Сьогодні достатньо кількох тисяч лайків і репостів, щоб будь-який допис у соцмережах почав виглядати переконливо. Контент, який швидко набирає перегляди, лайки та коментарі, здається правдивішим сам по собі, незалежно від того, що в ньому насправді. У результаті цифри під публікаціями часто стають важливішими за сам зміст.

Ще кілька років тому складно було уявити, що короткий допис у соцмережі може за лічені години запустити масштабну дискусію та зруйнувати репутацію бренду чи змінити ставлення аудиторії до публічної особи. У цьому матеріалі — найгучніші історії українського Threads, механізми роботи платформи та аналіз того, як вона змінює культуру цифрового спілкування.

Ще десять років тому дитячий контент в інтернеті асоціювався переважно з мультфільмами та пізнавальними відео. Сьогодні значну частину рекомендацій займають ролики, де герої без упину кричать, трощать іграшки, влаштовують безглузді челенджі або годинами розпаковують нові покупки. Попри абсурдність такого контенту, саме він регулярно опиняється серед найпопулярніших у дитячому сегменті YouTube. Але що відбувається, коли саме такі відео стають для дітей щоденною нормою та починають формувати їхнє уявлення про світ?

Кілька секунд відео можуть зробити маловідомого персонажа культовим, повернути популярність старому фільму або навіть змінити ставлення до політика. Саме так працюють фан-едіти – короткі відеомонтажі, які давно перестали бути звичайною розвагою, перетворившись на важливу частину цифрової культури. У чому секрет популярності цих коротких роликів і що про них говорять науковці – розбиралися у матеріалі.

НОВА МЕДІАРЕАЛЬНІСТЬ СПЕЦВИПУСК ДО ДНЯ ЖУРНАЛІСТА 6 ЧЕРВНЯ 2026 МедіаКритика#33-2026

Від tradwife до szon patrol — вірусні тренди в TikTok та Instagram дедалі частіше стають темою медійного обговорення через відтворення старих гендерних упереджень у новій формі. Паралельно виникають контртренди, які намагаються протистояти таким наративам. Чому соцмережі перетворили гендерні дискусії на медіафеномен і хто на цьому заробляє?

Журналістику даних в Україні часто сприймають як інструмент швидких викриттів, проте її реальна роль у медійній екосистемі є набагато складнішою та прагматичнішою. Це робота з масивами інформації, які через свій обсяг часто залишаються поза увагою як широкої аудиторії, так і державних інституцій. Головна функція дата-журналіста полягає не в заміні правоохоронних органів, а в систематизації розрізнених цифрових слідів для створення об’єктивної картини суспільних процесів.

Війна змінила українську армію, але не всі суспільні уявлення про жінок у ній. Незважаючи на тисячі військовослужбовиць на передовій, медіа й далі нерідко описують захисниць через зовнішність, “жіночність” чи материнство. Але такі стереотипи впливають не лише на публічний образ жінок у війську, а й на їхню безпеку та здоров’я – аж поки не стають частиною самої системи.

Сучасні фінансові розслідування еволюціонували від пошуку паперових документів до аналізу гігантських масивів цифрових транзакцій. Якщо раніше журналісти покладалися на випадкові витоки або свідчення інсайдерів, то сьогодні розвиток відкритої звітності (Open Data) дозволяє системно відстежувати рух капіталу. В основі будь-якого викриття — від офшорних схем до махінацій із закупівлями під час відбудови — лежить вміння ідентифікувати «цифрові сліди» фінансів. Це процес, де замість диктофона основним знаряддям стають навички роботи з API-інтерфейсами реєстрів та алгоритмами нормалізації даних.

Антикорупційні організації, гендерночутливі медіа, екоактивісти та захисники культурної спадщини – представники різних сфер об’єдналися для напрацювання поправок до законопроєкту нового Цивільного кодексу. Що ускладнює висвітлення його проблемних положень порівняно із законопроєктом про НАБУ та САП? До яких популярних образів вдавалися медіа, пояснюючи ризики, і якою є роль журналістів у цьому процесі?