«Тріумф форми, фіаско змісту» – так висловився кореспондент «Укрінформу» та колишній політв’язень Кремля Роман Сущенко щодо пресмарафону президента України Володимира Зеленського. Під час третьої конференції «National Media Talk» він, представники влади та ЗМІ говорили про трикутник «медіа – влада – суспільство». Тож чи існує криза між владою та медіа? Як це впливає на суспільство і як з цим боротись?

Медіа – влада – суспільство: чи працює екосистема?

Саме такою була назва однієї із розмов конференції «National Media Talk», яка відбулася 25 жовтня у столиці. Це унікальна національна конференція, яка об’єднує журналістів, редакторів та медіаменеджерів з усієї країни. Серед спікерів були представники влади: Максим Кречетов  –  експерт інформдепартаменту Офісу Президента України та Сергій Швець – секретар Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова. Також ведучий «Свободи слова» Вадим Карп’як, журналіст Олексій Братущак  та директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко.

Фото: National Media Talk

Щоб відповісти на це запитання варто згадати, що екосистема – це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі, утворюючи з ним єдине ціле. Тобто медіа, влада та суспільство повинні функціонувати разом та залежати один від одного. Влада має надавати інформацію медіа, а медіа, своєю чергою, мають доступними словами донести її до суспільства. І навпаки. Медіа виступає своєрідним комунікатором. Вадим Карп’як щодо цього сказав: «Ця екосистема просто не працює. Медіа будуть добре працювати тоді, коли суспільство буде потребувати їх і платитиме за це ціну. Поки суспільство не ставатиме на захист медіа і підтримуватиме їх фінансово, доти і не буде екосистеми».

Виходить, що поки споживач не буде платити за якісний контент, доти він буде ковтати те, що диктують олігархи. Та хіба екосистема не працює лише завдяки медіа?

Фото: National Media Talk

«Тріумф форми, фіаско змісту» – це слова Романа Сущенка про прес марафон президента України. Красиве шоу, шикарна подача, та чи не зроблено це все для того, щоб розмити сенси? Журналісти ставили так багато однакових запитань, що їх почали звинувачувати у непрофесіоналізмі. Для того, щоб вони висвітлювали проблеми не поверхнево, влада повинна чітко надавати інформацію, щоб не залишалось місця для домислів. Тарас Шевченко зазначив: «Варто в трикутнику «влада – медіа – суспільство» бачити проблеми з усіх сторін. Але, безперечно, треба ставити питання до влади. Медіа зобов’язані виконувати функцію четвертої влади і ставити критичні запитання до влади, щоб тримати їх у тонусі».

Соціальні мережі на противагу журналістам

Знову ж таки красива картинка: гортаєш стрічку інстаграму і бачиш звернення президента. Просто у твоєму телефоні. Відчуваєш себе важливим, наче ти маєш значення. Наскільки це доречно, спілкуватися з суспільством через соціальні мережі? Та чи не показує влада таким чином, що журналісти їм більше не потрібні?

Максим Кречетов запевняє: «Комунікації президента через соціальні мережі – це не є усвідомленим утиском медіа. Просто ми живемо в такому суспільстві. Зараз 21 століття, ера інтернету. Наміру замінити спілкування з суспільством через медіа на соціальні мережі не було».

Можливо наміру не і було. Але ми маємо президента, який імітує комунікацію між владою та медіа, а потім інформує суспільство через відео в соціальних мережах. Це спонукає думати, що йому простіше спілкуватись із камерою та завченим текстом, а не напружуватись та розмовляти з реальними людьми.

Фото: National Media Talk

Криза між владою та медіа: міф чи реальність?

Загалом спікери на конференції поділились на дві групи: одні впевнені, що криза є, і це нормально, а інші – що кризи між владою та медіа немає, проте є криза у їхньому спілкуванні. Та хіба це не одне і теж? Спілкування – це найголовніша складова, якою повинні користуватись влада та медіа. Саме за допомогою цього вони можуть розуміти та чути одне одного, а в результаті розуміти, чого хоче суспільство. Сергій Швець, який колись був журналістом сказав: «Є проблеми в комунікації, але це не криза. Криза – це явище системне, а поточні проблеми можна вирішити. Такі стосунки – це цілком нормально. Журналісти мають критикувати владу, це здоровий розвиток відносин. Влада дослухається до того, що говорить преса, а преса – це голос народу».

Максим Кречетов щодо критики додав, що влада до неї готова. Адже це безкоштовні поради та виправлення помилок. «Але цієї критики малий відсоток, переважно це просто негатив», – додав він.

Але чи можуть медіа конструктивно критикувати владу, якщо та щиро і відверто демонструє зневагу? І зрештою, про яку нормальну комунікацію  тут можна говорити ?

Не потрібно шукати винних та визначати, хто гірше виконує свою роботу. У цьому і суть екосистеми: працювати, як одне ціле. Можливо, одна із проблем, що існує між владою та медіа, це упереджене ставлення. Команда, яка прийшла до влади, це команда медійників. Вони знають, як це все працює. А у медіа ще під час виборчої кампанії сформувалось упереджене ставлення до нової політичної команди. Саме тому Сергій Швець запевнив: «Влада зараз відкрита та прозора, я б закликав до партнерських стосунків. Критичних  з боку медіа, само собою, але з партнерським спрямуванням».

Так чи інакше, нині вкрай необхідно вибудувати міцну комунікаційну систему між слугами народу та засобами масової інформації.

Юлія Кметик, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.