Насильство в мультфільмах: уявний світ чи жорстока реальність?

Назарій Заноз

Опубліковано: 16-02-2012

Розділи: Агресія і тривога, За що критикують медіа?.

0

Діти є однією з найуразливіших категорій населення нашої планети, вони є й її майбутнім, тому, від того, як почуваються сучасні малюки, багато в чому залежатиме, яким житиметься на Землі уже в наступні кілька десятків років.

В час бурхливого розвитку сучасних технологій та медіа діти стають все більш включеними в процес розвитку медіа індустрії. Як показує дослідження Кайзерівського сімейного фонду, діти споживають медіа в середньому 10 годин 45 хвилин на добу. А це ледь не половина дня. В порівнянні з 1999 роком показник зріс на цілих 3 год 16 хв. Вітчизняні вчені Черезова та Салюк наводять дані, що середньостатистичний український підліток проводить біля телевізора 3-5 годин на день.

Одним із видів контенту, що безпосередньо призначений для дітей є мультфільм. Цьому медійному жанрові, як й усім іншим сучасним, притаманне насильство, при чому його кількість щоразу стає більшою. Дослідники насильства в медіа (violence in the media) не мають єдиної спільної точки зору щодо явища агресії в мультиплікації. Воно є доволі складним та багатогранним.

Частина науковців схиляється до думки, що насильство в, базованій на казці, продукції є несправжнім, тому його не слід сприймати як насильство взагалі. Усі персонажі є мальованими, себто далекими від реальності, тому бити на сполох немає потреби. До такої думки схиляються закордонні науковці Кондрі, Руттенберг, а також український дослідник медіа професор Борис Потятиник.

Існує ще одна точка зору. ЇЇ прихильники вважають, що агресія в мультиплікації є негативним явищем. На їхню користь можна привести дослідження Американської Асоціації Психологів, котре згадують в своїй праці «Cartoon Violence: Is It as Detrimental to Perschooler as We Think?» Крістен  Петерс та Фран Блумберг. Відповідно до його результатів, діти, коли дивляться програми, що містять в собі насильство, демонструють зростання агресивного вираження поглядів, поведінки та цінностей.

В свою чергу, прихильники теорії нереалістичності мультфільмів вважають, що трактування насильства в мультиплікації як загрози психічному здоров’ю дітей є нічим іншим, як спробою в черговий раз повісити всіх собак на медіа, а також цензурою.

Лора Кларк, журналіст видання Daily Mail вважає, що анімаційні шоу, на кшталт Скубі-Ду можуть бути куди більш брутальним, ніж програми для дорослої аудиторії. З цією думкою складно не погодитися. Як зазначає науковець Леонід Чупрій: «Особливо небезпечно показувати фільми з сценами насилля чи розпусти та агресивні мультфільми маленьким дітям. Ці діти не можуть ще критично оцінювати побачене і намагаються його реалізувати в житті. Наприклад, коли двохлітнім дітям показали «Тома і Джеррі», то після фільму вони почали битися маленькими табуреточками, які були в кімнаті, копіюючи героїв. А деякі діти можуть взяти молоток чи ніж, як герої цих мультиків і вдарити іншу дитину чи навіть дорослих».

Дослідник телекомунікації з Університету Індіани Ендрю Вівер, за словами Девіда Ґомеза, вважає, що насильство не є компонентом розваг в мультфільмах, як вважають продюсери. Необов’язково наповнювати мультфільми насильством, діти люблять їх й без нього. Все той ж Девід Ґомез наводить приклад експерименту кількох американських медіадослідників, котрі проводили своє дослідження в групі з 128 дітей у віці від 5 до 11 років. Дітям вчені показували 4 версії 5-хвилинного мультфільму, створеного з науковою метою. В одному варіанті було вкладено 6 актів насильства, в другому – 9, а в інших двох їх майже не було. Як показало дослідження, чим більше жорстокості було на екрані, тим менше задоволення отримували діти. Ті ж, хто дивився мультфільми, в яких майже не було насильства, казали, що їм сподобався перегляд.

Доволі часто російські медіакритики апелюють до того, що насильство в мультиплікації пов’язане лише із закордонним анімаційним продуктом. Проте не можна не згадати радянський аналог, уже згадуваних, Тома та Джеррі – «Ну, постривай», де мультиплікаційні вовк та заєць постійно вдаються до агресії та насильницьких засобів.

Велику небезпеку несуть також мультфільми, котрі першочергово не були призначені для дитячої аудиторії, але з часом стали одним із улюблених серед малечі. До таких слід віднести дуже популярні серед усіх вікових категорій «South Park» («Південний Парк»), «Сімпсони» та, особливо, анімаційних «Чуха та сверблячку», котрі є частиною мультику.

З розвитком медіа та доступу до них вкрай складно дорослим обмежити доступ дітей до мультиплікації, де присутнє насильство. Існування особливо жорстокої анімації, як, до прикладу,  «Happy Tree Friends» у відкритому доступі лиш ускладнює завдання для батьків.

Велика кількість мультфільмів зі сценами насильства та агресії, що перебувають у вільному доступі є доволі загрозливою тенденцією. В своєму інтерв’ю для видання «Новий Погляд» дитячий та підлітковий психіатр Олег Романчук зазначив: «Мультфільми, в яких є насильство збільшують рівень агресивної поведінки в дитини…  Якщо у мультфільмі є багато негативних злих героїв, це створює у дитини відчуття, що увесь світ довкола – небезпечний та ворожий і потрібно завжди воювати та боротися… Третій висновок досліджень свідчить про те, що  багато мультфільмів зображають зло карикатурно, при цьому, ніби вказуючи, що до зла можна ставитися по-злому. Якщо герой негативний – його можна знищити з автомата і радіти. Але насправді світ не ділиться на чорне та біле».

Таким чином, збільшення кількості насильства та жорстокості в мультфільмах може мати непоправні наслідки для психічного здоров’я дитини та її подальшого формування, як особистості. Попри те, що насильство в мультиплікації є «мальованим», себто найменш реалістичним, воно є так само небезпечним, адже не всі діти розуміють різницю між реальним світом та вигаданим, особливо це стосується дітей молодшого віку. Також насильство, котре споживає юний глядач з телеекранів закріплюється в голові дитини як якась звичайна дія, до котрої можна прибігти при потребі. Як зазначає в своїй соціології Ентоні Ґіденс: «У кримінальних драмах злочинці потрапляють до рук правосуддя значно частіше, ніж у реальному житті, а в мультфільмах неґативні чи небезпечні персонажі переважно «дістають по заслугах». Неварто забувати про те, що жорстокість на екрані призводить до емоційного та психологічного збудження. Сума усіх цих факторів вказує на негативний вплив жорстокості та насильства в мультфільмах на несформовану дитячу свідомість, тому потребує втручання дорослих.

 

Comments are closed.