0
Російські політконсультанти через Інтернет виходять на український ринок політичних технологій. Відома стара байка говорить про те, що домен RU – це абревіатура словосполучення „Рідна Україна”. Тому немає нічого дивного, що в цьому домені з’явився проєкт з назвою Ukraine.Ru.
Російські жарти.
Україна для Росії стала досить активним полем економічних інтересів, які відстоювати з Росії приїхав навіть Віктор Черномирдін, і також мають сильний зв’язок з політичними інтересами. Бо як кажуть, там де більше грошей, там і більша політика. На цьому етапі розвитку економічні та політичні інтереси підкріплені ще й інформаційними. Отож, творці Інтернет проєкту „Uкraine. Ru” є ніким іншим, як „морськими піхотинцями” інформаційного фронту, спеціалістами політично-рекламних „підривних” акцій.
У цьому вступі згадано не кого іншого як „Фонд ефективної політики” (ФЕП). Ця організація створена 1995 року для роботи в царині політичного консалтинґу, організації та проведення виборчих компаній, взаємодії із ЗМІ, створення та підтримання Інтернет медіапроєктів.
ФЕП здійснює інформаційно-аналітичні послуги державним та комерційним структурам, зацікавленим у підвищенні ефективності своєї інформаційної політики, проводить комплексну роботу щодо планування, управління та виборчих та пропагандистських компаній, здійснює інформаційну та аналітичну підтримку медіапроєктів, займається створенням і підтриманням різних інформаційних ресурсів у Інтернеті
Від 1995 року ФЕП здійснює свій моніторинґ центральних і реґіональних електронних та друкованих ЗМІ. А з 1996 року здійснюється програма дослідження впливу ЗМІ та ідеологічних стереотипів на масові погляди і поведінку. Цю програму з 1999 року ФЕП проводить разом з Фондом „Общественное мнение”. ФЕП від 1996 року є базовим центром аналізу інформаційно-політичного поля для президентських структур. З 1997 року ФЕП – лідер серед організацій у розвитку інформаційного і суспільно-політичного сектору російського Інтернету”.
Верхні три абзаци – це офіційне представлення ФЕП на його сайті. Саме ця компанія і втілила у життя держзамовлення зі створення національної інформаційної служби Strana.Ru і Ukraine.Ru. Самих ж керманичів ФЕП – у президента Глєба Павловського та голову правління Марину Литвинович – багато хто називає офіційними політичними консультантами самого Владіміра Путіна. Саме ФЕП керував останніми президентськими виборами у Росії. Звідси випливає, що ФЕП – це політконсалтингова організація, а Глєб Павловський – офіційний політолог Кремля.
Втім повернімося до Ukraine.Ru. Відомо, що кожне нове видання повинне мати свій своєрідний „маніфест”. Тут читаємо досить цікаву назву “Открытие Украины”. Таке враження, що за сімдесят років загарбництва її ще не відкрили. Що ж до тексту, то подаю мовою оригіналу: “Если верить российской прессе, ближайший западный сосед России – в лучшем случае Великобритания, или уж сразу Соединенные Штаты Америки. В представлении медиа внешнеполитические задачи России превращаются в парадоксальную картину, напоминающую действия несколько недальновидного человека, который, обустраивая собственный дом, игнорирует ближайших соседей, интересуясь лишь мнением тех, кто проживает не ближе, чем в трех кварталах.
Ближайшие соседи выпадают из поля зрения СМИ, ньюсмейкеров и экспертов. Медиа-географическая карта выглядит более чем странно: сразу за границей России начинаются многочисленные белые пятна, и лишь на крайнем западе (или, наоборот, на дальнем востоке) вновь расцвечиваются яркими красками земли известные и обитаемые.
Наиболее близкий и один из наиболее крупных соседей России – Украина – как раз и становится постепенно одним из таких белых пятен на карте информационного зарубежья. Отсутствие информации влечет за собой отсутствие внимания экспертов, отсутствие внимание экспертов – молчание СМИ, молчание СМИ – отсутствие информации. Замкнутый круг, создающий ситуацию непроизвольной информационной квази-блокады. Круг знаний россиянина об Украине ограничивается сообщениями о наиболее шумных скандалах (упоминающихся в прессе не чаще, чем шумные происшествия в Непале или Шри-Ланке, и, соответственно, запоминающихся примерно также), и, возможно, расписанием игр киевского “Динамо” в Лиге европейских чемпионов.
Ситуация парадоксальная и необъяснимая, если учесть степень культурной, языковой, исторической и экономической близости двух стран. Этот информационный разрыв влечет за собой проблемы уже другого, куда более серьезного порядка: отсутствие знаний, как известно, равно неиспользованным возможностям. Слишком сильным было бы утверждение, что отсутствие информации о соседе чревато реальной угрозой совместному сосуществованию двух государств. Но совершенно очевидно, что этот искусственно образовавшийся информационный вакуум мешает реально оценить и эффективно использовать многообразные взаимовыгодные возможности в политической, экономической и культурной сфере.
Приуроченный ко Дню независимости Украины визит президента РФ Владимира Путина в Киев знаменует собой начало нового этапа во взаимоотношениях России и Украины. Но следует понимать: усилия высших властей – необходимая, но далеко не достаточная составляющая такого рода взаимоотношений. История и география диктуют свои правила игры, и по-настоящему полноценными могут стать только контакты между двумя странами на всех уровнях. И здесь мы снова упираемся в ситуацию никому не выгодной, но объективно существующей непроизвольной квази-блокады в информационной сфере. Пока Украина остается не то чтобы вовсе неизвестной, но известной лишь понаслышке страной, речи о возможности эффективного сотрудничества будут продолжать носить более или менее утопический характер.
Проект “Украина.Ru” – первый серьезный шаг, направленный на прорыв этой блокады. Проект состоит из двух частей – справочной и новостной. Справочная часть (каталог “Карта Украины”) представляет собой полную, постоянно обновляющуюся информацию по всем наиболее значимым сферам жизни современной Украины. Новостная часть представлена в виде ленты новостей, актуальных сюжетов и тем, отражающих сегодняшнюю политико-экономическую ситуацию в Украине. Эти две части проекта неразрывно связаны между собой, они помогают оценить новость, опираясь на справочно-аналитическую информацию проекта. Новость, помещенная в реальный контекст, становится более понятной и позволяет не ошибиться в оценке ее значимости.
Мы надеемся, что проект “Украина.Ru” поможет заполнить белое пятно, постепенно возникающее в российском сознании на том месте, которое должна по праву занимать Украина. Проект и должен стать той самой картой, руководствуясь которой, можно было бы двигаться, не опасаясь заблудиться и совершить нежелательные ошибки. Двигаться из России на Украину”. Правда ж цікаве формулювання маніфесту і особливо останнє речення з нього.
На час виходу „Ukraine.Ru” в активі ФЕП є 38 Інтернет проектів, до яких входить і галасливі держзамовлення, як мережений дискусійний центр “Электронная Россия”, офіційний інформаційний канал з підйому атомохода „Курськ” http://kursk.strana.ru, національна інформаційна служба “Страна.Ru”. Серед впливових інформаційних проектів – це Інтернет-газета “Вести”, стрічка новин LENTA.RU, а також мережеві версії “Независимой газеты”, Газета.Ру, “Русский Журнал”.
Звичайно, ФЕП має і приватні замовлення, серед них і політичні PR-замовлення: Союз Правых Сил – Игра на победу!, Мэр Москвы – сделай сам, гумористичний сайт до дня народження Євгенія Примакова “Дорогому Евгению Максимовичу!”. Останні два проекти – це яскравий приклад негативного PR, який створювався на парламентських виборах у Росії в грудні 1999 року навколо руху “Отечество – Вся Россия”, що реально претендував на завоювання основних місць у Думі. Надії Лужкова та Примакова на виборах не справдилися і спостерігачі пов’язують це з першою перемогою PR-технологій на російському політичному ринку.
До списку вдалих проєктів 23 серпня 2001 року додано ще один „Urkaine.Ru”. Цей проєкт реалізовує відразу декілька цілей, всі вони різні, політичні.
Мета ФЕП – вийти на політичний ринок в Україні. Хоча за неофіційними даними, ФЕП вже розкручував свої операції під час останніх президентських виборів, а саме займався передвиборчою програмою Леоніда Кучми. Однак говорити, що ФЕП вкоренився на нашій території, ще рано. Справді, українські політики послуговуються російськими спеціалістами, але лишень тоді, коли вони потребують їхніх PR-послуг.
ФЕП вдовольнявся лишень посередниками, які зрідка пропускали великі замовлення. Тепер ж ФЕП заявив, що він самостійно претендує на частину грошей, які політики викидають перед виборами, а це не якісь там десятки, це сотні мільйонів доларів.
ФЕП бере участь у формуванні та розділі передвиборчого інформаційного простору в Україні, у розподілі рекламно-політичних грошей наших політиків та партій. ФЕП розкрутив свій проект. За даними HOTLOG.RU, Ukraine.Ru стала популярним „українським” інформаційним проектом, потіснивши „Українську правду”, „Форум”, „Кореспондент, Net”, „UATodeу”. Самі ж автори проєкту стверджують, що Ukraine.Ru розрахований на російську аудиторію. “Мы надеемся, что проект “Украина.Ru” поможет заполнить белое пятно, постепенно возникающее в российском сознании на том месте, которое должна по праву занимать Украина. Проект и должен стать той самой картой, руководствуясь которой, можно было бы двигаться, не опасаясь заблудиться и совершить нежелательные ошибки”.
Ще одна мета ФЕП – виконувати держзамовлення. На телебаченні вплив ФЕП-у обмежений, а Інтернет для нього – відкрите море. У мережі ФЕП на 100 відсотків – єдиний та основний державний розробник. Усі проєкти ФЕП-у схвалюють люди з Адміністрації президента. Відкриття цього сайту вказує на те, що з владними структурами у ФЕП-у все гаразд. Журналіст „Інфо-бізнесу” Петр Бюргер, коментуючи факт створення Ukraine.Ru, сказав: “О Ukraine.Ru можно сказать то же, что и по отношению к любому другому проекту Фонда эффективной политики. Это особенность ФЭПа становится для меня все более очевидной с момента создания “Страны”, под шапкой которой появлялись затем еще и другие ресурсы. Особенность эта в предсказуемости. Еще когда за 3 дня до официального открытия Ukraine.Ru “Страна” опубликовала новость о грядущем событии, было уже вполне понятно, что это будет, и для чего. Проект вполне осмысленный, качественный по исполнению и пока по содержанию, на словах много на себя берущий и в этом смысле в чем-то пафосный. Видимо, довольно дорогой. Подобных разработок у ФЭПа достаточно, это и последний про Курск, и очень неплохие сайты по западной прессе.
Проекты ФЭПа – не коммерческие, а политические. Это не означает, что ФЭП отказывается от использования традиционных методов получения прибыли на основе своих интернет-разработок, просто их реализация не является первичной идей.
Первично – послать определенный мессадж в рамках той или иной политической идеи Павловского по той или иной теме с той или иной целью интернет-общественности как наиболее политически, экономически и социально активной части населения и элите, которая интернет стороной не обходит. Интернет – это пилот. Затем схожие с Ukraine.Ru посылы, уверяю, будут испускать гос.каналы. Ну и, понятное дело, за разработку этих посылов платит государство.
На данный момент в случае с Ukraine.Ru трудно говорить о том, какая именно идея будет заложена в качестве основной. Но какая-то заложена будет. Ее можно будет заметить со временем. Возможно, ресурс создан даже под какое-то событие, которое произойдет в сфере российско-украинских отношений, и которое нужно будет вовремя информационно обслужить. В этом смысле Сеть очень удобна с точки зрения оперативности и для зондирования почвы (вбросить информацию, посмотреть реакцию на нее у небольшой аудитории, затем уже переходить на масштабные ресурсы).
Думаю, что Ukraine.Ru – проект в будущее – и не рассчитан на широкую аудиторию”.
Далекосяжна мета, яку навряд чи побачиш в якихось бізнес планах ФЕП – це активізація інформаційного простору. За останні роки в Україні сформувалось не більше двох десятків стабільних і популярних Інтернет ЗМІ. Якщо взяти до уваги такий критерій, як індекс цитування, то українські інтернет-видання пасуть задніх. На Yandex.Ru за відповідним індексом беруть участь 1800 інтернет-проектів, лідерами є російські проєкти, а українські лишень у другій сотні, це:
102. „Український фінансовий сервер” – 440
117. „День” – 393
118. „Факты” – 393
126. „Korrespondent.Net” – 378
139. „UA Today” – 357
166. „Українська правда” – 303
В український віртуальний простір вриваються російські проекти про Україну. “Ukraine.ru” висвітлює українські події так, як це вигідно для Росії. Це, як не прикро, свідчить про те, що ми не вміємо (не можемо, не хочемо) висвітлювати життя у власній державі ліпше, ніж це роблять росіяни. Ми не маємо своєї агресивної позиції, особливо у такій тонкій та неврегульованій сфері, як інформаційна. Це передусім стосується нас, журналістів, які показують свою безхребетність і лиш деякі виявляють мужність протиставляти себе чужому загарбницькому механізмові.
