Відомі такі різновиди комунікативних технологій як пропагандистська, рекламна, політична, переговорна, перформенсна, PR, релігійна тощо… Більшість із них вивчають, аналізують, відшліфовують. Натомість мало афішують ще один різновид, науково сформульований Дж.Брауном ще у 1963 р., а успішно апробований значно раніше – і в часи Наполеона, і в міжвоєнний та воєнний період більшовиками і нацистами, і вдало застосовуваний […]

Lana Chorna, Anna Ros. Golden Rose: Forgery and Silence. The authors investigate the media scandal, initiated by Tom Gross (Goodbye, Golden Rose, The Guardian, September 2, 2011).

Перш за все варто зауважити, що, як і публіцистика, новожурналізм опинився поміж літературою та журналістикою, завдаючи науковцям чимало клопотів із пошуком оптимальної дефініції та, відповідно, методології вивчення феномену. Напрям виник на основі реалістичної традиції романістів XVIII, XIX, XX століть, таких як: Г. Філдінг, Т. Смоллет, Ч. Діккенс, Марк Твен, В. Теккерей, С. Крейн, Джек Лондон, Т. М. Рід, Джордж Орвелл, Е. Гемінгвей та ін. Власне термін New Journalism був запропонований американським колумністом Томом Вулфом у передмові до першої антології із НЖ[1] (до речі, Вулфова передмова становить четверту частину обсягу усієї книги). В антології, окрім двох робіт Вулфа, також містяться тексти інших класиків жанру: Трумана Капоте, Хантера Томпсона, Нормана Мейлера, Роберта Крайстго, Гея Талеса та інших.

 ЗМК – надзвичайно цікавий суспільний феномен. Про це свідчить хоча б те, що нині це об’єкт досліджень не тільки журналістикознавців, комунікативістів, але й філософів, лінгвістів, соціологів, психологів… У 2007 році побачив світ переклад книжки МакКомбса «Встановлення пріоритетів:мас-медії та громадська думка». Дослідження надзвичайно цікаве своїм сплавом теорії та практики й актуальне сьогодні, як і в роки, […]

Медійна індустрія надзвичайно динамічна у багатьох аспектах, серед яких і словотворення. Один із останніх модних термінів журналістського жаргону – «гіперлокальні новини». Чим вони відрізняються від «локальних новин»?  Навіщо їх створюють та чи мають вони перспективу? Саме ці питання спробуємо розглянути далі. Медійна криза ХХІ сторіччя дала поштовх до виникнення нових, подекуди революційних форм журналістики. Посутня […]

Термін „медіанасильство” (Media Violence) у сучасній комунікативістиці вживається у значенні показу насильницьких сцен (документальних чи зіграних акторами), які із появою телебачення стали об’єктом наукових досліджень та причиною стурбованості громадськості, перш за все батьків. Вплив медіа-насильства на людську психіку є однією з найбільш досліджених тем медіапсихології і водночас – найменш доказовою. Десятки досліджень засвідчують одне й […]

З початку появи письменності та її подальшого розвитку – книгодрукування, стали виникати такі явища як утиски носіїв слова, які згодом отримали назву «цензура». Саме походження слова «цензура» має латинське коріння (від лат. сеnsura – це суворе судження), що на практиці означає контроль держави, організацій чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як […]

Термін «свобода слова» у мене особисто чітко асоціюється зі Сполученими Штатами Америки. Треба віддати належне піару американської демократії: численні гасла та матеріали в ЗМІ саме цю країну зробили еталоном свободи слова та незалежних мас-медіа. Поза тим за рейтингом індексу свободи слова міжнародної організації «Репортери без кордонів» за останні 8 років США жодного разу не були […]

Якщо відкинути цензуру у її вузькому розумінні із усіма заборонами: спаленнями книжок, переслідуваннями авторів та темниками для журналістів, –то це зовсім не означатиме свободу слова чи наявність абсолютної свободи узагалі. Наш час пропонує нові «безболісні» способи контролю над інформацією. Один з них –створення прес-служб. За задумом – річ корисна і існує вже давно. Її робота […]

Саме так звучатиме перефраз афоризму Станіслава Єжи Лєца «Вікно у світ можна закрити газетою», якщо його припасувати до сучасних реалій. І це вікно українцям закривають. Втім, дехто зазирає крізь шпарину інтернету. Найпопулярніше для українського громадянина «вікно у світ» – телеекран – не надто розбещує його правдивою інформацією. Наприклад, в час президентства Леоніда Кучми глядач бачив […]