Антикорупційні організації, гендерночутливі медіа, екоактивісти та захисники культурної спадщини – представники різних сфер об’єдналися для напрацювання поправок до законопроєкту нового Цивільного кодексу. Що ускладнює висвітлення його проблемних положень порівняно із законопроєктом про НАБУ та САП? До яких популярних образів вдавалися медіа, пояснюючи ризики, і якою є роль журналістів у цьому процесі?

Незалежні медіа, які працюють переважно в онлайн-форматі та спеціалізуються на окремих темах, зазвичай швидше відстежують потенційні загрози в законодавстві, що стосуються їхнього профілю. Тоді як загальнонаціональні редакції частіше доєднуються вже після суспільного резонансу.

Минулого року після ухвалення Верховною Радою законопроєкту №12414 про НАБУ та САП медіа реагували по-різному: одні лише фіксували події, другі пояснювали ризики, а треті уникали цього питання. Водночас суспільна реакція тоді залишалася майже одностайною – протести почалися того ж дня.

Ситуація з проєктом нового Цивільного кодексу значно складніша. 28 квітня Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №15150 у першому читанні всупереч зауваженням щодо порушення регламенту. Профільні міністерства ще навіть не встигли надати свої висновки до моменту голосування, адже документ охоплює майже всі сфери приватного життя: сімейне право, свободу слова, державну власність.

Саме сімейно-правові та гендерні положення документа стали однією з причин, чому його висвітлення виявилося складнішим для медіа. Дискусії навколо шлюбу, аліментів, «доброзвичайності» та «примирення» швидко перестали бути суто юридичними і перетворювалися на суперечку в суспільстві про сім’ю, мораль і права людини.

Тож коли загальноінформаційні медіа тільки знайомили аудиторію із ситуацією, що склалася, нішеві видання говорити про проблему ще до широкої суспільної реакції на неї.

Bihus.Info став співавтором «Гендер у деталях», а «Феміністична майстерня»  провела розслідування – як медіа на день змінили профіль

Медіа, які спеціалізуються на висвітленні гендерно зумовленого насильства, дискримінації та порушень прав людини, звернули увагу на проблемні положення проєкту Цивільного кодексу ще до того, як вони стали очевидними для більшості інших видань. Натомість загальноінформаційні медіа зосереджувалися на найбільш резонансних епізодах, подаючи не завжди повний контекст і  виклики, з якими стикаються активісти.

Крім таких медіа, як «Зміна», Wonderzine, Divoche.media, а також громадських організацій, небезпеку зауважили й антикорупційні журналісти, зокрема з Bihus.Info.

Розслідувачі разом із журналістами «Гендер у деталях» у спільному матеріалі розглянули деякі небезпечні зміни в новій редакції проєкту Цивільного кодексу (законопроєкт № 15150) і розповіли про авторів цих оновлень.

Така співпраця була досить несподіваною, але об’єднані зусилля обох медіа дали результат. У матеріалі йдеться про те, хто входить до робочої групи з рекодифікації Цивільного кодексу і що про них відомо. У 2021 році Руслан Стефанчук, який є основним автором нового ЦК та ініціатором внесення змін до нього, також ініціював законопроєкт №6013. Ним він фактично дозволяв передавати всі державні та комунальні підприємства у приватні руки без процедури приватизації. Активісти назвали проєкт антиконституційним, хоча у 2025 році його ухвалили й у другому читанні. Зате таку ініціативу підтримав директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України Олексій Кот.

За інформацією Bihus.Info, свою посаду він обійняв завдяки матері, а голосування щодо присвоєння йому вченого звання «професор» у 2020 році було сфальсифіковане. Його мати Наталія Кузнєцова, яка разом із сином входить до робочої групи з оновлення Цивільного кодексу, публікувалася в російських журналах у 2017 році та вже під час війни, у 2022 році. Зокрема, це була стаття з аналізом українського законодавства, його здобутків і перспектив, де вона пише, що «цивілісти колишнього СРСР нарешті приступили до розробки цивільних кодексів».

До групи роботи над проєктом ЦК також входить Андрій Гриняк, який є заступником Олексія Кота в Інституті правотворчості. Він також підтримав проєкт №6013, що загрожував нацбезпеці. Bihus.Info та «Гендер у деталях» наголосили, що саме ці люди вирішують, як регулюватиметься цивільне життя, захищатимуться права і працюватимуть суди.

«Складається враження, що набір запропонованих нам норм не випадковий. Ми бачимо дуже конкретне коло людей, які роками формують правову політику в Україні. Ці люди голосують за рішення, що підривають антикорупційну систему, просувають ініціативи в інтересах вузьких груп. Вони мають зв’язки з проросійськими політиками чи середовищами. І водночас послідовно ігнорують права тих, хто не вписується в їхнє уявлення про “норму”», – йдеться в матеріалі.

Обидва медіа ще раз описали проблемні положення в новій редакції ЦК, серед яких встановлення «примирення» для пар у разі розлучення, суттєве обмеження прав ЛГБТ+ людей, позовна давність для стягнення пені за аліментами.

Колаборація «Бігуса» та «Гендеру в деталях» показує, що проєкт кодексу в його теперішній редакції зачіпає всі сфери. У такий спосіб антикорупційне медіа підтримало «Гендер у деталях», висвітлюючи загрозу обмеження прав людей, а гендерно-просвітницьке і правозахисне підтримало Bihus.Info в дослідженні минулого деяких учасників робочої групи над новим Цивільним кодексом. Така співпраця доводить, що у складні часи навіть різні за спеціалізацією медіа можуть працювати для спільної мети, ознайомлюючи аудиторію одне одного з іншими аспектами того самого питання.

Своє дослідження проводили також «Феміністична майстерня» спільно з «Гендер у деталях» та ще чотирма організаціями щодо деяких депутатів, які голосували за проєкт нового Цивільного кодексу. У ньому вони згадали про критику військових Мар’яною Безуглою, проросійські зв’язки Юрія Бойка та недостовірне декларування Олександра Фельдмана.

Оскільки загальноінформаційні медіа почали стабільно висвітлювати ситуацію з проєктом ЦК лише після його ухвалення та перших мітингів, то, поки вони пояснювали своїй аудиторії контекст подій, нішеві медіа, які через свою тематику стежили за розвитком ситуації від самого початку, мали змогу шукати нові деталі.

Гілеад, Диявол носить Prada і Мет Гала – до яких образів вдавалися медіа

Уперше новий Цивільний кодекс із утопічною державою Гілеад із роману «Оповідь служниці» порівняла народна депутатка Інна Совсун. «Так, найбільш дражливу норму про одруження в 14 років прибрали. Але дух закону від того не змінився. До нового Кодексу є багато інших зауважень. Їх усі можна було б обговорити й виправити. Але чомусь творці документа вирішили, що вони між собою поговорили – і досить. При цьому автори постійно апелюють до того, що його писали найкращі юристи країни. Є в цьому аргументі одна проблема: жити за ним будуть не тільки найкращі юристи, а й усі громадяни й громадянки України», – написала вона на своїй сторінці у фейсбуці.

Після цього образ поширився в медіа, а тоді його стали відтворювати протестувальники під час мирних акцій проти законопроєкту. Крім цього, на фоні відео з мітингів у соцмережах можна почути саундтрек «Голодних ігор», трендову пісню про нерівну працю Періс Паломи Labour або вже характерні для протестів пісні гуртів «Жадан і собаки», Скрябіна чи «Хейтспіч».

Також медіа на прикладі героїв фільму «Диявол носить Prada», показали, як легко не відповідати нормі «доброзвичайності», якщо у кожного вона своя. Міранда Прістлі може не отримати аліменти на дітей від колишнього чоловіка, бо заробляє більше. Енді Сакс змушена виплатити збитки і моральну компенсацію, бо розірвала заручини. А Нейджел Кіплінг ніколи не узаконить свої стосунки.

Цей образ перейняла громадська організація «Голка», проте трішки його змінила. В організації кажуть, що раніше Мін’юст просив три тижні на те, щоб просто ознайомитися з проєктом, а тепер за цей самий час громадські організації й медіа мають встигнути напрацювати потрібні поправки.

Поняття «доброзвичайності», яке в проєкті нового Цивільного кодексу використано 45 разів, несподівано обіграла благодійна організація «Гендер Зед», чиї сторінки та канал у Youtube функціонують як медіаплатформа.

Вони створили допис на тему «Met Gala: бал доброзвичайності», яку нібито влаштувала редакція Цивільного кодексу. Формально 254 депутати, що голосували за законопроєкт, у списку запрошених, однак у декорації Met Gala вписали фото лише кількох з них. У матеріалі йдеться, що на бал завітав «головний його ідеолог» Руслан Стефанчук. Амбасадор доброзвичайності і член комітету з питань правової політики (саме того, що виніс вердикт щодо нового ЦК за добу) депутат Ігор Фріс. А ще Юрій Бойко, який відвідав подію «у перервах між допитами СБУ і проросійськими постами».

Образ Met Gala сподобався аудиторії як оригінальний і неочікуваний спосіб вписати українську медіаподію в контекст світової, які відбувалися майже одночасно. Особливо людей потішило відсутність на зображенні депутата Дмитра Гуріна, як і на голосуванні щодо проєкту ЦК.

Цей матеріал був підготовлений вже після того, як депутати прокоментували голосування у своїх соцмережах, тому люди припускають, що на “бал” депутат не прийшов, бо «не хотів зіпсувати відносини зі спікером ВРУ».

Коментарі депутатів зібрав «Гендер у деталях» наступного дня після прийняття проєкту №15150 за основу. У них Ігор Фріс заперечує, що права ЛГБТ+ людей включені у Дорожню карту верховенства права, якої Україна зобов’язалася дотримуватися. Руслан Стефанчук пояснює, що «доброзвичайність» – це український відповідник «моральних засад суспільства», але щоб це знати, треба читати більше, ніж «коментарі примітивних хейтерів». Роман Грищук погоджується, що в проєкті є сумнівні норми, але він наполягатиме на поправках до другого читання.

Проте медіа вже не раз порушували питання, чому поправки постійно ігноруються авторами проєкту. Але, як з’ясувалося, таки не всі.

Як у проєкт увійшли поправки від “медіа”, яке Нацрада штрафувала двічі 

Раніше медіа та громадські організації вже збирали підписи, зверталися до міжнародних інстанцій, готували пояснювальні матеріали і розробляли поправки до проєкту № 14394. Зараз вони змушені робити майже те саме, адже напрацьовані ними рекомендації проігнорували, проєкт практично без змін зареєстрували ще раз, а на підготовку повторних пропозицій виділили рекордно короткі терміни.

«Ми подавали правки ще на етапі розробки попередніх документів, потім – після оприлюднення тексту, зараз – знову. Це десятки сторінок пропозицій. Але вони або не враховуються, або просто відхиляються», – повідомила «Радіо Свободі» президентка громадської організації «ХЖО Сфера» та голова правління «КиївПрайду» Анна Шаригіна.

Водночас спільнота «Всі разом!» опублікувала в дописі, що їхні поправки, надіслані до проєкту нового Цивільного кодексу № 14394, були переважно включені в його новій версії, тож тепер вони готуються подавати свої рекомендації до другого читання.

«Всі разом!» – це громадська організація за сімейні цінності на чолі з журналістом Русланом Кухарчуком. Вона має телепрограму «Кабінет експертів», що її транслюють 10 регіональних телеканалів у різних містах, і інтернет-сайт, який не є виданням, але підпадає під «Закон про медіа» як незареєстрований онлайн-ресурс.

Спільнота підтримує так звані традиційні цінності і вдається до дискримінацій. Через це Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення винесла їм два приписи та два штрафи.

У питанні щодо Цивільного кодексу організація зауважує, що в проєкті зберігаються загрози національним цінностям, суспільній моралі, інституту сім’ї та самобутності. «В разі прийняття інших зазначених в правовому аналізі норм в частині встановлення нового соціально-гуманітарного устрою в сфері приватного права, морально-статевого розтління особливо серед дітей, в подальшому призведе до руйнування інституту сім’ї», – написали вони.

У спільноті вважають, що в проєкті ще багато «ліворадикальних ідей», які потрібно виключити. Тому авторам законопроєкту вони надсилатимуть ще одне звернення.

Своє звернення теж надіслали понад 80 організацій з закликом переглянути положення проєкту Цивільного кодексу щодо прав людини та свободи слова. Серед них: Інститут масової інформації, «Детектор медіа», Bihus.info, Точка Опори ЮА, «Гендер в деталях», Центр Демократії і Верховенства Права, «Почута» (Wanderzine.ua), «Інсайт», «Феміністична майстерня» та інші.

Крім звернення організацій, петицію до президента України подала громадська та політична діячка та правозахисниця Христина Морозова. Проте її відхилили нібито через «невідповідність вимогам», хоча активістка  готувала документ разом з юристами.

Водночас ті петиції, що зареєстрували на сайті, написані російською, складаються з одного слова або просять оприлюднити дані про НЛО чи відправити шепелявих політиків до логопеда.

Офіс президента України порадив Христині Морозовій звернутися натомість до ВРУ відповідно до компетенції. «Тобто поскаржитися на проєкт Цивільного кодексу імені Руслана Стефанчука можна лише самому Стефанчуку. Мені тут вбачається певний конфлікт інтересів», – написала вона в себе на сторінці.

Тож історія з новим Цивільним кодексом показала, що гендерночутливі теми висвітлювати значно складніше, через неоднозначність самого питання.

Якщо у випадку з НАБУ і САП більшість медіа та аудиторії погоджувалися щодо загрози, то дискусії про сімейне право, гендерні ролі чи права ЛГБТКІ+ людей часто зводяться до безкінечних суперечок про цінності, не всі з яких вважають однаково потрібними.

Це також доводить: завжди є ймовірність, що стереотипне бачення може переважити і в результаті стати пріоритетним. Саме тому такі теми особливо важливо виносити за межі нішевих правозахисних або гендерних медіа й пояснювати ширшій аудиторії, зокрема приділяти їм більше уваги в загальноінформаційних виданнях.

Водночас саме журналісти залишаються тими, хто може і має публічно нагадувати, що потрібно враховувати думку суспільства загалом, а не лише лояльні до законопроєктів кола. А також вимагати  пояснень, чому одні пропозиції враховують, а інші – ні. Адже без уваги медіа навіть десятки сторінок правок, звернення організацій і суспільна критика ризикують залишитися не те, що поза увагою, а ще й поза законом.

Лілія Кичма, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.