У мережі шириться припущення, що в українців є особливе хобі: кожних 10 років виходити на Майдан, щоб змінювати кадрові рішення. Власне, останні із заяв президента України викликали у громадян обурення, що згодом переросло у серію масових акцій протесту.

• Для довідки: так звані “картонні протести” розпочалися 16 липня 2026 року. Головною умовою стало повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони України. Станом на 28 липня 2026 року мітинги тривають уже 12 день.

Однією із особливостей висвітлення липневих протестів стала зміна фокусу, зокрема у медіа. Якщо раніше мережею ширилися кадри загального плану, які показували масовість та атмосферу, то цього разу акцент змістився на деталі. Ними стали “картонки”.

Медіа активно почали використовувати такі фото, як ілюстративну складову своїх публікацій. Наприклад, один із крайніх матеріалів Суспільного здебільшого складається із зображень тих самих “картонок”. Або напис “Ми не договорили!”, який став заголовком для новини у ВВС Україна.

Таким чином написи на картоні перестали бути просто атрибутами протестів, вони стали інформаційним приводом для публікацій. Показово, що редакції по-різному використовували такі фото.

Хтось віддавав перевагу загальному плану, зберігаючи нейтралітет своїх публікацій. До прикладу ТСН опублікували кілька фото і констатували: “Акція має мирний характер і є продовженням попередніх мітингів. Станом на вечір акція триває.” Цей матеріал мав на меті проінформувати читачів і не змістити фокус із причини протесту на форму його перебігу.

Абсолютно протилежно спрацювало hromadske, яке в одному зі своїх матеріалів створило добірку із дотепних та іронічних плакатів.

Чи Texty.org., які зібрали близько 400 плакатів і створили галерею “картонкових мітингів”.

Протестна символіка отримала ще одне “життя” у вигляді соціальних проєктів. Одним із них стала онлайн-галерея “Голоси з площі. Картонки”. Артем Сах, який створив платформу поділився: “За ці дні я бачив стільки крутих картонок з крутими гаслами, і хотілося б, щоб вони десь залишилися в історії, бо вони є її частиною, а не загубилися в соцмережах. Тому я зробив галерею, у яку кожен може завантажити свою картонку ”.

Водночас важливо зазначити, що іронія не змінила політичного змісту протестів. Навпаки, вона стала способом привернути увагу до складної теми та зробити її помітнішою в інформаційному просторі. “Картонки” стали не лише ілюстраціями до новинних матеріалів, а й історичними документами та свідченнями суспільних настроїв.

Анастасія Ярошевич, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.