Ще десять років тому дитячий контент в інтернеті асоціювався переважно з мультфільмами та пізнавальними відео. Сьогодні значну частину рекомендацій займають ролики, де герої без упину кричать, трощать іграшки, влаштовують безглузді челенджі або годинами розпаковують нові покупки. Попри абсурдність такого контенту, саме він регулярно опиняється серед найпопулярніших у дитячому сегменті YouTube. Але що відбувається, коли саме такі відео стають для дітей щоденною нормою та починають формувати їхнє уявлення про світ?

Експерти з ACPC Psychology Clinic довели, що всього 13 переходів за рекомендаціями YouTube здатні перевести дитину від абсолютно безпечного розвивального ролика до деструктивного контенту. Також лише близько 4% відео мали високу освітню цінність, пропонуючи якісний, відповідний розвитку контент. Сучасна індустрія розваг на YouTube давно відійшла від класичних канонів дитячої мультиплікації. Зараз треш-контент можна розділити на три основні пласти: абсурдний анімаційний хорор, феномен «Ельзагейту» та контент побудований на тотальному консюмеризмі (надмірному споживанні), де діти разом із батьками розпаковують гори дорогих іграшок, знищують речі заради хайпу чи влаштовують жорстокі пранки.

Приклади популярного контенту для дітей

Російськомовний контент на українському YouTube: чому він досі домінує

Феномен українського YouTube полягає в тому, що значна частина його глобальних гігантів народилася саме в Україні — у Києві, Одесі чи Харкові. Проте, створюючи свій продукт, автори свідомо обирали російську мову як головний інструмент монетизації та масштабування. Наприклад:

1. Kids Diana Show (138 млн підписників). Сім’я Кідисюків заснувала свій проєкт в Києві. Головні герої — дівчинка Діана та її брат Рома. Зараз вони входять до трійки найпопулярніших дитячих блогерів у світі. Специфіка контенту: дитячі влоги, розпакування, ігри та пісні. Канал починався як російськомовний, проте зараз перетворився на глобальну франшизу з дубляжем десятками мов.
2. Miss Katy (понад 25 млн підписників) та Mister Max (понад 25 млн підписників) Сім’я родом з Одеси, проте  зараз родина проживає у Великій Британії. Знімають класичні дитячі влоги середнього та старшого дошкільного віку. Челенджі, поїздки до парків розваг, розпакування величезних іграшок. Контент від початку і до сьогодні ведеться російською мовою.

Головна проблема таких каналів полягає в агресивній комерціалізації дитинства  та формуванні культу надмірного споживання. Контент цих мегаканалів побудований навколо нескінченних розпакувань дорогих іграшок, скуповування трендових речей та розваг у люксових локаціях, що демонструється як модель «ідеального щасливого життя». Катя та Макс у відео укладають парі на тисячу доларів, грають у «Тато купить усе, що покладеш до кошика», чим задають недосяжну планку для мільйонів дітей.

Для дорослого глядача очевидно, що значна частина такого контенту є постановочною або рекламною. Проте діти дошкільного віку ще не здатні критично оцінити побачене. Вони не усвідомлюють різниці в матеріальному становищі сімей, не розуміють, що дорогі іграшки, одяг чи локації нерідко надаються брендами лише на час зйомок як рекламна інтеграція. У результаті купівля нових речей стає центральним сюжетом більшості роликів, а споживання подається як головний спосіб отримання задоволення.

3. Познаватель (Желейний ведмідь Валєра) (понад 20 млн підписників) Автором каналу є  Павло Алексєєв, блогер з України. Головний герой його блогу – силіконовий червоний ведмідь Валєра, який «спілкується» з автором, постійно просить солодке та потрапляє в абсурдні пригоди. Канал повністю ведеться російською мовою і є одним із найпопулярніших у СНД-сегменті. Важливою складовою образу Ведмедя Валєрки є лексико-семантичні особливості відеоблогу. Це використання розмовної лексики, жаргонізмів: «алкаши», «яблокожерка», «замочил», «слыш ты», «вы че тут опухли совсем», «ни фига», «давайте их добьем» (про мармеладних медведиків у блендері), «отморозки» (про мармеладних медведиків у холодильнику), «а что если молоточком долбануть – разлетятся нафиг». Така агресивна та зневажлива лексика в поєднанні з яскравою картинкою формує у маленьких глядачів викривлене уявлення про культуру спілкування.
4. Трум Трум (Troom Troom). Контент створений одеською медіастудією, яка свого часу створила справжню фабрику вірусного контенту: лайфхаки, пранки над друзями та вчителями, DIY-вироби для школи та макіяжу. Щоб полегшити масштабування на різні ринки, відео спочатку знімали «німими», а звукові доріжки накладали вже на етапі монтажу. Тривалий час пріоритетною для студії залишалася російська мова як головне джерело мільйонних переглядів у країнах СНД. Згодом автори «Трум Трум» вирішили змінити вектор і перелаштувалися на більш підліткову аудиторію. Замість дитячих саморобок з пластиліну у фокус потрапили теми перших побачень, стосунків, шкільного суперництва.

В минулорічному дослідженні «Детектор медіа» зазначено, що серед 20 найпопулярніших дитячих YouTube-каналів в Україні близько половини озвучено українською мовою. Проте в топ-10 вже переважає російська:

1. «Маша та Ведмідь» — 813 млн переглядів (російська мова).
2. «З любов’ю до дітей — Дитячі пісні» — 614 млн (українська).
3. Funny girls Margarita and Lera — 487 млн (російська).
4. My little Nastya — 109 млн (раніше російська, наразі українська).
5. Arina Sun UA — 106 млн (українська).
6. Amelka Karamelka — 99 млн (російська).
7. Fast Sergey —  84 млн (російська).
8. Ali Baba — 80 млн (англійська).
9. Sandy the Sticker — 74 млн (англійська)
10. «ЛЕДІ БАГ І СУПЕР-KIT — УКРАЇНА» — 51 млн (українська).

Першу сходинку в рейтингу українського сегмента досі утримує мультсеріал «Маша та Ведмідь», який є інструментом пропаганди російської культури та наративів. Попри роки війни, у топі дитячих переглядів в Україні залишається й інша російська медіапродукція: «Три коти», «Фіксики», «Смішарики» та «Лунтик».

Що таке «brainrot» і чому інтернет-абсурд став головним трендом епохи

«Brainrot» (англ. – гниття мозку) – популярний сленговий термін, що описує відчуття розумової втоми, часто пов’язане із надмірним споживанням низькоякісного цифрового контенту. Слово brainrot спочатку було іронічним мемом у соцмережах, але з часом перетворилося на повноцінний термін, яким описують новий тип цифрового контенту. Йдеться про короткі відео, стріми та меми без сюжету й логіки, зате з максимально гучними звуками, агресивною графікою та нескінченним повтором абсурдних фраз.

З 2025 року користувачі інтернету почали масово генерувати меми в стилі «italian brainrot» за допомогою нейромереж. Так, наприклад з’вилися персонажі – Бомбардіро Крокоділо, Балерина-Капучина, Бобріто-Бандіто, Тун-тун-тун Сахур та інші.

Справжнім символом явища brainrot став серіал «Skibidi Toilet» від автора DaFuq!?Boom!. Те, що починалося як секундний абсурдний жарт (людська голова, яка стирчить з унітазу та співає вірусний трек), переросло в багатосерійний хоррор-блокбастер із мільярдними переглядами. Сюжет про війну між Скібіді-туалетами та Агентами (людьми з камерами, колонками та телевізорами замість голів) затягнув дітей сильніше, ніж будь-який мультфільм Disney чи Pixar.

Кадри з легендарного серіалу «Skibidi Toilet». Джерело: Meme.com. 

Сьогодні сотні каналів щодня генерують тисячі конвеєрних роликів за допомогою ШІ (Феномен Ельзагейту). Ця маніпулятивна технологія використовує впізнаваних героїв (Ельзу, Людину-павука, Свинку Пеппу) у неадекватних, а інколи й лячних сюжетах. Також в рекомендації часто потрапляють ролики, що містять сцени насильства, сексуалізований контент, дефекацію, вагітність. Малеча клікає на знайомих персонажів, навіть не усвідомлюючи, що це згенерований сміттєвий контент.

Elsagate.  Джерело: twitter 

Руйнівний вплив на дитину: чому це не “просто мультики”

Комплексне дослідження, опубліковане на ResearchGate, чітко простежує зв’язок між безконтрольним переглядом YouTube та змінами у поведінці дитини. Психологи виділяють кілька критичних наслідків:

• По-перше, це синдром дефіциту уваги (СДУГ) та кліпове мислення. Швидка зміна кадрів, крики, яскраві спалахи кожні 2 секунди перевантажують нервову систему. Дитина звикає до надмірної стимуляції дофаміну, тому звичайне життя (книги, навчання, спокійна гра) здається їй нудним.
• Десенсибілізація (втрата емпатії): коли малюк регулярно бачить, як улюбленому герою роблять боляче, а на тлі лунає закадровий сміх, у нього розмиваються кордони нормального. Насильство та знущання починають сприйматися як норма або жарт.
• Візуальні образи на кшталт Скібіді-туалетів чи Сиреноголового глибоко закарбовуються в несвідомому дитини. Як наслідок — страх залишатися наодинці та порушення сну.
• Надивившись влогів про розкішне життя маленьких блогерів, дитина вимагає аналогічного рівня споживання від батьків. Оскільки реальність відрізняється від картинки, виникають глибокі капризи, відчуття меншовартості та агресія в бік дорослих.

YouTube Kids

YouTube Kids був запущений компанією Google у 2015 році як спроба створити безпечний цифровий простір для дітей — окрему екосистему, де батьки могли б контролювати контент, а дитина отримувала лише відео, адаптовані до її віку. Платформа використовує спеціальні фільтри, які мають обмежувати потрапляння небажаного контенту в поле зору маленьких користувачів. Проте зважаючи на масштаби відеохостингу, вона працює неідеально. Попри появу YouTube Kids велика кількість дітей продовжує взаємодіяти з основною платформою YouTube.

_____

Дитячий сегмент відеоплатформи перетворився на величезну індустрію, де за увагу наймолодших глядачів щодня змагаються тисячі каналів. І в цій боротьбі дедалі частіше перемагає не той, хто створює якісний контент, а той, хто краще вміє втримати дитину перед екраном.

Яна Палчинська, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.