“Bild повідомляє з посиланням на джерела в Міноборони країни”, “Видання Bild ознайомилося з таємним листом\секретними документами очільників країни”, ”Журналісти Bild вважають, що…”

Від початку повномасштабного вторгення німецький таблоїд Bild здобув популярність в українських журналістів завдяки оперативності та унікальності  опублікованої інформації. Bild бере інтерв’ю з очільниками країн – зокрема з президентом рф Путіним,  має зв’язки з міністерством оборони Німеччини та відслідковує деталі передачі озброєння Україні. Утім для самих німців таблоїд не є виданням, що викликає довіру.

Яка репутація Bild в Німеччині і чи слід українським виданням і надалі посилатися на їхні матеріали, пишучи про війну в Україні?

Почнемо з того, що Bild,  а також тижневе видання Bild am Sonntag належить до медіагрупи Axel Springler, а Axel Springler, в свою чергу, є найбільшим в Європі періодичним видавництвом, яке володіє цілою низкою медіа – це «Bild», «Die Welt», «Welt» (телевізійний канал), «Business Insider», «Politico» та «Fakt», тож справедливо стверджувати, що видавнича група має значний вплив на медіапростір не тільки в Німеччині, а й у світі. Більшість з цих медіа, в особливості die Welt, мають доволі консервативну політичну позицію. Серед всіх цих класичних політичних та суспільно-політичних видань виділяється Bild – таблоїд, сповнений безліччю заголовків, що нашаровуються один на інший в боротьбі за увагу читача. Bild тримається на сенсаціях, скандалах і ексклюзивності своїх матеріалів. Німецькі діячі, актори, та політики з 60-х років критикують видання за порушення приватного життя і маніпуляцію фактами.

В 2018 році в колишній заступник головного редактора Bild Міхаель Шпренг в інтерв’ю Tagesspiegel назвав видання “Підставною організацією AfD”. AfD – Alternative fuer Deutschland – праворадикальна партія, відома своїми анстиконтитуційними ідеями, як, наприклад, нещодавнім законопроєктом про депортацію мігрантів. Цитуючи матеріал, він аргументує свою позицію тим, що “Акт насильства біженця проти німця стає «кричущим заголовком», але якщо «німець зарізає сирійця, це відкидається кількома рядками на сторінці 5». Міхаель Шпренг переконаний, що “газета систематично знищує повагу до інституцій та представників держави та позбавляє легітимності ліберальну німецьку демократію» і таким чином «добровільно чи мимоволі» працює на користь AfD.

Пізніше журналіст Патрік Генсіг в своїй книзі “Факти проти фейкових новин” також буде критикувати Bild за діяльність на користь AfD та критику міграціної політики Ангели Меркель. В цей період Bild систематично поширював матеріали, які підтримували настрої, ніби держава та інституції не можуть впоратися з правовими порушеннями та не оцінюють ризики наявності воєнних злочинців серед мігрантів.

Bild також потрапив у скандал з Україною, ще задовго до початку війни. В 2012 році німецький журналіст на перших шпальтах номеру Bild назвав Україну “країною повій”. Стаття вийшла під заголовком “В країні повій справи погані: українські повії скаржаться на конкуренцію у фан-зонах”. У матеріалі йшлося про те, що в Україні більше 100 тисяч жінок продають своє тіло за гроші. Пізніше Маттіас Марбург, автор скандальної статті, відреагував на скарги української діаспори в Берліні електронним листом, виправдовуючись, що у своїх висловлюваннях він посилався на слова активістки руху FEMEN про те, ніби “Євробачення перетворило Україну на країну повій”. Щоправда, він не зміг надати посилання на джерело.

Незважаючи на свою скандальну репутацією, Bild до цього дня лишається найуспішнішою газетою Німеччини, щодня друком виходить більше трьох мільйонів примірників, і це не враховуючи перегляди електронної версії.

Та від початку повномасштабного вторгнення Bild дещо “перекваліфікувався”, публікуючи набагато більше матеріалів про військові конфлікти, точніше, про війну України з росією. Журналісти Bild розуміють, наскільки люди голодні до інформації: як йдуть справи на фронті, куди і в якій кількості поставляють озброєння, які країни передають фінансову допомогу. Але таблоїд, як завжди, публікуватиме будь-який матеріал, що визве сенсаційну реакцію і збільшить цитування, і наші медіа – від гігантів як ТСН до Української правди, цитують Bild регулярно.

Пост за 2016 рік: “Упродовж наступних 48 годин ми опублікуємо низку фактів, що доводять участь росії у “залученості в східній Україні” (можливо, тут мається на увазі напад росії на Україну в 2014 році). Так журналіст підігрівав інтригу в соціальній мережі Twitter, твіт доповнений фотографією Путіна в окулярах. ТСН та низка інших медіа миттєво пишуть матеріал з посиланням на цей твіт.

А ось матеріал за 2024 рік, дубльований Суспільне Медіа “Німеччина готується до війни з Росією. Збройні сили Німеччини готуються до можливої гібридної атаки з боку Росії на східний фланг НАТО в лютому вже цього року. Десятки тисяч німецьких солдат мали бути відправлені на бойові дії.

Про це пише Bild з посиланням на секретний документ Бундесверу. У секретному документі, призначеному тільки для службового користування, Міноборони Німеччини детально описує можливий конфлікт…”

Яким чином цей секретний документ, призначений для службового користування потрапив в руки журналістів Bild, не повідомляється.

“Генсек ООН таємно запропонував міністру закордонних справ росії угоду, яка має відновити зернову ініціативу. Про це пише  видання Bild, яке ознайомилося із секретним листом генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша до Сергія Лаврова” – цитує онлайн-видання Ґрунт, яке дуже часто посилається на інтерв’ю та матеріали таблоїда.

BILD не один раз ловили на фейках та маніпуляціях фактами, зокрема й на тему війни України з росією. В серпні 2023 року німецький журналіст видання Юліан Рьопке стверджував, що Сили оборони України нібито створили плацдарм неподалік села Козачі Лагері, що на лівому березі Херсонської області. Пізніше Ганна Маляр, заступниця міністра оборони заявила, що це не відповідає дійсності, “певні підрозділи виконали певне завдання, однак приводів для ажіотажу немає”, а “для того щоб там висадитись і закріпитись необхідно зачистити територію та відкинути ворога”.

Двадцятого лютого 2023 року українські медіа поширювали новину про очікуваний візит Байдена в Київ на річницю повномасштабного вторгнення. Всі вони посилалися на “особисту думку” журналіста Bild в Twitter.

Проблема полягає в тому, що в Німеччині поважні журналісти не посилатимуться на такі джерела, як Bild, адже в суспільстві через 60 років роботи видання вже сформована думка про те, що журналісти Bild залізуть в приватне життя, знайдуть неіснуючі секретні документи, перехоплять приватні телефонні розмови і потім маніпулюватимуть фактами заради того, аби наповнити щоденний номер гучними заголовками. Вони замінять своїх працівників штучним інтелектом і ніхто не помітить різниці, тому що цей апарат вже працює сам на себе. В Німеччині посилання на Bild може викликати сміх, адже це жовта преса, яка регулярно порушує журналістські стандарти, підриває віру в інституції, формує образ нелегітимності та неспроможності державного апарату.

Немає сенсу звинувачувати Bild у фейках, заявляти, що вони маніпулюють інформацією або незаконно отримали її, очікувати посилань на джерела, адже всі знають, що це за видання. Саме тому Bild є найбільш прибутковим виданням Німеччини, саме тому сьогодні вийде три мільйони примірників зі скандальними заголовками, і завтра, і післязавтра – тому що ніхто не сприймає Bild як загрозу. Чорна репутація цього видання – це те, що дозволило йому вижити, це щит, що робить його критику абсурдно смішною. Але не слід, цитуючи Bild як валідне джерело, надавати йому ще й меч, легітимізуючи таблоїд в українських медіа.

Поліна Грицик, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.