У часи війни для влади завжди є спокуса приховувати неприємну правду. Ба більше, корупція стає ще гострішою проблемою. Завдяки журналістам-розслідувачам суспільство може побачити зовсім інші реалії, ніж це подають державні медіа. Розслідування можуть викрити незаконні дії влади стосовно мобілізації чи розподіл бюджету не на користь ЗСУ, розповісти про недоцільну помпезність заходів, які влаштовують нардепи, довести безжальність російських військових до цивільно населення і багато іншого. Проте під час росзлідування перед журналістами постає чимало перепон, і обмеження доступу до держреєстрів чи відмова антигероя інтерв’ювання – не найскладніші з них. Про те, як змінилися підходи до журналістських розслідувань і з якими проблемами стикаються розслідувачі, розбиралися в матеріалі.

Для порівняння у роботі журналістів-розслідувачів до 2022 року візьмемо NGL.media. Тематика дійсно відрізняється від розслідувань у 2024 році. Публікації у 2019-2020 роках стосувались переважно незаконного будівництва у Львові: “будування житлового комплексу на землі медцентру”, “нові незаконні дозволи на будівництво”, “порушення генплану міста”, “Козловський будує готелі”. Ці теми є актуальними і під час війни.

Публікації 2021 року вже дещо інші: “знищення карпатських тварин”, “Козловський та 30 мільйонів гривень на побудову стадіону”, “чиновники підкорюють Ютуб”, “фіктивні тендери та коляда в Івано-Франківську”. Зараз тенденцію таких розслідувань не часто знайдеш в українських медіа.

Перше розслідування з початку повномасштабного вторгнення, яке вийшло 27 лютого 2022 р., було про допомогу цивільних військовим у Львові.

Всі ми пам’ятаємо як це було: плетіння сіток кожного дня, гуманітарна допомога, перші спуски у підвал. У цьому матеріалі було зібрано детальну інформацію про місця, де можна плести сітки та вказану вулиці, де можна здати кров як донор. Тобто це було радше не розслідування, а глибинне інформування львів’ян про необхідні речі.

З квітня 2022 року матеріали стосувались як і екологічних злочинів росіян так і допомоги малих підприємств для військових. Найбільш гучне розслідування вийшло 10 березня 2022 року, де журналістка Єлизавета Чип під прикриттям долучилась до закритих чатів із російськими окупантами ВКонтакті. Було продемонстровано цитати та фотографії російських військових, які готували новий наступ на українські землі.

Такий метод у розслідуванні є дійсно ефективним, адже вдалося з’ясувати те, що допомогло нашим військовим на фронті. Сама назва розслідування – “Welcome to hell” є дуже символічною, особливо для мотивації суспільства на початку повномасштабного вторгнення.

Якщо ж говорити про розслідування у 2024 році, то це стабільність виходу нових не досліджених тем, не обов’язково пов’язаних з війною.

Для прикладу, 9 січня вийшов матеріал про те, як через суд “татусі” відбирають дітей у матерів. Основною темою публікації є фіктивні розлучення аби відсудити право на материнство. Ця проблема особливо загострилась у часи війни, коли причиною розлучень часто ставала мобілізація. Журналістам навіть вдалось поспілкуватись з чоловіком, який відсудив право бути опікуном і у такий спосіб ухилився від мобілізації.

Такі матеріали не часто можна переглянути в інших медіа, що свідчить про унікальність розслідування. Загалом, змінилась гіперфіксація журналістів на інші теми, порівняно із часами до війни і ще більше у фокус уваги почали потрапляти олігархи та меценати.

Ще одне медіа, про яке варто згадати це Радіо Свобода, а саме розслідувальний проєкт “Схеми”. Якщо ж порівнювати публікації NGL.media 2020-2021 років та проєкту “Схеми”, то виникає дисонанс. Адже більшість матеріалів “Схем” – про елітне життя олігархів та обіцянки Зеленського. Тобто це була тематика, на якій спеціалізувались журналісти редакції.

У 2022 році медіа активізувалось лише у березні, і фокус уваги розслідувачів змістився: чому заклади Макдональдс досі працюють у росії, звідки російські літаки атакують Україну. Було присвячено кілька розслідувань “стовпам режиму путіна”, його верхівки.

Публікації за 2024 рікі свідчать про те, що журналісти працюють у більш оперативному режимі, ніж до війни. Різноманітність тем захоплює: нелегальні російські ліки для українців, пошук колаборантів в Україні, снаряди для України і багато іншого. Також є окремі розслідування на спеціальну тематику “Dubai Unlocked”, про те як українські нардепи мають елітне житло в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Про специфіку журналістського розслідування у воєнний час нам розповів журналіст 24 каналу Мар’ян-Сергій Чупак, інтерв’ю з яким ми вже публікували.

“О 5 ранку росіяни запускають ракети, а у нас виходить головний матеріал про розмінування і на головному фото пес Патрон”.

Так журналіст описує звичайний робочий день 24 каналу, коли постає дилема між рейтингами та журналістською етикою.

Передісторія така: Мар’ян готував розслідування про центр Патрон Демайнінг, і на момент публікації росіяни обстріляли Україну. Звичайно, що опублікування матеріалу у потоці інформації про постраждалих та загиблих було недоречним, що змусило перенести публікацію матеріалу. Це знизило рейтинги та охоплення цієї публікації аудиторії, адже алгоритми Google реагують на зміну дати публікації.

Також вічна проблема, з якою стикаються журналісти-розслідувачі – це потреба сформувати нову, цікаву гіпотезу, яка ще не ширилась у просторах інтернету. Наприклад, тема може стосуватись корупції. Але для новизни потрібно подати її у форматі сторітелінгу, або розповісти про антигероя, якого ще не висвітлювали. Мар’ян Чупак підтверджує, що серед безлічі розслідувань у медіа справді важко виділитись новизною.

“У тебе може бути вихідної інформації на сторінок 20, а тобі потрібно з цих 20 сторінок зробити 3, найголовніші”.

Тобто, вміння виділити найголовніше і написати доступною мовою, включно з наведенням статистики є актуальним правилом для журналістів-розслідувачів. Фактчекінг є неодмінною частиною роботи всіх журналістів, адже можна дізнатись якісь деталі, які суттєво можуть вплинути на хід розслідування. Тому важливо поступово проходити всі етапи розслідування, щоб не допустити помилки і не прогавити якоїсь важливої деталі.

У журналіста 24 каналу немає теми, яку він висвітлює найчастіше. Це могло бути і митниця, і розслідування вбивств, і сторітелінг про вдову, яка не отримує від держави допомоги. Під час війни тематика розслідувань є доволі різною. Вона може стосуватися не лише воєнних злочинів окупантів чи проблем в армії, а й екологічних проблем.

Гострою залишається одвічна проблема журналіста-розслідувача – конфлікт з антигероями. Журналістів можуть переслідувати, чинити опір, а під час війни особливо.

“Ми робимо все, щоб цих проблем не було”, – говорить Мар’ян Чупак. У редакції є багато юристів, фактчекерів, які захищають права журналістів. Зокрема, були випадки, які могли призвести до закінчення кар’єри журналіста для Мар’яна, але редакція робила все, щоб такі проблеми обходили його стороною. У цьому сенсі якихось суттєвих змін у розслідувальній журналістиці під час війни не сталося. Тем стало більше, а завдання виділитись новим та недослідженим матеріалом стало для журналістів-розслідувачів новим викликом.

Христина Фикита, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Comments are closed.