює у темі прав національних меншин, протидії ксенофобії і дискримінації. Є співзасновницею і активісткою «Поваги. Кампанії проти сексизму в українській політиці та ЗМІ», експерткою Коаліції з протидії дискримінації в Україні, тренеркою курсу «Толерантність і недискримінація в роботі поліції». Авторка блогу про гендер на BBC.ua, друкується в Insider та веде передачі на Громадському радіо.

Які виклики постають перед ЗМІ під час висвітлення ромської тематики?

Часто українські медіа вдаються в екзотизм і подають матеріали з відтінком сегрегації. Мовляв, є «Ми» і «Вони». Суспільство неоднорідне, тому журналістам варто розповідати про звичне життя, труднощі та успіхи, соціальні питання ромської громади.

Викликами для медіа в ромській тематиці є, звісно, чутливість, вміння коректно і етично піднімати ромську тематику, не транслювати мову ворожнечу, зокрема через надання слова ксенофобам чи нападникам. Власне в цьому місія журналістики – не підживлювати дискримінаційні, ксенофобські настрої суспільства.

Роми – досить закрита спільнота. Яким чином ЗМІ можуть сприяти порозумінню українського суспільства та ромів?

Коли ми говоримо про коректне та об’єктивне висвітлення вразливих груп населення, зокрема ромської спільноти, необхідно уникати узагальнень, упередженого ставлення, подавати повну інформацію.

Хочу зауважити, чого саме не вистачає у матеріалах на «ромську тематику». Зараз докладне висвітлення конкретних заходів, що сприяють інтеграції ромів за планом Стратегії захисту та інтеграції ромів України до 2020 року, перетворюється на «хайп» (з англ. «hype» – інтенсивна реклама, розкручування).

Найважливіше – прозоро висвітлити фактаж, без маніпуляцій. Також соціалізувати ромів шляхом матеріалів, які сприяють правовій свідомості меншини. Наприклад, ініціатива в Одеській області, завдяки якій Правозахисний центр разом з Головним територіальним управлінням юстиції консультують місцевих ромів щодо отримання документів. Нам потрібно подолати відстань поміж «білими медіа» для «білих людей», у яких є гроші і освіта та поміж розмаїтими «іншими».

Питання контенту українських ЗМІ – це запит суспільства на ту інформацію, яка є «прийнятною» щодо ромів?

Увага суспільства в епоху постправди звертається більше до емоцій, які є яскравими після жахливих ромських погромів чи інших повідомлень, які розпалюють ворожнечу. До прикладу, нещодавно на радіо «Трек» було опубліковано відео «У Здолбунові роми вантажили мішками цукерки з кладовищ», яке власне розпалює ворожнечу. Жодних перевірених джерел інформації, свідчення «очевидців» як єдине вірне та відсутність повноти висвітлення. Це не є об’єктивною чи конструктивною журналістикою, коректною до ромської громади в Україні.

Таких матеріалів чимало в мас-медійному просторі. Зате тема роботи ромських посередників, які щодня працюють над освітніми та правовими проектами для ромів, зустрічається в медіа не так часто…

Транслювання мови ворожнечі – це суспільно-небезпечне явище в мас-медійному просторі. Чи передбачена відповідальність за вживання мови ворожнечі у законодавчому полі?

Відповідальність за транслювання мови ворожнечі – це гостра і складна тема. Якщо в теле- та радіопрограмах законодавством вона передбачена, то в інтернет-ЗМІ її просто не існує. Так, є ст.161 Кримінального Кодексу, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності. Таке формулювання, успадковане з радянського кримінального права, є вкрай невдалим через його розмитість та невизначеність.

Мова ворожнечі в демократичних країнах відноситься до адміністративних порушень і суворо регулюється. Варто позбутися подвійних стандартів. У нас телеканал «Інтер» штрафують за російську пропаганду, а «ICTV» за пряму трансляцію ромських погромів з коментарями, які можуть розпалювати міжнаціональну ворожнечу – ні.

Зберігається тенденція, що громадські організації залучені про процесу конструювання позитивного образу ромів через медіа значно більше, ніж владні структури. Отже, ми знову зіштовхуємося з упередженнями?

Навіть в темі коректних аналітичних чи подієвих публікацій на ромську тематику не варто узагальнювати і говорити, що є тільки біле і чорне. У будь-якій сфері життя присутній людський фактор, особливо це стосується роботи державних інституцій в питаннях інтеграції за Ромською стратегією.

В Україні високий рівень ксенофобії до ромської громади, і серед чиновників також. Проте говорити, що ці упередження є в усіх владних структурах, не варто. Є чимало корисних ініціатив саме від державних інституцій, як от Головне управління юстиції в Одеській області, яке є відкритим для просвітницької діяльності щодо правової свідомості ромів. Тож є чудові проекти, починаючи від культури та спорту до правозахисної тематики.

Історія та культура ромів – теми, які сприяють соціалізації ромської громади. Чому в медіа цей контент не затребуваний?

Останніми роками з’явилося більше фахівців, які компетентні у ромській тематиці, мають змогу надати певний фактаж та достовірні джерела інформації. Я завжди раджу історика Українського центру вивчення історії Голокосту Михайла Тяглого, який досліджує тему геноциду ромів. Якщо говорити про культурну сферу, то це однозначно ромознавиця Наталія Зіневич, яка консультувала авторів фільму «Сім успішних історій ромських жінок».

Теми культури та історії також висвітлювались на інтернет-радіо «Чірікло» та інформаційному порталі «Правовий простір». Зокрема, цей правовий портал є унікальним ресурсом в українському інформаційному просторі, адже завдяки журналістці Олені Орлові на ньому з’явилося близько 800-та публікацій, присвячених ромському суспільному життю. Тому все залежить від бажання комплексно висвітлювати ромську меншину та власне розуміння журналіста.

Яке Ваше медійне рішення у контексті висвітлення ромської спільноти?

Медійній спільноті необхідно продовжувати розвивати Етичний кодекс та медіаграмотність. Детектор медіа та Інститут масової інформації повинні й надалі реагувати у своїх моніторингах та звітах на порушення етичних норм у низці журналістських матеріалах.

До того ж, важливо не забувати про освіту формальну та неформальну для журналістів. Як приклад, згадую, курс «Праволюдяність» Інституту журналістики, який допомагав поглиблювати знання викладацького складу в тематиці чутливого висвітлення вразливих груп населення. Також чудове рішення – сприяти розвитку ромської журналістики, в тому числі громадянської.

Власне наскільки ромські медіа представлені в українському медіапросторі сьогодні?

Ромської журналістики майже немає. На медійному ринку є лише телевізійна програма в Ужгороді «Романо Лав», яку веде ромський діяч і журналіст Віктор Човка та інтернет-радіо «Чірікло», щоправда зараз подкасти майже не виходять, тому це вже більше фейсбук-сторінка про ромську спільноту.

Важливо, щоб голос рома звучав у медійних матеріалах. Тим паче, чимало представників/-ниць ромської молоді активно цікавляться блогінгом та подкастами. Ромська журналістика має розвиватися та самостійно виробляти медіапродукт, який зможе зацікавити власну громаду та широке коло слухачів/глядачів.

Погляд зсередини

Висвітлення ромської тематики має певні особливості, зумовлені соціальними факторами та специфікою комунікації як із представниками інших національностей, так і всередині своєї спільноти. Про необхідність включення етносу до політичного та громадського життя своїх громад та країни в цілому розповідає правозахисниця Зола Кондур.

• Довідка: Зола Кондур – віце-президентка благодійної організації Ромського жіночого фонду «Чіріклі». Навчалася в Ізмаїльському державному педагогічному університеті. Понад 20 років займається проблематикою становища ромів в Україні загалом і зокрема ромських жінок. Правозахисниця представляє інтереси українських ромів в Європейському парламенті, ООН, ОБСЄ, Раді Європи.

Які найбільш проблемні сфери ромів можна окреслити в українському суспільстві?

Основні проблеми нерозривно пов’язані з паспортизацією, сюди входять і труднощі отримання свідоцтв про народження, і реєстрації місця проживання. Далі низький рівень доступу до медичних послуг та освіти, проблема працевлаштування, особливо це стосується жінок. Якщо говорити про компактні поселення ромів, то це інфраструктура і житлово-побутові питання. Також сюди відноситься постійна дискримінація не лише на побутовому рівні, але й у державних інституціях та засобах масової інформації.

З якими викликами Ви і власне правозахисний рух стикається на державному рівні?

У 2013-2014 роках нам не створювали перешкод у роботі, проте й не було розуміння ромського питання, нагальності та гостроти проблем, що постають. Згодом ситуація змінилась на краще, почалась співпраця благодійної організації Ромського жіночого фонду «Чіріклі» з різними національними, обласними та місцевими органами. Такому прогресу, безумовно, сприяла децентралізація.

Сьогодні, з одного боку, є дружні органи влади, які сприяють інтеграції ромів в українське суспільство, а з іншого – ті, хто виконують свої зобов’язання лише з метою подальшого звітування по Ромській стратегії. Зокрема, є такі чиновники, які намагаються перекласти свою роботу на громадських активістів, а потім звітувати по їх виконаній роботі.

Наскільки голос ромської меншини представлений у державних інституціях?

В Закарпатській області, де знаходиться найбільше поселення ромів, є представники в сільських, міських радах, та на обласному рівні, на жаль, немає. Що стосується інших областей, то переважно роми мають змогу перебувати при владі в сільських радах, в міських радах – невелика кількість. Це питання є соціально-значущим для нас, адже без включення ромських представників в органи влади неможлива повна інтеграція та соціалізація.

Роми і вибори. У чому полягає специфіка голосування ромських виборців?

Відсоток ромів, які беруть участь у голосуванні, ніколи не був надто високим. На це є низка об’єктивних причин: відсутність документів, низький рівень грамотності, незначна інтегрованість ромів у суспільне і політичне життя. Неписьменність ромських виборців стає масштабним інструментом для маніпуляцій. Роми як національна меншина потрапляють у зону ризику: їм роздають «соціальні подачки», а найменш захищеним обіцяють захист.

Ромські виборці прагнуть бути частиною свідомого суспільства, яка обирає Президента. Це їхня Україна, тут вони живуть, народжують, навчаються…

Взаємовідносини представників правоохоронних органів та ромів – тема, що набула особливого звучання після червневих погромів таборів та побиття ромів. Чи здатні вони захистити ромську громаду?

Після численних нападів на кочові табори правоохоронні органи розробили спеціальний внутрішній протокол захисту ромських груп. Його не розповсюджують та не узгоджують з іншими державними структурами, це своєрідна інструкція кроків щодо ромських стихійних поселень.

В Україні немає ефективного законодавства про злочини на ґрунті ненависті. Справи щодо побиття ромів, погромів не кваліфікують як злочини, що вчинені на ґрунті ненависті, попри очевидні ознаки. Це становить серйозну небезпеку для ромів. Якщо б після першого нападу на ромську меншину була гостра реакція державних інституцій, зокрема заява на рівні Президента чи Прем’єр-міністра, то напевно не дійшло б до 12-ти нападів за рік.

Власне червневі погроми 2018 р. Ви розцінюєте як крок, який може призвести до ще більшого зростання агресії чи можливо це точка, яка змусить переосмислити ставлення до ромської меншини?

Якщо в нас не буде належних рішень по кримінальних справах, зокрема щодо Львівського та Київського погрому, то радикальні угрупувань сприйматимуть це як дозвіл на насилля. Зараз українське суспільство поділене на дві групі щодо ставлення до ромів: ті, які засуджують ромські погроми та ті, що зневажають ромів, називаючи їх сміттям. Власне, друга група є чисельнішою. Давати будь-які прогнози я не буду, бо поки що не спостерігаю, як суспільство переосмислює ставлення до ромської громади…

Ромський жіночий фонд «Чіріклі», займається ромськими жінками і громадою в цілому. Наскільки діяльність фонду посилила участь ромських жінок в громаді?

Гендерне питання розглядають у Раді Європи в проекті «Національних меншин». Заплановано провести  моніторинг реалізації Ромської стратегії з 2013 року крізь призму саме гендерного становища. На базі цього аналізу буде розроблено пропозицію до наступної Стратегії ромів. Питання гендерних потреб ромських чоловіків та жінок будуть неодмінно включені в новий документ.

Чи популярна серед ромів тенденція замовчування етнічного походження?

Все залежить від середовища, в якому виросли роми. Якщо дитина з народження перебуває в родині, в якій ромське походження відстоюється, то, звісно, тут ідентифікація неодмінно відбудеться. Та є інші випадки, коли з дитинства навчають, що краще не розповідати про свою етнічну приналежність. Безумовно, саме суспільні стереотипи впливають на самоідентифікацію ромської меншини в суспільстві.

Наскільки медіа впливають на зміну ставлення українського суспільства до ромської меншини?

Поки що ромів переважно згадують у кримінальному контексті або як своєрідну екзотику. Конструювання певного образу в медіа більше впливає на відкриті ромські поселення, бо із закритими дещо складніша ситуація. Програма ромських медіаторів сприяє налагодженню взаємовідносин та соціалізації саме закритих ромських громад.

Для того, щоб роми відкривалися, їм потрібне відчуття безпеки та можливість бути почутими та сприйнятими в суспільстві. Потрібно дотримуватись балансу сторін, не ідеалізувати/демонізувати ромів та уникати ототожнення конкретних випадків з цілою національною меншиною.

На які соціальні сфери життя ромської меншини будуть спрямовані подальші ініціативи благодійної організації Ромського жіночого фонду «Чіріклі»?

Ромські проблеми тісно взаємопов’язані, і саме тому є виправданим комплексний підхід, який стосується відразу кількох сфер Ромської стратегії. Ці сфери: правовий захист, освіта, охорона здоров’я, забезпечення житлом, зайнятість, культура, інформація. Наші подальші ініціативи будуть спрямовані не лише на вирішення проблем ромів, а й на впровадження норм міжнародного права щодо захисту прав національних меншин в українське законодавство. Цей підхід забезпечить рівні права, можливості та доступ до всіх суспільних сфер.

Спілкувалась Іванна Ватраль, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Матеріал є частиною бакалаврського дослідження Іванни Ватраль «Формування образу ромів в українському медіапросторі: пошук медійних рішень»

Comments are closed.