На світанку блогосфери блогер був лише симпатичною людиною, яка ділилась своїм життям у соцмережах. Сьогодні вони є лідерами думок, людьми, до порад яких прислухаються, та “експертами” у всіх галузях: від психотерапії до економіки. Їхні поради впливають на продажі, формують тренди та задають норми поведінки.

Сучасні дослідження дедалі частіше фіксують, що рекомендації інфлюенсерів впливають на поведінку аудиторії сильніше, ніж традиційна реклама, часто запускаючи зміни у харчуванні, самооцінці та психічному стані cуcпільства. Аудиторія сприймає їх не як журналістів або експертів, а радше як “знайомих”. Саме це створює сильне підґрунтя для сильної довіри. На тлі цього, в інтернеті виник тренд “deinfluencing”, який має на меті зменшити вплив інфлюенсерів, які часто рекламують товари без належної перевірки.

Блогери фактично виконують функції мікромедіа. Їхній вплив значно впливає на поведінку людей. Дослідження, про яке пише науковий журнал “Nutrients” показало: фоловинг фітнес та б’юті інфлюенсерів значно збільшує рівень тілесного невдоволення та симптомів розладів харчової поведінки, порівняно з тими, хто стежить за більш “нейтральними” блогами. Людина без освіти може створити ідеальний образ експерта : впевнена подача та щоденна присутність створюють ілюзію професіоналізму. Алгоритм соцмереж просуває не тих, хто має більше знань, а тих хто гучніший. Саме це робить інфлюенсерський вплив небезпечним. Вони апелюють не реальними знаннями, проте наслідки створюють реальні. У 2025 році реальною є проблема дисмофрії та низької самооцінки, і причиною цього є постійне порівняння себе з ідеалізованими картинками в мережі.

Не так давно, у соціальній мережі “Threads” завірусилась скандальна реклама української блогерки Юлії Вербинець, яка рекламувала “дієвий” чай для схуднення. Це класичний приклад токсичної інфлюенсерської культури.

Фото соціальної мережі “Instagram” блогерки Юлії Вербинець.

Такі продукти часто не мають науково підтвердженого ефекту та містять діуретики, які значно шкодять здоров’ю. Згодом, у лабораторному дослідженні та випуску YouTube каналу “Приємний вечір” спеціалісти виявили, що чай, який рекламують як натуральний засіб для схуднення, містить у собі психотропну речовину сибутрамін. Цей препарат пригнічує апетит і впливає на нервову систему. Він був популярним засобом у боротьбі з ожирінням, однак від 2010 року повністю заборонений в Україні через серйозні побічні ефекти — зокрема, ризик інфарктів, інсультів і психічних розладів. У даному випадку, ключова проблема полягає не у самій рекламі, а в тому кому вона адресована.

Зазвичай, цільова аудиторія це молоді жінки та дівчата, які перебувають у зоні підвищеної вразливості щодо вигляду тіла та харчової поведінки. Коли лідер думок просуває “чудодійний” засіб з обіцянкою швидкого схуднення, це може підсилювати тривогу щодо зовнішності та підштовхувати до нездорових практик: пропуску прийомів їжі, самопризначення дієт та використання так званих “детоксів”.

Ще одним яскравим прикладом кризи довіри до блогерів став кейс із співведучим YouTube-проєкту “Подкаст-Терапія” Спартаком Суботою. Він роками позиціонував себе як психолог та психотерапевт. Його поради поширювались серед аудиторії, а контент сприймався як експертний.

Фрагмент YouTube-проєкту “Подкаст терапія” з ведучими Спартаком Суботою та Євгеном Яновичем.

Фото сторінки соціальної мережі”Instagram” блогера Спартака Субботи.

Проте згодом дослідження психотерапевта Іллі Полудьоного показало, що в Суботи немає профільної психологічної освіти, а заявлені ним регалії не відповідають дійсності. Це спричинило суспільний резонанс та поставило питання про відповідальність людей, які роздають поради щодо психічного здоров’я у публічному просторі, не маючи для цього відповідної кваліфікації. Інфлюенсер у цій ситуації стає “ експертом апріорі”, а його поради стають частиною масової культури самодіагностики. Наслідки такої псевдоекспертності можуть бути набагато серйознішими ,ніж рекламні маніпуляції, адже мова йде про психічне здоров’я людей.

Ці приклади нам демонструють, що інфлюенсерська культура перетворилася на окрему інформаційну екосистему, в якій довіра працює як валюта. Алгоритми підсилюють найяскравіших, а не компетентних, а аудиторія нерідко сприймає популярність за доказ професіоналізму.

У такій ситуації критичне мислення та медіаграмотність стають ключовими інструментами безпеки. Інфлюенсери й надалі будуть залишатися важливою частиною медіапростору, але саме вимогливість аудиторії визначатиме, чи стане цей вплив корисним, чи небезпечним.

Христина Стефанків, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.