Уявімо звичайний вечір. Гортаємо стрічку в Telegram і раптом бачимо назву своєї вулиці. У списку місць, куди нібито ось-ось вдарить Росія. Саме такий допис 26 липня 2026 року поширили щонайменше 26 Telegram-каналів. Майже слово в слово. Серед них були й канали з мільйонною аудиторією. Наприклад, «Реальна Війна», на яку, як видно на скріні ІМІ, підписано понад 1,5 мільйона людей. А хто ж автор? Першоджерелом виявився анонімний канал «ЄРадар». Офіційних повідомлень Повітряних сил з такими переліками ІМІ не знайшов. Згодом частина каналів тихенько прибрала вулиці зі своїх постів. І жодного пояснення.

Цей випадок описав Інститут масової інформації. Аналітикиня ІМІ Яна Машкова пояснила, що, «побачивши в переліку свою чи сусідню назву вулиці, людина може сприймати це як реальну загрозу, особливо, якщо на такі пости читач натрапляє кілька разів у різних телеграм-каналах».

Приклади дописів з переліками вулиць у каналах «ППО – News» та «Реальна Війна». Колаж ІМІ, джерело imi.org.ua

Хтось скаже, що це лише один невдалий допис. Але замислімося, звідки ми самі щодня дізнаємося новини. Компанія Socis опитала 2000 людей з 28 липня по 2 серпня 2026 року. Telegram назвали джерелом інформації 68,4% опитаних. YouTube назвали 50,7%, Facebook 29,9%. А телемарафон «Єдині новини» лише 18,9%. Виходить, месенджер обігнав телемарафон більш ніж утричі. Схожі дані має й дослідження «Інтерньюз-Україна» 2025 року. Його проводили в містах з населенням понад 50 тисяч. 72% користувачів соцмереж отримують новини саме з Telegram. Для 37% опитаних соцмережі взагалі єдине джерело новин. Серед тих, хто знає про дезінформацію, 75% впевнені, що можуть її розпізнати. А скільки змогли насправді? Усі три запропоновані новини правильно оцінили лише 6%. Упевненості хоч відбавляй, а от уміння перевіряти бракує.

Хто ж заробляє на цій довірі? ІМІ проаналізував 3529 дописів десяти найбільших українських Telegram-каналів лише за один тиждень, з 27 липня по 2 серпня 2026 року. Серед каналів «Труха Україна», «Реальна Війна», «Реальний Київ», INSIDER UA, «Адвокат Права». Результат неприємно вражає. Вісім каналів із десяти поєднували рекламу брендів із чорним піаром. Одні дописи були проти Сергія Стерненка, Михайла Федорова, Петра Порошенка. Дісталося також Ярославу Железняку й Валерію Залужному. Інші рекламували Rozetka, Comfy, Novus, OKKO, SOCAR, Coca-Cola, «Київстар». Матеріали з ознаками замовлення маркували лише чотири канали з десяти. А сім каналів згодом їх просто видаляли. Наче нічого й не було.

Скільки ж коштує така «новина»? Про це говорили навіть у парламенті. У березні 2026 року засідала тимчасова слідча комісія Верховної Ради щодо анонімних телеграм-каналів. Нардепка Вікторія Сюмар навела там свої підрахунки. За її словами, в одному каналі буває від 40 до 140 повідомлень на день, і «приблизно кожне пʼяте-десяте повідомлення є замовним». Про канали, які мають приблизно від 400 тисяч до мільйона підписників, Сюмар сказала, що «в день дохід одного телеграм-каналу легко сягає 20 тисяч американських доларів». Двадцять тисяч доларів за один день! Як повідомило Суспільне, ТСК ідентифікувала дев’ять анонімних каналів, які, на думку комісії, шкодять національним інтересам і не сплачують податків. Голова фінансового комітету Данило Гетманцев заявив, що канали «заробляють гроші», і додав, що «ми встановили, хто за ким стоїть і отримує гроші». Матеріали передали до Бюро економічної безпеки. Ще в січні 2026 року БЕБ оголосило про досудове розслідування щодо телеграм-каналів з багатомільйонною аудиторією через ймовірні порушення податкового законодавства. Але в березні в БЕБ відповіли, що результатів за цими даними немає. Та гроші тут не єдине питання. Ще у 2024 році Сюмар в інтерв’ю виданню «Букви» заявила, що «саме українські спецслужби від самого початку контролювали певні Телеграм-канали».

Анонімністю охоче користується й ворог. Згадаймо лютий 2021 року. Тоді СБУ заявила про викриття агентурної мережі російських спецслужб у Telegram. У списку були «Легитимный», «Резидент», «Картель», «Сплетница», «Чорний квартал», а також регіональні канали на кшталт «Николаев live» і «Херсон live». За даними СБУ, за публікації заплатили 50 замовників. Пост у регіональному каналі коштував від кількох сотень гривень, у всеукраїнському до 25–30 тисяч. Чи зникли ці канали після викриття? Ні. На початку 2024 року ІМІ проаналізував 14 анонімних каналів з мільйонною аудиторією. «Легитимный» і «Резидент» в ІМІ прямо назвали російськими пропагандистами. За даними ІМІ, ці канали поширювали «інсайдерську» інформацію про причетність Андрія Єрмака до звільнення Валерія Залужного. А 29 січня анонімні канали почали маніпулювати дезінформацією щодо можливої відставки Залужного. Скільки читачів сприйняли ці «інсайди» за чисту монету, не скаже ніхто. У цьому й різниця між анонімним каналом і редакцією. Редакція підписує свій матеріал і відповідає за нього. А анонімний канал може просто видалити пост.

Що ж робить держава? 25 березня 2024 року в Раді зареєстрували законопроєкт №11115 про регулювання платформ спільного доступу до інформації. Серед дванадцяти авторів Микола Княжицький і Никита Потураєв. Княжицький, як пише Еспресо, заявив, що «через анонімні канали здійснювалася компроментація, дезінформація», а самі канали «стали “шлюзами” для російської пропаганди». Законопроєкт пропонує зобов’язати провайдерів платформ на вимогу Нацради розкривати, кому вони належать і хто їх фінансує. Якщо провайдер мовчить і перевірку провести неможливо, власність платформи вважатимуть непрозорою, а органам влади пропонують заборонити нею користуватися. Також документ передбачає штрафи, а останньою санкцією автори називають блокування. 25 березня 2026 року профільний комітет нарешті рекомендував Раді розглянути законопроєкт у першому читанні. За словами Потураєва, претензій у Єврокомісії до документа немає. Але на сайті Ради в нього й досі статус «очікує розгляду». Експерти, втім, сумніваються, що закон допоможе. Ігор Розкладай, головний експерт з медіаправа Центру демократії та верховенства права, сказав прямо, що не вірить у викриття власників анонімних каналів. Експерт з кібербезпеки Костянтин Корсун у коментарі УНІАН заявив, що бачить у законопроєкті «спробу знищення анонімності в інтернеті та запровадження цензури». На його думку, закон має бути максимально чітким, бо інакше документ «може бути використано як завгодно».

Анонімний канал публікує неперевірений список вулиць. Десятки каналів його копіюють, серед них канали з мільйонною аудиторією. Потім пости тихенько правлять, а відповідальності не несе ніхто. І це в країні, де Telegram називають джерелом інформації майже семеро з десяти опитаних. ТСК, за словами Гетманцева, знає, хто стоїть за каналами. БЕБ розпочало розслідування ще в січні, але станом на березень результатів не було. Законопроєкт чекає розгляду вже два з половиною роки. А «ЄРадар» публікував «адреси ударів» цього літа. То хто ж пише нам новини?

Дар’я Гречанюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.