“Депутат-спокусниця”, “прекрасна половина людства” і “я вам не Інночка”: сексизм до політикинь у медіа
Марина Кравчук
Опубліковано: 14-02-2024
Розділи: Огляди, аналітика.
0
Завдяки феміністкам та активісткам, з кожним днем жінки стають все видимішими у багатьох сферах, зокрема в політиці. Однак стереотипи та сексистське ставлення в медіасередовищі досі процвітає .
Уявіть, що журналіст запитує у двох чоловіків-лідерів країн, чи вони зустрілися лише тому, що вони одного віку. Звучить абсурдно? Так, але чомусь, коли йдеться про жінок — то це цілком реально в нашому світі. Наприкінці 2022 року Divoche.media опублікували матеріал “Сексизм у політиці: прем’єрок Фінляндії та Нової Зеландії запитали, чи зустрічалися вони через свій вік”, в якому йшлося про ситуацію, коли репортер поставив під сумнів компетенцію політикинь своїм запитанням: “Багатьом людям буде цікаво, чи ви зустрічаєтеся тільки тому, що ви одного віку і маєте багато спільного — коли ви зайнялися політикою та іншим? Чи на Ківі дійсно очікує більше угод між нашими двома країнами у майбутньому?”.
Джасінда Ардерн (прем’єр-міністерка Нової Зеландії) у відповідь поставила риторичне запитання: “Цікаво, чи питав хтось Барака Обаму та Джона Кі, чи зустрічалися вони, бо вони були одного віку”. І додала: “У нас, звісно, більше чоловіків у політиці, це факт. І, коли зустрічаються дві жінки, це не просто через їхню стать”. Цей випадок демонструє, що суспільство готове обирати жінок на найвищі державні посади, але не готове ставитися до них так само, як до чоловіків.
Про проблеми та труднощі жінок у політиці писали в медіа ЖІНОЦТВО. Авторка згадує про недотримання гендерних квот, зневажливе ставлення до політикинь і навіть часті погрози: “Їм пишуть у соцмережах, що зґвалтують чи закриють вдома і заборонять з’являтися на публіці”. Окремо також акцентовано на сексизмі з боку журналістів: “Більшість інтерв’ю не проходить без питання: як вам вдається поєднувати роботу та дітей і хазяйнування вдома? Але чи запитували колись щось подібне у чоловіків?”.
У вересні 2020 року в межах проєкту “Йдеш у політику не одна” біля Верховної Ради України встановили інсталяцію-лабіринт, що дає змогу “пройти” шлях жінок у політиці. Сьогодні відчути на собі всі бар’єри та стереотипи, з якими стикаються політикині, можна онлайн у форматі 3D-туру.
Бачимо справжні заголовки ЗМІ та вислови колег-чоловіків, що просякнуті мізогінією. Серед інших було і висловлювання Олександра Корнієнка: “Баба робоча, як корабельна сосна”: “слуги народу” із нотами сексизму обговорювали свою колегу. У відео Радіо Свобода член фракції “Слуга народу” Андрій Мотовиловець намагається висловлюватися проти сексизму, але паралельно виправдовує свого колегу: “Саші Корнієнку зараз дуже важко, на ньому всі місцеві вибори і я не знаю, що б я казав, якщо б я був на його місці з його навантаженням”. А скляну стелю Мотовиловець взагалі називає вибором жінки.
У цьому ж відео Інна Совсун (членкиня фракції “Голос”) говорить, що до жінок в політиці часто ставляться зневажливо і напівсерйозно. Часто до жінки звертаються як до дитини: “Коли тобі кажуть Інночка — я кожен раз кажу, що я вам не Інночка, так само, як ви мені не Сергійко, не Антончик”. Також вона розповідає про випадок, коли одному депутатові не сподобалась їхня з колегами-депутатками позиція і він сказав: “Ой, ну прийшли дівчонкі-хохотушкі, що від них чекати”.
Часто жінок у політиці оцінюють не за їхніми законопроєктами чи виступами, а за їхнім зовнішнім виглядом. “Звичка оцінювати довколишніх за тим, як вони вбрані, досі притаманна багатьом із нас. Особливо прискіпливо оцінюють жінок, ще прискіпливіше — політикинь”, — так пише Ліна Квітка в матеріалі Гендер в деталях.
Тому часто бачимо в медіа заголовки на кшталт: Молода депутатка Кошелева у фотосесії показала струнку фігуру в сукні з глибоким декольте (ТСН), З пікантним декольте: голова партії “Голос” продемонструвала стильний образ на засіданні Ради (ТСН). А в публікації “Депутат-спокусниця” Альона Кошельова показала декольте (Сьогодні) автор ще й нагадує: “Жінка-депутат має не тільки займатися законотворчістю, але й не забувати про те, що вона представниця прекрасної половини людства”.
“Прекрасна стать” звучить рефреном у ще одному матеріалі під назвою “Жінки, які наближають нас до перемоги: представниці прекрасної статі забезпечують надійний тил у Володимирі”, який справді цінний і за суттю феміністичний, адже розповідає про сильних жінок, зокрема депутатку-координаторку волонтерського руху, що активно допомагали переселенцям та армії у перші дні повномасштабного вторгнення. Але “прекрасна стать”, “прекрасна половина людства” — це кліше, які треба викорінювати із медіапростору, бо ці фрази утверджують міт про жінку як красиву річ, функція якої зводиться до одного — надихати чоловіків.
Те ж саме бачимо в публікації Жінки-депутати Сумської обласної ради — приклад жіночої мудрості й толерантності в політиці. Депутатки тут, звісно ж, названі представницями прекрасної статі.
Коли здається, що гірше вже не буде — із дна постукають Коментарі та їхнє опитування “Найсексуальніші народні депутати України (жінки) – ТОП-25”: Експерти видання “Коментарі” — цінителі та шанувальники жіночої краси — відібрали 25 претенденток на звання “Міс Верховна Рада України”.
Чи варто говорити, наскільки це принизливо, коли ти проходиш усі кола пекла (згадаймо лабіринт), аби потрапити в політику, а в тобі не бачать нічого, окрім сексуального об’єкта? На щастя, інші медіа одразу відреагували на це: до прикладу, за кілька днів у LB.ua вийшов матеріал “Це печерний сексизм”: народні депутатки виступили проти участі у “конкурсі міс Верховної Ради”, в якому авторка висвітлила негативне ставлення самих депутаток до такого конкурсу.
Важливими є матеріали, в яких політикині розповідають свої історії боротьби проти сексизму. До прикладу, журналістка Точки доступу поспілкувалась із трьома депутатками і правозахисником про те, як це — бути жінкою у Кропивницькій міській раді та які наслідки можуть мати нібито невинні жарти і висловлювання про жінок у політиці.
Хочеться вірити, що ми зростаємо як суспільство і сексистські заголовки та висловлювання надалі лише зрідка звучатимуть із уст маргіналів, а медійники в разі потреби пояснюватимуть, чому упередженням та стереотипам щодо жінок у політиці немає місця у здоровому суспільстві.
Гендер в деталях уже кілька років мають спецрубрику #Сексизм_патруль, на сексизм постійно реагують Wonderzine і Divoche.media, а також існує окрема кампанія проти сексизму Повага, куди можна повідомити про сексизм.
Марина Кравчук, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка