Важко заперечити Елвінові Тоффлеру, який казав, що “суспільство, яке прагне зберегти себе як самостійну державу, не може не бути тотально комп’ютеризованим” [1]. Ось і Україна, помалу просувається шляхом глобалізації, а отже, незворотної інтернетизації. Попри велику кількість недоліків, електронні ЗМІ мають чи не найбільшу аудиторію в нашій країні, яка, до того ж, постійно зростає. Так, 2001 року в Україні було приблизно 260 тисяч постійних та 140 тисяч нерегулярних користувачів Інтернету. Сьогодні послугами Інтернету з різною періодичністю користується майже 9 мільйонів жителів України [2].

Отож, порушуючи певні проблеми, зокрема питання НАТО в ЗМІ,  ми не можемо, навіть, не маємо права не поцікавитись, що ж додати до написаного в глобальній мережі електронних видань Львова. А написано, на диво, мало…

Візьмімо до уваги два інтернет-джерела: агентство Західна інформаційна корпорація (www.zik.com.ua) та незалежне інтернет-видання Zaxid.net (www.zaxid.net). Обидва сайти пропону ють оперативну інформацію щодо західного регіону держави і мають редакції в місті Львові. До речі, за рейтингом сайту bigmir.net, ЗІК та Zaxid.net посідають відповідно друге та четверте місця за кількістю відвідувачів львівських інтернет-ресурсів у жовтні поточного року. Їхніми конкурентами були лише прототипи газетних видань (Львівська газета та Високий замок).
Розглядаючи матеріали з онлайнових джерел (аналізуємо піврічні архіви), попри малу кількість таких, все ж спробуємо схарактеризувати їх та визначити тенденції у висвітленні питань НАТО й України.

Оскільки обидва сайти – інформаційного спрямування, для публікацій характерний подієвий привід. Досить часто журналісти редакцій порушують і цей канон. Наприклад, Zaxid.net у липні цього року розмістив матеріал під назвою: “90% мешканців Львівщини готові йти на вибори” [3]. Публікуючи результати дослідження центру “Соціоінформ”, деякі дані, зокрема щодо НАТО, свідомо не розмістили. Можливо, вирішили, що ця інформація несуттєва?

У багатьох матеріалах є лише згадка про Північноатлантичний альянс, як от: “корвет “Луцьк” планує взяти участь у спільних з НАТО військових навчаннях”, “родина загиблого на Яворівському полігоні солдата просить командування миротворчих сил НАТО прислати міжнародну експертну групу” (ЗІК), чи “подібну перевірку стану здоров’я (аналізи на рівень вживання алкоголю та наркотиків – автор) щорічно проходять співробітники НАТО” (Zaxid.net) тощо.

Пишуть про НАТО і з іронією [4] і без жодних пояснень. Прикладом останнього є публікація “Івано-Франківщина: На Говерлі буде встановлено прапор НАТО” [5]. Думаємо, якби матеріал прочитала людина антинатовського спрямування, цей факт неодмінно викликав би в неї обурення. Що ж уневажнили автори? Вважаємо, тим мостиком, через який вдало можна поінформувати читачів, є довідка про НАТО наприкінці публікації. І в цьому матеріалі він був дуже потрібним.

Незважаючи на всі “мінуси”, ми не можемо не сказати і про “плюси” онлайнової журналістики. Зокрема, видання, які аналізуємо, таки подають повідомлення про стосунки Україна–НАТО, іноді навіть розвінчують міфи про цю організацію.

Трапляються на інтернет-сторінках і замітки про результати соціологічних досліджень, думки авторитетних людей щодо Альянсу, інформація про конференції, семінари, інші події, які стосуються співпраці нашої держави з організацією. Зокрема, позицію Юрія Луценка, Андрія Шкіля, з іноземців – Олександра Кваснєвського можна було дізнатися за допомогою кількох натисків клавіш. Інколи повідомлення написані настільки вдало, що можна простежити спонукання до інформаційної кампанії. У багатьох матеріалах, чи то в підтексті, чи в контексті є твердження: українці не мають достатньо інформації, аби визначитися з власною думкою щодо НАТО [6].

Не менш важливими є публікації, які провокують розвінчання міфів. “Безпека, розвиток воєнно-промислового комплексу, вищі стандарти освіти військовиків – це ті переваги, які дасть Україні вступ до НАТО” [7], “…політичні сили (України – автор) спекулюють на темі НАТО” [8], “Тернополянам розкажуть правду про НАТО” [9], “…лише 12% опитаних українців знають, що не НАТО розпочав останню війну в Іраку” [10] – тези такого змісту спонукають людину задуматись, що вона знає про цю організацію, і пошукати докладнішу інформацію про неї. А чи не є одним із головних завдань ЗМІ – спонукати до роздумів?!

У наш час засилля жовтої преси дедалі зростає, нас “годують” антиінтелектуальною, бульварною інформацією. Справедливо сказав Володимир Черняк, що прогрес – це процес перетворення надії на відчай. Адже коли тільки виник Інтернет, на нього покладали великі надії, зараз же він перетворився на небезпечного ворога, який може знищити напрацьовані роками здобутки. Ким він буде далі – руйнівником чи творцем – залежить від кожного з нас…

1. Тоффлер Э. Метаморфозы власти. – М.: “Издательство АСТ”, 2004.
2. Чабаненко М. До питання якості вітчизняних інтернет-видань // www.mediakrytyka.info/?view=373.
3. 90% мешканців Львівщини готові йти на вибори // www.zaxid.net. – 17.07.2007.
4. Мі100. Хроніки нічного міста // www.zaxid.net. –  26.08.2007.
5. Івано-Франківщина: На Говерлі буде встановлено прапор НАТО // www.zik.com.ua. – 3.07.2007.
6. Тільки 10% закарпатців підтримують вступ України до НАТО // www.zik.com.ua. – 15.08.2007.
7. Вступ України до НАТО дозволить їй досягнути нових стандартів, – експерт НАТО // www.zik.com.ua. – 30.05.2007.
8. Голова Громадської ліги Україна–НАТО Сергій Джердж: Наша маленька трагедія України, що її політичні сили спекулюють на темі НАТО // www.zik.com.ua. – 5.07.2007.
9. Тернополянам розкажуть правду про НАТО // www.zik.com.ua. – 11.06.2007.
10. У Львові презентували “Шлях Словаччини до НАТО” // www.zaxid.net. – 14.08.2007.

Comments are closed.