5
Публікацією Володимира Пирога, субєктивною, можливо трохи гострою, однак, однозначно небайдужою до проблем сучасного українського радіо, запрошуємо до розмови про ситуацію та тенденції сучасного місцевого радіомовлення.
Серед багатьох доступних для кожного засобів масової інформації найбільш зручним є радіо. Зручне воно і за способом подачі матеріалу, і за оперативністю, і доступністю майже на усій території держави. Радіо здатне охоплювати якнайширшу вікову аудиторію, робити найрізноманітніші програмні продукти. Наше житло, ринок, магазин чи маршрутка — всюди можна почути радіо. Та, на жаль, цей засіб масової інформації невпинно прямує до свого занепаду, поступаючись іншим ЗМІ та ЗМК.
Як приклад сучасного стану радіомовлення на території України візьмемо ту ситуацію, яка відбувається зараз у Львові, а також розглянемо питання чому зменшується популярність радіостанцій цього міста.
Нині у Львові працює 15 радіостанцій, із них 5 львівських, 1 донецька, і 9 київських. Із дев’яти київських російське коріння мають 7 радіостанцій, це: Радіо “Мелодія” (107,2 МГЦ), “Наше радіо” (106,0 МГЦ), “Авторадіо” (105,4 МГЦ), радіо “Алла” (103,9 МГЦ), “Ретро FM” (102,5 МГЦ), “Хіт FM” (101,7 МГЦ”, та “Love радіо” (зараз “Лрадіо) (91,5 МГЦ).
Як бачимо, досить висока кількість, як для Львова, радіостанцій із неукраїнським корінням. Хоча, деякі із цих станцій колись були -таки українськими, але в наслідок зміни угод, ліцензій та контрактів — все змінилося. Замість народного радіо “Ніко”, яке було насиченим різним програмним продуктом, ми маємо “Ретро FM”, яке, фактично, імітує формат радіо “Мелодія”. Музика на цих двох радіостанціях здебільшого однакова — руско-совєцка, в той час, як молодіжні радіостанції закривають із небувалою активністю: у 2004 році “Довіра FM” несподівано стає “Авторадіо” (за форматом більш-менш різноманітна, однак музика для „літніх” людей” переважає). “Довіра” — перша всеукраїнська радіомережа, що мовила “Від Азова — до Карпат”, але з моменту розпаду радіостанції (2002 рік) на дві окремі мережі (“Ніко FM” та “Довіра FM”) – територія мовлення “Довіри” досить помітно зменшилася.
Та у 2004 році, навесні, із приймачів, які були налаштовані на “Довіру”, не сподівано довелося почути: “Мы — Авторадио, мы радио — для всех». Саме ці слова були у основній пісні “Авторадіо”, яку можна було чути щоденно о 12-й годині, після випуску новин. Гімн “Авторадіо” українці вирішили не створювати і використали російський варіант, який виконували російські виконавці.
За “Довірою” відійшла у ліпші світи і друга радіомережа, утворена під час розпаду: “Ніко FM”: досить опозиційна станція до режиму Кучми, вона, разом із “П’ятим каналом” активно займалася популяризацією нашого теперішнього президента, та через рік (ну, трішки менше — місяців 11) після інавгурації Віктора Ющенка “Ніко”, яке мало і високі рейтинги, і різноманітний ефір, заявило про своє припинення, і пообіцяло нам нову радіостанцію. Дата останнього ефіру “Ніко FM” — 30 листопада 2005 року.
Яким було здивування, коли тої-таки ночі ми почули тестовий проект, який не мав ні джинглів, ні назви, але за форматом був схожим на всім знайоме “Наше радіо”… Радіо, яке ставило музику для всіх, тепер — форматний плагіатор! Потім на майбутньому радіо “П’ять” (напевне думали, що коли вже є “П’ятий канал” то і “Радіо П’ять” запустити можна) оголосили конкурс на нову назву радіостанції. Цікаво: як то можна оголошувати такий конкурс “на кращу назву”, коли в них вже мали б бути підготовлені джингли і проекти (хіба, що Нацрада була тоді “задурманена” цікавою ідеєю, що дала дозвіл на закриття радіо “Ніко”, яке, на відміну від радіо “П’ять” було досить прибутковим)? До речі, таке повідомлення коштувало 2 грн (без ПФ), А ТОМУ ВЛАСНИКИ НОВОГО БРЕНДУ ВЖЕ ВСТИГЛИ ДОБРЕ ЗАРОБИТИ.
Але радіо “П’ять” не сподобалося, швидше за все, слухачам, тож і йому судилося відійти з поля бою, тяжко травмованим неувагою слухачів. Працівники об’єднаного бренду вирішили взагалі змінити стратегію: віддати частоти “Українському медіахолдингу”, і нехай там буде “Ретро FM”, на якому зараз майже немає ніяких цікавих або тематичних програм.
Ось така то в нас парадоксальна держава: радіостанція “Ніко FM”, свого часу опозиційна до Кучми, зникла в часи керівництва тих, кого підтримувала, задля кого голодували її ведучі, і горіли радіорелейні лінії в деяких містах.
Одеське “Стар FM” (ще було радіо “Ютар”, потім – “Авто FM”) – наступна жертва. З початку її закрили “Бо не прибуткова”, і на її місце запустили “Ретро FM”. Далі “Ретро” перейшло на інші частоти (вище про це написано), а потім, замість “неприбуткового” клубного “Стар FM” з’явилося, мабуть, таке ж не прибуткове радіо “One”, яке ставило лише рок-та альтернативну музику. Щоправда, цим брендом займався вже “Український медіахолдинг”, який, скоріш за все, не захотів розвивати рок-культуру, а тому, вже цього – 2009-го року, 15 квітня, після візиту російської співачки А. Пугачової в Україну, ліцензію радіо “One” за загадкових обставин і з небувалою швидкістю переоформили на бренд радіо “Алла”, який нині живе і здравствує в Росії. Формат — не оригінальний, він нічим не відрізняється від класичних зросійщених радіостанцій. А от існування молодіжної рок-станції на території кількох міст України можна вважати припиненим.
Поки українську молодь радіо виховує в дусі російсько-совєцкої музики, на зовсім невеликій території України ще якось тримається справді клубна радіостанція — вона з Донецька, а ймення їй – “M-FM”! Радіо — аполітичне, музика — найновіша, програмний продукт — цікавий, мова – українська… Єдина клубна радіостанція на території Львова — сучасного європейського міста, у якому всі інші станції мають як не проросійський формат, то просто музичний… Соромно такий факт констатувати.
Те ж таки “Ніко” ставило якісну клубну чи рок-музику, а нині її не транслює вже ніхто. Звідси — молодь втрачає інтерес до радіостанцій, намагається знайти цікаву для себе музику в інтернеті, вантажить її із музичних сайтів, які, між іншим, активно хочуть прикрити. А як же було колись, до 2004-го року? Ось спроба знайти відповідь у прогресивному регресі розвитку радіостанцій Львова.
РОЗВИТОК І ПАДІННЯ ЛЬВІВСЬКИХ РАДІОСТАНЦІЙ
Зазначимо, що ми меншою мірою (частково) будемо аналізувати такі порівняно молоді станції як радіо “4 U” (з початку — радіо “Ман”) та “Екорадіо”. У публікації мова йтиме: про радіо “Незалежність” (106,7 МГЦ), радіо “Люкс FM” (104,7 МГЦ), радіо “Львівська хвиля” (100,8 МГЦ, 66,26 МГЦ), радіо “4 U” (91,1 МГЦ), та “Екорадіо” (89,7 МГЦ).
Розпочнемо із радіо “Незалежність” — однієї із перших приватних інформаційних радіостанцій. На дверях її приміщення так і написано: “Інформаційний центр “Незалежність”. Як повідомив один із ведучих, радіостанція передається спадково, а тому її власник — одна і та сама родина, яка все слабше і слабше утримує радіостанцію, що відбивається на якості програмного продукту. Якість мовлення бажає бути кращою. За час свого існування, станція втратила все, що можна так чи інакше назвати якісним: від ведучих, до музики.
“Зараз там одна людина відповідає за все — працює за комп’ютером, ставить музику, читає новини і виконує роль музичного редактора”, — ділиться враженнями від побаченого колега, який відвідав нещодавно цю радіостанцію: “Ми не маємо власного диктофона, тому що якщо хочете в нас пройти практику, то мусите мати свій”, — сказала якось мені Марія Лугова, директор радіо “Незалежність”.
Але пригадаймо радіостанцію кілька років назад: розважальні програми, хіт-паради, музичні огляди та мікси ді-джеїв; конкурси та програми вітань; дискусійні програми… Саме на “Незалежності” свого часу працювали: відомий співак (принаймні, для львів’ян) Іван Сітарський, один із промоутерів музичної компанії “На всі сто” Захар, відомі ді-джеї львівських клубів. Останнє світило радіо “Незалежності” — це ді-джей Алекс (DJ Alex), який тримав цю музичний рівень радіостанції до літа 2005-го року. Впродовж його роботи там, радіостанція мала все: і програми різного напрямку, і колядки на Різдво, і „клубняк” якісний нічний, а іноді і у денний час. Не гордували тоді на “Незалежності” і українською музикою — від Миколи Гнатюка — до Олександра Пономарьова! Також, на “Незалежності” звучав і якісний рок… І це подобалося тим, хто слухав, і тим, хто робив.
Як розповів мені один із ведучих, який також покинув „Незалежність” через тиск, їм забороняли ставити сучасну закордонну музику: “Коли ми з режисерами сиділи за пультом і готували плейлисти, то завжди ставили щось клубне (як-не-як молоді хлопці!). Після декількох таких “клубнячків” до нас заходив наш директор), і наказував ставити українське”.
“Тоді режисер акуратно міксував, і в ефірі лунала українська музика”, — розповів мені у приватній розмові ведучий, ім’я якого я не називатиму.
Що зі станцією зараз: майже повністю відсутній програмний продукт, значна частка ефіру відійшла до поляків (польською мовою програми також ведуться), ще інша частинка — відходить до різних депутатів під приводом інформаційних програм. Явний факт байдужості працівників станції до слухачів і до її подальшого розвитку представлено у вигляді “Гостьової книги” на офіційному сайті станції, який, до речі, також давненько оновлювався. У інтернеті станція також транслюється, тому власну думку про неї можна отримати, відвідавши сайт радіо “Незалежності”: http://www.radio-n.com
“Люкс FM” – перший розважальний радіоканал. Цим званням “Люкс” володіє досить давно, але потроху актуальність цієї характеристики втрачається, оскільки помітно зменшилась кількість розважальних програм, конкурсів та різних проектів, які проводило радіо “Люкс” ще не так давно. Радіо витримує класичний стиль: за звичним розкладом ідуть новини, “Кольоровий телефон” і “Формула Люкс”, вітальних програм та конкурсів — небагато, ефірних новацій не було давненько.
Був такий час, коли радіостанції до слухачів телефонували (розіграші, вітання): зараз на “Люксі” цей проект все ще існує, однак азарту, а отже професійності у ньому поменшало. Видимий недолік “Люкса” — „обрізання” пісень, що позбавляє нас можливості послухати ту чи іншу композицію у повному об’ємі.
Колись радіо “Люкс” було мережевою радіостанцією, яка охоплювала Київ, Львів, Житомир і Чернівці.
У подальшому станція передала ці частоти у розпорядження київських колег, які продовжили мережеву політику “Люкса”.
Одне керівництво — різний формат. Львівський “Люкс” зберіг свій стиль, а Київський “Люкс” його змінив.
Радіо “Люкс” також можна слухати в інтернеті, адреса сайта:http://www.radiolux.com “Львівська хвиля”: намагається тримати марку радіостанції, а не бренду, який робить гроші. Ведучі ведуть ефір професійно, програмний продукт є, та все ж змін радіо зазнало: пішли деякі ведучі, кілька разів мінявся формат та зазнавав змін програмний склад станції. Тож критикувати “Львівську хвилю” можна лише за те, що в них немає розважальних програм для зацікавлення слухачів: формат усіх програм є як-не-як інформаційним, точніше, інформаційно-музичним, а от чогось розважального із конкурсами, анекдотами та призами там справді бракує.
Колись були такі програми, зокрема, можна пригадати вечірнє шоу під назвою “100 FM на канапі”, ранкові шоу; у 1997-1998 роках радіо мало дещо клубний формат. Ще додамо, що “Львівська хвиля”, зберегла своє мовлення на якісному рівні, радіо багате на інтерактив. “Львівська хвиля” також транслюється в мережі інтернет, адреса сайта: http://www.lwr.com.ua
“4 U” або радіо “Ман”: радіостанція з польськими інвестиціями, яка зазнала істотних змін із 6 лютого поточного року. Радіо “4 U” можна слухати в інтернеті, а адреса їхнього сайта така: http://www.radio4u.com.ua
“Екорадіо” – і в день, і вночі українська музика, яка чергується із трансляцією радіо “Свободи”, “Німецької хвилі” та радіо “Воскресіння”. Одна ведуча, яка ще влітку 2008-го вела там всі ефіри — ранковий, дві програми вітань, зараз веде лише одну на вихідні, а інших програм, окрім львівських новин —шукати годі. На жаль і подив „Екорадіо” в інтернеті нема.
І не треба дивуватися, що наша молодь слухає неякісну музику: їй просто немає де почути якісну, навіть на радіо, яке доступне для кожного!
Відгуки 5 коментарів
 |
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
|
