2022 рік у світі та в Україні почався не лише із гучних святкувань та супроводжуючої їх пандемії коронавірусу і подій в Казахстані, а й з наростання напруги у Східній Європі на тлі російсько-української гібридної війни. Низка авторитетних міжнародних ЗМІ почала публікувати матеріали розвідки про війська РФ, які скупчуються все ближче та в більшій кількості біля українського кордону. Ба більше, в інформаційному просторі з’явились чи не конкретні дати нападу російської армії на територію України. До того ж, можливу війну висвітлюють як наші, українські ЗМІ, так і західні та російські. Відповідно, залежно від виду засобу масової інформації, риторика щодо цього питання відрізняється.

Але якщо більшість українських та західних медіа переважно обговорюють можливість чи неможливість ескалації конфлікту на Сході України чи оприлюднюють розвіддані, то російські та українські проросійські ЗМІ, окрім звичайного інформування, поширюють позицію Кремля щодо окупованих українських територій та обґрунтовують важливість захоплення України російською армією. Чому ж потрібно почати війну? Що не так в Україні – її треба рятувати, звільнити від «загрози», чи просто поширити свій вплив на нашу країну? Переглядаючи новини та «аналітику» провідних російських медіа, можна зробити висновок, що все одразу. Утім, про все по порядку.

ЧОМУ ЦЯ ВІЙНА ОСОБЛИВА?

Насамперед варто сказати про те, що російсько-українська війна є гібридною, а отже складається із багатьох взаємопов’язаних частин, одна з яких – інформаційна. Поглянемо, як характеризує це явище Глосарій назв, термінів і словосполучень, які рекомендують використовувати у зв’язку із тимчасовою окупацією РФ АР Крим та ОРДЛО:

Російсько-українська інформаційна війна — комплекс заходів, постійно здійснюваних урядовими та неурядовими організаціями Росії та України в інформаційному просторі України, Росії, інших країн та міжнародних організацій, спрямованих на отримання стратегічно-політичних переваг шляхом деморалізації або введення в оману противника та протидії заходам іншої сторони у глобальному протистоянні Росії і України, а також протистоянні Росії та «Західного світу». 

Незважаючи на відмінність інструментарію у порівнянні із війною у класичному розумінні, мета такої війни така сама – отримати стратегічно-політичні переваги. Це дуже важливо розуміти у контексті знецінення пропагандистського чинника російсько-українського протистояння пересічними громадянами України.

ТРІШКИ ІСТОРІЇ

Також потрібно сказати, що пропагандистські інформаційні кампанії проти України РФ почала ще набагато раніше за 2014 рік – одразу після розвалу СРСР вона почала (або ж продовжила) розколювати самоідентифікаю українців, містифікувати й фальсифікувати факти, а також поширювати міфи й пропагандистські штампи.

Щодо війни, розпочатої 2014 року, то навіть військове вторгнення розпочалося із фальсифікації інформації щодо подій у Корсуні-Шевченківському про нібито загиблих Антимайданівців, яких вбили активісти Майдану. Низка російських та проросійських ЗМІ в Україні висвітлили цю подію як агресію українців проти проросійсько налаштованих громадян. Насправді ж цей інцидент був попередженням організованих виступів тітушок. Пізніше, фальсифікацію використали російські медіа та політики як привід для анексії АР Крим.

Отже, агресивні інформаційні кампанії Росії проти України нікуди не зникали за всю історію України, а лише збільшували свої обсяги на тлі політичних, економічних та збройних конфліктів.

А ЩО СЬОГОДНІ?

За останні 8 років гібридної війни інформаційні атаки російських ЗМІ та медійних фігур не лише не зменшилися, але й набрали оборотів й розвинули свій інструментарій. Утім, риторика російських ЗМІ щодо «українського питання» змінилась не сильно. Сьогоднішні наративи сконцентровані у статті президента РФ Володимира Путіна «Об историческом единстве русских и украинцев». Якщо вам цікаво, ви можете прочитати її та побачити, звідки «ростуть ноги» у матеріалах російських медіа, але ми це зробили за вас. Ми прослідкували за останніми публікаціями провідних російських ЗМІ та проросійських медіа в Україні та виділили основні тези, які просуває роспропаганда. Що з цього вийшло – читайте нижче!

ДИСКРИМІНАЦІЯ РОСІЯН В УКРАЇНІ

Одна із найпоширеніших думок так званих російських «експертів» щодо української небезпеки полягає в тому, що тут дискримінують росіян і «російськомовних українців», а також пригнічують їх у правах, порушуючи конституційний порядок.

Так, 21 січня на сайті інтернет-видання Lenta.ru вийшов матеріал під заголовком ««Все корчат из себя украинцев» Половина жителей Украины говорит на русском. Но их детям запретили учиться на родном языке». У ньому журналісти взяли інтерв’ю в українців, які скаржаться на те, що не мають можливості навчатися та розмовляти постійно російською мовою. При цьому, навчання українською мовою журналісти називають «ідеологічним пресингом» та «насильною українізацією», а вживання російської мови у всіх сферах життєдіяльності в Україні – «справедливістю». Але в кінці статті журналісти наголошують, що Росія зараз не має важелів впливу на ситуацію, що склалась, а отже – не закликає до насильницьких дій.

Це ж медіа написало текст із різкою реакцією на Закон України «Про корінні народи», який не зараховує росіян до корінних народів. Під заголовком «Триумф патриотизма. На Украине отказались считать русских коренным народом. Чем ответит Россия?» журналіст Олександр Непогодін пише, що цим законом Україна хоче сказати, що росіяни в Україні є «небажаним елементом» та зараз проводиться глобальна кампанія з дискримінації росіян. Крім того, тут можна побачити тези про «примус» українського народу до патріотизму та небажання українців відриватися від Росії. Знову-таки, автор пише, що Росія ніяк не може вплинути на ситуацію та повинна нарощувати культурні зв’язки з Україною.

Своє уміння маніпулювати соціологією показує інтернет видання «RT на русском». Стаття ««Слишком силён»: почему более половины населения Украины продолжают активно использовать русский язык» пропонує читачеві переглянути статистику, зроблену українськими соціологами. Паралельно до цього, цифри супроводжуються думками про те, що українізація є дискримінацією та не працює так, як це потрібно. Ба більше, аналітик видання каже, що влада через закони про мову та корінні народи порушує конституційні норми, а саме ст. 10 КУ. Підсумовуючи статистику та думки експерта, автор публікації каже, що люди залякані та рано чи пізно «зірвуть різьбу».

РЕСПУБЛІКИ ПРОСЯТЬ ПРО ДОПОМОГУ

Ще одним дієвим прийомом російської пропаганди є так звані заяви самопроголошених республік «ДНР» та «ЛНР» про військову допомогу від росіян та «небезпеку», що нависла над ними з боку України.

«RT на русском» опублікувало відкриту заяву голови самопроголошеної «ЛНР» Леоніда Пасічника під провокативним заголовком «Глава ЛНР заявил, что Луганск будет благодарен России за помощь в случае агрессии Киева». У ній Пасічник розповідає про збільшення кількості обстрілів на Донбасі з боку України та на тлі «агресії» був би вдячний за поставки зброї на окуповані території. Як ми знаємо, ця заява без реакції не залишилась та призвела до конкретних дій – заяви партії «Єдина Росія» з прохання поставки зброї до «республік».

А ресурс «ТАСС» поширює думку ватажків самопроголошених республік про те, що військова допомога України – воєнна «накачка» Заходом Києва. На противагу такій «накачці», ватажки пропонують надати республікам військові поставки з боку Росії, – таку пропозицію в Росії розцінюють як «братську допомогу» маріонетковим республікам. Окрім цього, автор публікації називає російсько-українську війну внутрішньоукраїнським конфліктом.

«ДНР» теж не залишилась осторонь інформаційного фронту та заявила про розробку Києвом і США плану наступу на Донбас – про це пише російське інтернет-видання rbc.ru. Такі наміри подаються автором публікації не як цитата, а як конкретний факт за рахунок відсутності відповідних розділових знаків. Також, так звана «розвідка ДНР» заявила про причетність до майбутнього нападу конкретних країн – США та Великої Британії. Закінчується ж цей матеріал досить суперечливими тезами – про те, що Росія не є стороною конфлікту та про пропозицію правлячої в Росії партії поставити зброю самопроголошеним республікам.

УКРАЇНА САМА ХОЧЕ НАПАСТИ НА РОСІЮ

Колись президент РФ Володимир Путін сказав цікаву фразу: «якщо бійка неминуча, то треба бити першим». Таку саму тактику використовує російська пропаганда і зараз. Навіть якщо ніякої бійки і не мало би бути. Саме тому російські медіа і майоріють заявами про те, що Україна сама хоче напасти на росіян, тому потрібно захищатися.

Інтернет-видання rbc.ru опубілкувало новину під заголовком «Матвиенко обвинила Киев в планах решить конфликт в Донбассе силовым путем». У цій новині докладно розписано суть заяви, яка полягає в тому, що Україна готує силовий напад на Росію, а Захід за допомогою своєї допомоги хоче «освоїти Україну». Цікаво, що в новині не вказано жодного джерела, на базі якого можна зробити хоч якісь висновки. Суто домисли.

А сайт Vesti.ru прямо закликає росіян до війни. 25 січня 2022 року він запросив так званого «експерта» Семена Багадасарова, який у прямому ефірі  програми пропагандиста Володимира Соловйова «Полный контакт» сказав про те, що війни всеодно не уникнути й потрібно діяти зараз, ввести російські війська на територію маріонеткових республік, а потім піти «і далі Донбасу».

Це ж видання пише про те, що Україна готується до наступу. У «тексті Американское оружие и наемники. Как Украина готовится к наступлению» автор публікації пише, що, накачуючи Україну зброєю, США вселяє Україні впевненість у власних силах. Водночас, журналісти провели опитування у прифронтовому Маріуполі та дізналися, що пересічні громадяни не вірять у можливість війни. Ну і як же без клішованих фраз! У статті зустрічаються сатиричні інтерпретації українського слова «мова» та вживаються лише в негативному контексті.

Інформагентство «ТАСС», заручившись підтримкою експерта, звинувачує у російсько-українській війні Україну, Польщу та Прибалтику (ще одна клішована фраза, що має на увазі країни Балтії). Професор Університету Валенсії Хорхе Местре говорить про те, щоб аби уникнути ескалації конфлікту, Україні, Польщі, Литві, Латвії та Естонії, потрібно не протирічити позиції Росії. Цей же «експерт» каже, що ніякої війни між Україною та Росією немає, Київ лише хоче створити таке враження. І «унять» нас повинен саме ЄС. Так російські медіа використовують «експертів» для поширення своїх наративів.

Загалом, риторику російських медіа щодо цього питання може підсумувати видання «Коммерсантъ», яке нещодавно написало матеріал «Украина наращивает российскую угрозу». Його автор каже, що підвищення обороноздатності України та зміцнення державної позиції по відношенню до російсько-української війни провокуватиме російську агресію. І з чим же вона пов’язана – невідомо.

ЦЕ ВСЕ НАЦИСТИ

За версією російських ЗМІ, не останню роль у напруженій ситуації навколо конфлікту на Сході України грають «радикально налаштовані націоналістичні та неонацистські формування», які дестабілізують ситуацію, викривляють історію та викликають ескалацію конфлікту. Більше того, до таких формувань причетна не тільки Україна, а й низка інших країн. Докладніше – далі.

29 січня на сайті видання rbc.ru з’явилась заява посла Росії про те, що в Канаді в рамках операції «Unifier» відбуваються навчання «неонацистських» формувань, до яких посол відніс «Правий сектор». Прикриваючись російськими законами, які визнали «Правий сектор» та батальйон «Азов» до екстремістськими організаціями, російські медіа назвали операцію такою, що вчить «одних українців вбивати інших». Очевидно, що скандал виник лише на підставі російського трактування українських організацій.

А інформагентство «ТАСС» опублікувало новину під заголовком «Лавров заявил, что в некоторых странах Европы идет пропаганда неонацизма». У ній автор публікації використав репліку міністра закордонних справ РФ про те, що в Україні та «країнах Прибалтики» йде неприкрита пропаганда неонацистських ідей та прославляння гітлерівських колабораціоністів. На підставі цього Лавров заявляє, що ці країни «фальсифікують історію». Саме так виглядає навмисне перекручування історії з боку російської влади. Особливо вона підкреслюється тим, що нацистів міністр назвав «німецько-фашистськими загарбниками». Бажаємо йому навчитись розрізняти фашизм та нацизм.

СМЕРТЕЛЬНА РУКА ЗАХОДУ

Ось ми і дійшли до наймасивнішого напрямку російської держпропаганди як в українському, так і в інших питаннях. Що б не сталося в Росії, Україні та світі – винні США та інші західні країни, що негативно ставляться до російських імперських амбіції. Подивимось, що Захід робить для «ескалації конфлікту та дестабілізації України».

Російське інтернет-видання rbc.ru запропонувало читачеві свою версію «аналізу» напруженої ситуації навколо російсько-українського конфлікту під заголовком «Кому выгодна «демонстративная и шумная эскалация» вокруг Украины». У ньому автор публікації написав, що в загальному загострення ситуації на Сході України не вигідне нікому, але Захід може навмисне створювати шум навколо ситуації, аби покращити статус української опозиції в особі Петра Порошенка, Юлії Тимошенко та інших. Підтвердження у такої теорії немає, але матеріал може сформувати подібне уявлення в пересічного читача.

А ось новинний сайт ВГТРК vesti.ru називає розвіддані США, Великої Британії та інших країн «вбросами» та намагається довести, що західні ЗМІ об’єдналися та «під копірку» пишуть матеріали, які нагнітають обстановку навколо України нібито для того, що залякати Росію. «Вброси» це, чи ні, запитання риторичне.

Ці ж Vesti  в одній новині реалізували одразу декілька «методичок» та опублікували текст під заголовком «Украину накачивают вооружением и подталкивают к гражданской войне». У ньому медіа називає Сполучені Штати Америки провокаторами та пишуть, що вони спекулюють на питанні війни, аби реалізувати свої інтереси. Україна ж у цій ситуації виходить жертвою руки Заходу. Ба більше, російсько-українську війну автор називає «громадянською», виставляючи Росію миротворцем. Отже, потрібно берегтися від таких «провокаторів».

А що ж Росія? Зважаючи на всі попередні публікації, читач подумає, що Захід наводить безпідставний шум для того, щоб реалізувати свої інтереси та зчинити тиск на РФ. Але Росії це все допекло і вона більше не хоче виступати жертвою міжнародних перипетій, утім нападати ні на кого вона точно не планує.

Так позицію Росії висвітлює і інформагентство «ТАСС». Саме тому президент Росії Володимир Путін хоче утримувати напругу на межі із Заходом, але не допускати загострення.

Всі ці публікації утворюють єдину систему викривленої інформації, які за рахунок своєї масовості та різноманітності тематик викликають довіру в російського читача. Здавалося б, і що нам з того? Якби в Україні не було проросійських медіа, які повністю ретранслюють російський порядок денний у нас, то усе було б добре. Натомість, маємо протилежну ситуацію.

ЩО Ж В УКРАЇНІ?

Та все те саме. Кожна теза російської пропаганди, про яку ми говорили в цьому тексті, репрезентована в українських проросійських медіа.

До прикладу, наратив про дискримінацію росіян та «російськомовного населення» в Україні широко представлений у матеріалах інтернет-видань 112 Україна, NewsOne, Zik та Перший Незалежний. Новини із такими самими прикладами пропаганди ви можете прочитати на сайтах цих ЗМІ.

Щодо спекуляцій на тему самопроголошених «ЛНР» та «ДНР» та намірів України напасти на Росію, то тут можемо побачити набагато менше публікацій із схожою риторикою. Лише на сайті видання 112 Україна опублікували новину під заголовком «В Госдуме РФ допустили возможность поставлять оружие “ЛДНР”», у якій автор за допомогою цитат російських чиновників підкреслює важливість воєнної допомоги для невизнаних республік від РФ. Як і очікувалось, джерела російські.

Тематика націоналізму та «неонацизму» широко висвітлюється як і російськими, так і проросійськими медіа в Україні. Так, видання 112 Україна, Перший Незалежний, NewsOne та Zik розміщують матеріали про неонацистську загрозу в Україні як провокативний чинник в російсько-українському конфлікті із заголовками, практично ідентичними до російських. Отже, проросійські медіа в Україні спекулюють лише на тих темах, стосовно яких немає конкретики та точних доказів існування тієї чи іншої загрози.

А філософське питання Заходу у контексті напруженої ситуації зі сходу різко негативно оцінюють не всі проросійські медіа в Україні – тільки NewsOne, Zik та Перший Незалежний. Інші ж ЗМІ займаються відмиванням рейтингу лідерів проросійської партій ОПЗЖ.

Таким чином, проросійські медіа займаються тим самим, що й російські – поширюють антиукраїнські наративи та збільшують розміри російського інформаційного поля. Однак, вони це роблять з розрахунку на те, що їх читають українці та, відповідно, мають дещо інший світогляд. Тому деякі згадані тематики роспропаганда в Україні обережно обійшла.

ЯК БОРОТИСЯ?

Аби не залишитися жертвою в цьому непростому протистоянні, потрібно не так вже і багато – зберігати здоровий глузд. З погляду функціонування держави, як глобальної системи взаємодії багатьох компонентів, можна виділити два головні напрямки боротьби: юридичний та громадський.

Перший, юридичний, полягає у законодавчому аспекті інформаційного протистояння, а саме накладання державою санкцій на засоби масової інформації, які свідомо займаються дезінформацією та перекручують факти на користь держави агресора. І в цьому напрямку вже є великі успіхи. На початку 2021 року РНБО наклала санкції на проросійські телеканали Віктора Медведчука 112, ZIK та NewsOne, а дещо пізніше відеохостинг Youtube заблокував їхні профілі у себе на платформі.

А зовсім недавно, на початку 2022 року Youtube заблокував канали «Перший незалежний» та UkrLive, які також пов’язані із Медведчуком. Проросійський телеканал «Наш» також переживає нелегкі часи – наразі СБУ готує пакет санкцій проти нього через випадки проросійської пропаганди.

Другий напрямок боротьби на інформаційному фронті сьогодні не менш успішний за перший. Від початку російсько-української війни в Україні сформували цілу мережу ЗМІ та різноманітних організацій, що розвіюють фейки, викривають брехню та дезінформацію, а також займаються медіаосвітою для дітей та дорослих.

До прикладу, випадки дезінформації докладно розглядає рубрика «Фейки і деза» Інституту масової інформації, а Національний інститут Стратегічних досліджень розгорнуто аналізує реакцію Україну та західних країн на російські погрози.

Для пересічного читача сьогодні існує низка медіакритичних та освітніх ресурсів, таких, як Детектор Медіа, StopFake, Інститут масової інформації, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України та багато інших.

Тому, незважаючи на складну ситуацію, в якій ми з вами перебуваємо, панікувати точно не варто. Читаймо якісні медіа, вчимося вчитися та аналізувати. Боротьба триває!

Ярослав Іваніщев, студент факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.