Міністерство інформаційної політики України: кілька міркувань навздогін
Петро Ріппа
Опубліковано: 06-08-2015
Розділи: За що критикують медіа?, Маніпуляція, пропаганда.
0
Минулого року в Україні було створено Міністерство інформаційної політики. Новина спочатку викликала жартівливі ассоціації із “Міністерством правди” з роману Дж.Оруела 1984, що виконувало функції жорсткої державної цензури та коригування історії. Відповідно до Програми дій Уряду, та Коаліційної угоди, яку підписали п’ять парламентських фракції ВРУ, причинами створення такого органу були “протидія інформаційній агресії з боку Росії; розробка стратегії інформаційної політики держави та концепції інформаційної безпеки України; координація органів влади в питаннях комунікації та поширення інформації [7].”.
Новостворене міністерство малочисельне – усього 29 осіб — та поки має слабке правове підгрунтя. У свої діяльності керується Положенням “Про міністерство інформаційної політики України”, яким регламентується сфера повноважень нового центрального органу виконавчої влади, та визначаються його завдання. Також поки що немає жодних інструкцій чи положень, якими встановлюються правові механізми виконання поставлених завдань і реалізації визначеної політики. Якщо порівнювати з іншими міністерствами, то, наприклад, у Положенні “Про міністерство фінансів України” серед основних завдань цього міністерства вказано “формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюжетних коштів” [3]. Задля виконання визначених завдань на рівні місцевих бюджетів. було прийнято “Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів”, де визначаються права та обов’яки суб’єктів та об’єктів бюджетного процесу. Нормативно-правових актів такого роду для Міністерства інформаційної політики, поки що не створено. Тобто для міністерства не окреслено порядок виконання його функцій і воно не може повноцінно приступити до виконання своїх обов’язків. Саме Положення про діяльність міністерства є недопрацьованим у порівняні із аналогами інших урядових структур. Втім, варто не забувати, що це міністерствоо сформовано порівняно недавно, отож правова база та склад його будуть доповнюватися та переглядатися.
Під час вивчення Положення про діяльність міністерства помітно, що його функції перетинаються з функціями інших центральних органів виконавчої влади. Наприклад: згідно з п.2 ст.3 Положення “Про Міністерство інформаційної політики України”, одним із головних завдань органу є “забезпечення здійснення реформ засобів масової інформації щодо поширення суспільно важливої інформації.”. Зважаючи на сьогоднішю ситуацію в Україні, та євроінтеграційні процеси, даний процес є важливим і дійсно потребує розвитку та контролю. Але при цьому обов’язки ідентичного характеру делеговані Державному комітету телебачення і радіомовлення України: “сприяє розвитку вітчизняних засобів масової інформації; ” [п.11 ст.4; 4, 2]. Чимало експертів у сфері медіа та інформаційної політики відзначають, що створення такого міністерства було зайвим: “І так є достатньо органів влади, які мали б вирішувати питання інформаційної політики та контрпропаганди. Але вони з цим недостатньо справляються. Це буде неефективним використанням коштів платників податків.” [6].
Але при цьому в Україні дійсно існує потреба в забезпечені розвитку різноманітних сфер інформаційної діяльності. Діючі Держкомтелерадіо, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, Державне агентство з питань електронного урядування України, маюті спільні за родом функції і наділені відповідними повноваженнями для їх виконання. При цьому недоречно вести мову про реформування Кабінету міністрів і об’єднання вищезгаданих інституцій як структурних підрозділів Міністерства інформаційної політики України (крім Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, що здійснює контролюючі функції). Така реорганізація може призвести до довготривалого процесу злиття владних структур, що може супроводжуватися неможливістю виконання покладених на них функцій та обов’язків. Тим паче, що сьогодні в Україні є більш актуальні проблеми, які потребують нагального вирішення.
Протистояння негативним інформаційним потокам є безперечно важливим завданням, у питанні найшвидшого розв’язання конфлікту на Сході України, але воно може виконуватися і як координована співпраця декількох існуюючих органів влади. Як приклад, можна навести Розпорядження “Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, у якому, згідно із наперед визначеним планом розвитку, розподілено завдання між органами виконавчої влади. Такий підхід дозволяє сконцентрувати досвід і професіоналізм спеціалістів згадуваних вище органів виконавчої влади, уникаючи при цьому розширення апарату влади. Навпаки, йшлося про його оптимізацію і зниження витрат бюджетних коштів на його підтримання без створення нового міністерства.
Беручи до уваги, вплив і можливості інформаційних технологій, а також їх значення у процесах державтворення і соціальної взаємодії, цілком логічним та доцільним є здійснення контролю і нагляду за інформаційною діяльністю в державі в майбутньому. У жодному разі це не слід сприймати як замах на свободу слова чи доступу до інформації. Варто розмежовувати цензуру як втручання держави чи уповноваженого органу у процес створення і оприлюднення повідомлення та контроль і нагляд з боку держави за розповсюдженням матеріалів що можуть спричинити небезпечні наслідки. В Україні існує ряд статей, які встановлюють кримінальну відповідальність (ст.300 “Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості”, ст. 436 “Пропаганда війни”, ітп.) за розповсюдження інформації неправомірного змісту та зі злочинними намірами. Такі дії є захистом національної безпеки та громадського спокою і аж ніяк не є цензурою в класичному розумінні.
На сьогодні в України є багато напрямів які потребують кваліфікованого інформаційного супроводу, наприклад: анексія АРК Крим Російською Федерацією, антитерористична операція на сході України, проросійська пропаганда, владні реформи, процес української інтеграції до європейського простору, та інше. Відповідні завдання передбачені і Положенням про діяльність міністрерства, яке:
« — здійснює нормативно-правове регулювання у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України, зокрема з питань поширення суспільно важливої інформації в Україні та за її межами, а також забезпечення функціонування державних інформаційних ресурсів;
— розробляє та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України програмні документи у сфері захисту інформаційного простору України від зовнішнього інформаційного впливу» [п. 5, 16 ст. 4; 2].
Одним з перших результатів роботи функціонування органу є розробка та внесення до Верховної ради законопроекту “Про систему іномовлення України”, де закріплюється правове становище Іномовної телерадіокомпанії України «Ukraine Tomorrow», яка створена з метою задоволення інформаційних потреб іноземної аудиторії, зокрема української діаспори, захисту національних інтересів за кордоном, формування та підтримання позитивного іміджу України у світі шляхом оперативного, об’єктивного інформування про події в Україні, офіційну внутрішню і зовнішню політику та позицію держави, що можна вважати реакцією на функціонування російської телевізійної мережі Russia Today (RT) [п.1 ст.1; 1].
Потреба в функціонуванні такого органу виконавчої влади в Україні поки що не виглядає очевидною. Міністерство є недавно сформованим і ще не встигло залучитися до масштабних проектів та навіть немає інструкцій для повноцінної діяльності.
Література:
- Проект Закону “Про систему іномовлення України” 2334а від 13.07.2015
- Положення “Про Міністерство інформаційної політики України № 2 від 14.01.2015 // Урядовий кур’єр від 22.01.2015 № 11
- Положення “Про Міністерство фінансів України” № 446/2011 від 08.04.2011 // Офіційний вісник України від 26.04.2011
- Положення “Про Державний комітет телебачення і радіомовлення України” № 341 від 13.08.2014 // Урядовий кур’єр від 21.08.2014
- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” № 653-р від 15.08.2007
- Інтерв’ю з веб-сайту служби “BBC Україна”, за участю директора інституту медіа права Т. Шевченко www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/12/141201_ministry_of_information_vc
- Повідомлення з веб-сайту “Урядовий портал” / www.kmu.gov.ua http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247989501&cat_id=244274160