0
Живемо у світі парадоксів… Мислимо думками, що різко розходяться із загальноприйнятими, робимо вчинки, що суперечать тверезому глузду… Так багато говоримо про недостатність культури (культури спілкування, поведінки) і водночас самі витісняємо її з нашого буття своїм безкультур’ям. Намагаємося закрити на три замки своє особисте життя, ховаючи його від стороннього ока, але згоряємо від нетерпіння підглянути у шпарину в чужому замку… І надто ж спокусливою є для нас оця шпаринка, яка щоразу збільшується, тепер аж до розміру телеекрана! Самі засоби масової інформації, які б, власне, і мали заповнити прогалину в культурному житті суспільства, перетворили цю ж щілину на величезне “вікно”. “Вікна” — саме так називається телепередача, яка щодня, окрім вихідних, виходить на “Новому каналі” і розкриває перед глядачами штори, за якими — найбрудніші сторони людського існування.
“Вікна” із Дмитром Нагієвим — це ток-шоу, в якому герої, доведені до “температури кипіння”, можуть зривати одне з одного перуки, лаяти, лупцювати одне одного в студії, жбурляти гроші, купатися у ванній з макаронами, продавати дітей… Коли спостерігаєш за діями, що розгортаються у студії, складається враження, що люди зі специфічною психікою тривалий час накопичували свої образи, щоб вихлюпнути їх саме тут, перед нами всіма, у студії. Звичайно, більшість розуміє, що усі ці “реальні” історії — примітивні вигадки, а їхні герої — безцеремонні особи, які за гроші ладні зробити справді ВСЕ. Часом видається, що ці люди позбуваються своєї темної, негативної енергії, яку, однак, вбирають у себе глядачі.
…Типовий любовний трикутник: він, вона і ще один він. Вони обидва божеволіють від неї. Зустрілися в студії — почубилися (до серйозних бійок, з травмами, не доходить: “непорозуміння” усувають два здоровані). Гості програми (глядачі у залі) ніяк не можуть дійти згоди: вона кохає обидвох, чи має бути ще хтось третій? Але ведучий безкомпромісний: “Якщо жінка до тридцяти років чекає на свого принца, їй треба звернутися до лікаря. А ідеальну любов доведеться очікувати до 70-ти років. Головне, щоб смерть її не випередила!”.
А от ще одна “історія з життя”, яку просто “необхідно” винести на розгляд публіки. Кохана приходить додому дуже пізно і пояснює свою затримку непередбачуваними обставинами, що склалися на роботі. Занудний герой-чоловік підозрює, що це неправда. Експерт, відомий актор, вважає, що зрада зміцнює стосунки. Але у Нагієва немає авторитетів: “Якщо дружина зраджує, її треба вигнати, якщо зраджує чоловік, гнати в шию треба його”. Однак закінчення цього сюжету дуже ”душевне”: драма вирішується на очах у глядачів… довгим поцілунком. Зради не було!
Щодня по 3—4 таких історії. Їх мораль можна передати словами самого Нагієва: “Життя — класна штука, і не треба забивати собі голову в пошуках чогось ідеального. Ідеального кохання, — вважає суперведучий, — немає. Треба берегти те, що є. І як ця любов проявляється, — не важливо. Кожен має право вибирати між садизмом і мазохізмом”.
Кожен має право вибирати… Ведучий — тему для своїх шоу, глядачі — дивитися такі програми чи ні, журналісти — формувати громадську думку високими, плодотворними ідеями чи паплюжити, звульгаризовувати культурний досвід свого народу, начебто задовільняючи найпримітивніші потреби тих, хто “замовляє музику”…
