Незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення окупантів триває вже майже два роки, величезну популярність в Україні здобуває… російський серіал. Чому так сталося та чим ще загрожує «Слово пацана. Кров на асфальті», будемо розбиратися.

 Що це за серіал?

 «Слово пацана. Кров на асфальті» – це російський кримінальний серіал, прем’єра якого відбулася 9 листопада 2023 року.

Події розгортаються у Казані – столиці Татарстану 1980-х років. Його герої – представники радянської молоді, які поступово вливаються у світ кримінальних суперечок. Загалом сюжет побудований на висвітленні формування молодіжних вуличних угруповань та їхній діяльності. Проте з великою дозою романтизації того періоду.

Що не так зі «Словом пацана»?

Найбільший та найперший «red flag» цього серіалу – це, без сумніву, те, що він російський. Та про позицію «дивлюся, що хочу» та спонсорування ворога ми ще поговоримо. Розгляньмо спочатку загальну проблематику.

Серіал знятий на основі книги Роберта Гараєва «Кримінальний Татарстан». Це збірка свідчень людей, які розповідали справжні жахіття про період 1970-2010 років. Як доречно зазначили в Детекторі медіа, читати це так само страшно, як і свідчення людей, які пережили окупацію. Наприклад, розповіді про дівчат, які щодня боялися за свою безпеку, бо їх могли у будь-який момент затягти в машину та зробити що-завгодно. Про жорстокі вбивства, катування та викрадення. І саме це на росії визнали найкращим фундаментом для підліткового серіалу. Висновки очевидні.

Ідемо далі. Серіал має маркування «18+», яке з великим успіхом ігнорує величезна кількість вразливих підлітків. А це саме та верства населення, яка чи не найлегше піддається впливу. Як наслідок, уже з’являється величезна кількість натхненних «пацанів», які створюють власні угруповання та вдаються до насильства, влаштовуючи так звані «забиви». Адже саме це транслює їхній улюблений серіал, саме це роблять їхні улюблені герої.

Кадр із серіалу «Слово пацана. Кров на асфальті»

Не дарма у багатьох навчальних закладах уже забили на сполох. Вчителі застерігають батьків та просять звертати більше уваги на те, який контент споживають школярі, пише УНІАН.

Так, батьків закликають уважніше слухати, чи не вживають їхні діти такі слова, як “чушпан”, “єралаш”, “шкаралупа”, “при справах”, “шкеріться”.

Також мова йде про такі вирази:

• “Пацани не вибачаються”
• “Порш Бугатті і утьуг зустрічай Москва”
• “А тепер запам’ятай: ти тепер пацан. Ти тепер з вулиці, а навколо вороги”
• “Слово пацана тільки для пацанів”

“Шановні батьки! Зверніть увагу, якщо ваша дитина говорить ці фрази або слухає татарську музику! Це російська пропаганда! Захистіть дитину від небезпек російського світу”, – йдеться в оголошенні.

Чому підліткам це так «зайшло»?

 Нині «Слово пацана» є досить-таки популярним запитом українців у Google. Всім цікаво «коли нарешті вийде 6 серія». За даними Google, найбільше шукають та дивляться у східних областях. Тим часом саундрек серіалу “Пияла” очолив рейтинг найпопулярніших пісень в Україні від Apple Music.

Як пише Лєна Чиченіна у своєму матеріалі, «наша серіальна індустрія профукала підлітків». Не дарма серіал має такий сильний вплив на юне покоління. Вони знали, що робити. Адже займався зйомкою саме «Інститут розвитку інтернету», який згідно із розслідуванням видань «Важные истории» та «Медуза» займається фінансуванням пропагандистського контенту для молоді. У 2022 році лиш на серіали, які підтримують напад Росії на Україну, виділили 3 мільярди рублів. Тому ціль ворога стає ще більш очевидною. А, на жаль, вийшло так, що не лише російські, а й українські підлітки почали піддаватися цьому впливу.

Як же пропагандисти досягли такої обсесії глядачів, висвітлюючи такі темні сторінки історії? Все просто – тотальна романтизація. Усі герої хоч і небезпечні для суспільства, проте показуються добрими всередині. Вони живуть «по поняттям», по справедливості. Вони одна сім’я і розірвуть кожного, хто образить когось із членів. Хтось із них чудовий син, а хтось турботливий брат. І не важливо, що 5 хвилин тому той самий турботливий брат гамселив когось ледь не до смерті. Герої серіалу аж занадто ввічливо ставляться до жінок, хоча у той період все було точно навпаки, дівчата тоді буквально жили в страху. І це лише невелика частина перекручених пропагандою фактів.

Що-що, а романтизацію підлітки обожнюють, а ще ностальгію. І за цей серіал більшість вхопилася, як саме за можливість зануритися в атмосферу 80-х. Те ж саме можна сказати і про ризиковані гострі сюжети. Це і потрібно підліткам. Українська ж серіальна індустрія не може потішити великою кількістю таких стрічок. Зі всіх спроб найбільш вдалою можна вважати хіба що «Перших ластівок», адже там є і небезпека, і ризики, і підняття важливих тем. А загалом наші люди ризикувати з контентом не надто люблять, адже тоді успішним буде лише 1 з 10 проєктів. А на росії цим навпаки зайнялися серйозно та вклали купу коштів. Результат бачимо самі.

Кадр із серіалу «Перші ластівки»

Як на успіх серіалу відреагували в соцмережах?

Популярність «Слова пацана» серед української аудиторії спричинила чергову хвилю обговорень проблеми впливу «руского міра». Адже і досі, навіть під час відкритого військового конфлікту, частина українців продовжує споживати російський контент. І, що ще страшніше, не бачить у цьому ніякої проблеми.

Багато українських блогерів виступили з критикою серіалу. Наприклад, halyttska стверджує, що думала, ніби гірше за шанувальників “Інстасамки” в Україні вже бути не може, поки фанати російського серіалу не пробили нове дно. А деякі, такі як buimer, припускають, що створення «Слова пацана» було кампанією для вирощення нових жертв мобілізації. Підлітки мали надихнутися криміналом та стати на криву доріжку, аби потім із в’язниць та колоній їх відразу могли відправляти на фронт. Так чи інакше, у більшості відео перегляд серіалу українцями засуджують.

Та окрема тема – коментарі, де не лише підлітки, а й дорослі, дотримуються улюбленої позиції «буду дивитися, що подобається». Читаючи ці аргументи, доводиться вилазити зі своєї свідомої бульбашки та розуміти, що багато людей і досі ще не зрозуміли важливості відмови від російського контенту та будь-чого, що приносить їм наші гроші, а нам – їхній паскудний менталітет.

 Висновок

Поки ми не викорінимо із нашого медіапростору та із нашої свідомості усе російське, цієї війни нам не виграти. Бо росня вміє грати не на одному полі бою, величезні кошти вона вкладає в ІПСО. А ми, замість того, аби сліпо піддаватися, мусимо бути максимально свідомими. Один із найбільших страхів путіна – це саме український народ, і поки ми сваримося одне з одним та щось доводимо, він задоволено потирає долоні. Адже тоді ми не маємо сил та часу, щоб об’єднатися проти його кампаній. Тож зробімо все для того, щоби цей головний страх став його кінцем, а не ще одним інструментом впливу.

Марія Фарафонова, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.