Чи часто ми замислюємось, який вплив має на нас реклама лікарських засобів? Захворівши, ми довіряємо їй, деколи навіть несвідомо, оскільки сподіваємось на швидке одужання. Що вже говорити про матусь, які вперше зіткнулися з проблемою температури у своєї дитини. «Реклама – поганий порадник», – пише Уляна Супрун на своїй сторінці у Фейсбук. А ми додамо – медіа нерідко допомагають поширенню поганих медичних порад.

Коли через 100, 200 чи 500 років історики та археологи візьмуться за пошук інформації про людину XXI століття, то надзвичайно зрадіють залишкам реклами. Звичайно, за умови існування археологів та людства. Про таку корисність реклами жартома казав ще М. Мак-Люен у своїй книзі «Розуміння медіа»: «…сучасна реклама — найбагатша й найвірніша реакція на сьогодення, яку будь-яке суспільство коли-небудь робило про весь спектр своєї діяльності». Зображуючи тенденції, реклама одночасно й відтворює, і створює картину світу. Рекламні повідомлення ніколи не стоять на місці, а змінюються залежно від соціокультурних обставин. Споживач живе тут і зараз, рекламі доводиться жити разом із ним.

Це специфічний жанр на YouTube, де ведучий у прямій трансляції робить різні принизливі речі з собою або своїми гостями. Автори ефірів заробляють такими діями гроші, які їм надсилають глядачі під час перегляду. Разом із грошима (донатами) глядач може написати повідомлення або бажання, яке згодом виконує ведучий. Деякі автори таких стрімів самі встановлюють ціни та дії, які готові виконати за надіслану суму. Чим важче завдання, тим більше воно коштує. Воно може бути будь-якої специфіки: від розбиття яєць об голову до жорстокого побиття.

“Дональд Трамп рятує світ від педофілів, які торгують дітьми заради наркотику в їхній крові” – стверджує одна з провідних ідей QAnon, популярної у США теорії змови. Найяскравішого її прихильника світ побачив під час штурму будівлі Капітолію прихильниками Трампа – це був Джейк Анджелі, напівоголений чоловік з рогами та списом з американським прапором. Джейк, який називає себе “шаманом QAnon”, вже неодноразово відвідував мітинги підтримки цієї конспірологічної ідеї. Розберімося, як онлайн-прихильники сумнівної теорії змови стали учасниками мітингів і штурму Капітолію та чому ФБР вважає QAnon внутрішньою терористичною загрозою.

Після штурму Капітолію низка соцмереж, зокрема Фейсбук та Твіттер, заблокували аккаунти Дональда Трампа. Думки щодо цього розділилися: хтось підтримав рішення компаній, а хтось засудив, вважаючи цей крок цензурою та наступом на свободу слова. А когось злякало те, що соцмережі тепер сильніші за президента США. Які висновки із цієї ситуації може зробити для себе Україна?

Сексизм, мачизм, фейсизм, об’єктивація та еротизація — усе це типовий рекламний набір, що повинен привернути увагу покупця й змусити останнього "купити". Слід визнати, що увагу така реклама все ж привертає, втім викликає радше супротив та обурення, ніж бажання придбати рекламований товар. Тож сьогодні поговоримо про маркетинг, який ображає.

Незважаючи на те, що вже не перший рік увесь цивілізований світ бореться з сексизмом, в Україні залишається багато творців медіаконтенту, які подають жінку лише як привабливу ляльку. Сексуальна об’єктивація окремих частин тіла досить поширена у фільмах, журналах, рекламних роликах. Здавалося б, авторитетні масмедіа мають допомагати подолати цю проблему, проте деякі журналісти ставляться до неї цілком лояльно та й самі не втрачають можливості наголосити на жіночій сексуальності там, де це, м'яко кажучи, недоречно. І серед таких «професіоналів своєї справи» не тільки автори жовтих видань, а й журналісти інформаційного агентства УНІАН.

Усі ми знаємо, що інтернет не тільки надає нам інформацію, але й збирає її про нас. Але не всі розуміємо, що він також здатен формувати наші звички і певне уявлення про світ. Не так давно на Netflix вийшла 90-хвилинна документальна стрічка під назвою «Соціальна дилема». У фільмі колишні співробітники найбільших технологічних компаній розповідають про механізми і алгоритми, які є в основі діяльності соцмереж та маніпулюють нами щодня, а ми про це навіть не здогадуємося. Чергова теорія змови? Чи неприємна правда?

Резонансна ситуація, пов’язана з нещодавніми рішеннями Конституційного суду України сколихнула інформаційне поле та породила безліч публічних обговорень. У матеріалах провладних ЗМІ тут і там вигулькували слова на підтримку рішень Володимира Зеленського, а от у опозиційних новинних ресурсах Петра Порошенка та Віктора Медведчука сформувалося два абсолютно полярні погляди на судову кризу. І хоч як би вони різнились, результат один – опозиційні ЗМІ категорично засуджують політику чинної влади та навіть після виборів продовжують перетягувати на себе «ковдру» з потенційного електорату. Йдеться про «Медведчуківську трійцю» – «112», «NEWSONE» та «ZIK», яка за місяць нестабільної ситуації у КСУ накопичила в собі гігабайти публікацій, псевдоекспертів та «хейтспічу», присвячених розладам у головному суді країни.

«Пандемія коронавірусу» – всього за декілька місяців це словосполучення, як не крути, поділило сучасний світ на «до» та «після». ЗМІ як основні канали поширення інформації про Сovid-19 формують суспільні настрої щодо цієї теми, щодня публікуючи динаміку захворюваності і «вражаючі» факти про вірус та його поширення. Світ змінився, а чи змінилася подача статистики тоді і тепер? Оберемо для аналізу регіональне онлайн-медіа «Dyvys.info» та всеукраїнський новинний ресурс «1+1», аби відстежити, що ж змінилося у оприлюдненні статистики і чи змінилося взагалі.