Студентський погляд: реклама краща за телепрограми?

Оксана Білоус

Опубліковано: 13-01-2009

Розділи: №04, Друковані версії.

1

Напевно, кожен із нас хоча б раз у житті критикував рекламу за її безглуздість, надокучливість, несмак. Яким же було моє здивування, коли на сайті The New Mexico Media Literacy Project, я натрапила на статтю Кенлі Окади „Реклама краща, ніж телепрограми?”. Автор „як підліток і жадібний телеглядач”, писав про те, що “майже кожен телепоказ чи шоу на телебаченні – беззмістовні, позбавлені уяви,  потворні. Частіше — це три чи чотири ситуативні комедії, пригоди і драми на телебаченні, які складаються з дурості, сексу і насилля, щоб заповнити ефірний час”.

Автору „все частіше спадає на думку, що реклама є якіснішою, продуманішою і має більшу видовищну цінність, ніж інші телепередачі”. Він показує це на прикладі телефільму „Шафа Вероніки” — чудового зразка нової стереотипної ситуативної комедії.  Майже всі такі комедії мають схожі сюжети: у них переважно є один розумник, один недоумок, з якого постійно насміхаються, і головний супер-герой. Майже 50% жартів у цьому телефільмі (як і в більшості серіалів) крутиться навколо гомосексуалізму. Героїні на імя Олів і Вероніка постійно піджартовують над  хлопцем Джошем, бо вважають його геєм. Інші 50% жартів — стереотипні безглузді репліки. У „Шафі Вероніки” ініціаторка жартів — розумниця Олів. Подруга Джоша є моделлю, тому автори роблять її стереотипно „смішною”, нецікавою і пустою.Оскільки цей серіал, як і майже кожна друга ситуативна комедія, готується за однаковим “рецептом”, то стає нецікавим.

Телепригоди і драми також однотипні. Серіали на кшталт „Геркулеса” і „Ксени” — ніщо інше як сцени боротьби, де напівоголені люди постійно воюють за сили добра і зла. „Уокер – техаський рейнджер”, „Неш Бріджес” тощо наповнені переважно  надмірною  стріляниною і рукопашними боями.

„Шовкові тенета” і „Велика простота” — достатньо динамічні, але головний їхній зміст – це секс. Автори вводять епатажні сцени для того, щоб привабити якомога більше глядачів. У „Районі Мелроуз” і „Беверлі Хіллз, 90210” ще більше “кадрів у ліжку”, ніж у інших фільмах. Цей постійний показ насилля і сексу починає надокучати.

Автор каже, що, на його думку, третина реклами є краще продуманою, менш повторюваною і більш творчою.Оскільки кожна компанія хоче перемогти своїх конкурентів комерційно, вони намагаються продукувати більш якісну рекламу. Для того, щоб переконати споживачів, компанії спершу потрібно привернути їхню увагу, ось чому починають діяти творчість, думка і оригінальність. Наприклад, в рекламі засобу проти комах НВО винищувач намагається вивести тарганів. Він пробує отруйний газ, вибухівку, і нарешті випускає мотельного таргана з яскравою вивіскою на спині, на якій написано: „Безкоштовний НВО”. „Безкоштовний НВО” заманює всіх тарганів у мотель, де відбувається величезна вечірка. Всі таргани танцюють в мотелі, і — проблеми шкідника вирішені. Ця реклама НВО — оригінальна, творча, розважальна і добре продумана. Її автори ототожнюють тарганів із роздратованими особами. Упродовж  реклами винищувач і тарган змагаються.Тарган висміює винищувача, бо він не може його вбити. Суперництво приваблює глядача.

На жаль, мотив, який прихований за цією оригінальною рекламою, –переконати глядача, щоб “робити гроші” для компанії. Здається, ніби гроші — це єдина рушійна сила бізнесу. Коли реклама стає цікавішою, ніж інші передачі на ТБ, то починаєш замислюватися: що  відбувається з телебаченням? Чому я дивлюся це? Хто дивиться ці шоу?

На жаль, дивляться їх мільйони людей. Якщо привабливість долара раптово змусила стати рекламу творчою, то що тоді потрібно, щоб стали цікавими передачі? Поки глядачі не почнуть вимагати вищої якості програм, доти  ніяких змін на телебаченні не буде. Світу потрібні організації на зразок: „Проекту з медіаграмотності в Нью-Мехіко”, щоб допомогти громадянам і споживачам домогтися закриття цих безглуздих шоу і отримати від ТБ справжніх розважальних і повчальних телепрограм.

На цьому ж сайті New Mexico Media Literacy Project (NMMLP) є цікава інформація про  подію, яка проходила у квітні 1998 року — Четвертий щорічний  тиждень вимкнутого телевізора. Акція , яка має прихильників у всьому світі. Керує цим проектом національна некомерційна організація „Америка без телебачення”, а її спонсори —  велика кількість медичних установ і, власне, “Проект з медіаграмотності  в Нью-Мехіко”. Мета акції — зменшити кількість годин бездумного перегляду телебачення. Люди переоцінюють роль, яку телебачення відіграє в їх щоденному житті. Для багатьох американців телевізор — це і розважальник, няня, комерційна сила і фоновий шум. З 22 до 28 квітня 1998 року, мільйони людей по всій країні і за кордоном добровільно вимкнули свої телевізори на сім днів і відкрили для себе нове життя, яке може бути більш конструктивним, здоровішим, з більшою кількістю вільного часу і меншою кількістю телебачення. Більш ніж 8 мільйонів людей зробили спробу жити без телевізора. Як сказав один з учасників акції: „Ми поклали телевізор до шафи на початку акції і він все ще там”. Він зазначив, що став краще спати і більше розмовляти з дружиною. Вони почали читати.Час біжить повільніше, послідовніше. Цього року організатори заохочують і нас приєднатись до тих,  хто буде брати участь в міжнародному  „тижні вимкнутого телевізора”. А ще краще організувати свій власний рух “Без телебачення”, заохотити своїх друзів і сім’ю звільнити життя від вбивчої рутини телебачення.

Відгуки (1)