За понад 100 днів воєнної агресії Росія не змогла підпорядкувати собі Україну. Але війна Росії проти України підпорядкувала собі українські медії. Новинні сайти та газети Львівщини, які цього разу моніторили експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, засвідчили той факт, що преса є не лише посередником при передачі фактів, тенденцій та опису явищ, а й сама зазнає істотних перетворень у процесі цієї передачі. 

На тлі війни фактично зникла тема ковіду, яка впродовж двох років була панівною для преси. Воєнна тематика, лексика й емоційне забарвлення превалює на сторінках друкованої преси та онлайн видань у ЗМІ Львівської області. Війна як головна новина формує порядок денний мешканців краю та визначає сфери зацікавлень аудиторії, яка, зі свого боку, дивиться на решту подій крізь призму розвитку ситуації на Півдні та Сході України – будує на цій основі свої плани, утверджується в страхах, чи знаходить підстави для віри в перемогу.

Цього разу моніторинг відбувався у період від 30 травня до 5 червня 2022 року. У фокусі уваги експертів традиційно були чотири друковані видання – газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі – Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград) (загалом 151 публікація), а також чотири інтернет-видання – «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал» (сукупно 400 матеріалів).

Війна глибоко позначилася на діяльності усіх медій. І якщо у випадку з онлайном можемо говорити здебільшого про помітну «окупацію» воєнною тематикою більшості простору, то друкована преса відчула цей вплив і у фізичному вимірі. Частині видань стало складніше виходити на звичній кількості шпальт – замість 8 чи 16 сторінок вони змушені були перейти на чотиристорінковий обсяг, що не могло не позначитися на кількості чисел, відібраних для моніторингу. Особливо це стосується «Новин Прибужжя», районного видання, якому нелегко вдавалося працювати навіть у відносно мирний час.

Тривоги війни і страх за майбутнє по-різному відображені у друці і в онлайні. Якщо сайти здебільшого концентруються на подачі невеликих повідомлень про втрати на фронті, заяви іноземних лідерів та звіти офіційних осіб про події попередньої доби, то газети дозволяють собі більше грати на довші дистанції. Розлогі інтерв’ю на теми першопричин війни тут сусідять з оптимістичними аналітичними розвідками на тему післявоєнної відбудови України, що вселяє сподівання та віру в перемогу. Ці відчуття посилюються особистими історіями від військових, волонтерів, священиків та інших осіб, які з власного досвіду і за сприяння автора матеріалу не дають впасти аудиторії у відчай. Тому, однозначно говорити про те, що негатив запанував в регіональних медіа Львівщини, ми точно не маємо права.

Попри це, і друкована преса, і онлайн видання не змогли цілковито позбутися елементів офіціозу та джинси. І якщо з офіціозом у часи війни все ніби зрозуміло, то з прихованою рекламою виникають певні запитання.

Друковані видання

У час війни друкована преса відчайдушно намагається довести свою цінність для читача. Особливо на тлі популярності онлайну, з його соціальними медіа, месенджерами та каналами в Телеграм, газети зобов’язані генерувати додану вартість для того контенту, який вони публікують на своїх шпальтах. Тому їм притаманні довгі форми аналітичних матеріалів, розлогих інтерв’ю, вибраних історій, які виглядають більш гідними довіри, коли надруковані на папері. Особливо – у час поширення фейків, дезінформації та пропаганди.

Моніторинг стандартів журналістики

Середній бал дотримання стандартів журналістики у друкованих виданнях – 11,83 бала з 12-ти можливих. Що майже на один бал більше, якщо порівнювати з результатами моніторингу минулорічної давнини. Цього разу досконалі 12 балів заслужили такі видання, як «Експрес» та «Львівська пошта», на другій сходинці розмістились  «Новини Прибужжя» (11,94 бала), а «Високий Замок» здобув 11, 38 бала, що попри все є високим показником.

Львівські видання намагаються посилатися на джерела інформації, за що отримали 2 бали з 2 можливих. У них майже відсутня мова ворожнечі – 1,98 бала.

Неупередженість та доступність публікацій перебуває на приблизно однаковому рівні і становить 1,97 бала. Так само відокремлення фактів і повнота публікацій здобули подібні оцінки на рівні 1,95 бала.

Бездоганність показників газет «Експрес» та «Львівська пошта» цього разу вражає і тому, що на їхньому тлі лише трохи відстають решта видань. «Новини Прибужжя» просіли лише за одним з показників – відокремлення фактів від думок тут досягло рівня 1,94 з 2 можливих балів. А от «Високий Замок» лише за показником достовірності здобув 2 бали. Решта ж стандартів розташувалися в діапазоні від 1,81 до 1,94 бала, де перша цифра відповідає за повноту інформації, а друга за мову ворожнечі.

Як доречно зауважила експерт Наталія Габор, саме з переглядом стандартів на виявлення мови ворожнечі експерти мали найбільше проблем. Оскільки певні терміни, які використовують українські журналісти не лише в онлайні та друці, а й на телебаченні в межах єдиного ефіру українських каналів, вже увійшли як своєрідна норма у широкий вжиток. Водночас саме спеціалісти мовники мають аналізувати реальний вплив термінів «рашизм», «орки» та інші, що їх ми нині вживаємо на позначення російських агресорів, а також написання назви країни-агресора і її президента з маленької літери, на предмет провокування ще більшої ненависті до сусідньої країни і її мешканців в умовах, коли Росія вже веде нелюдську воєнну кампанію проти України і решти цивілізованого світу.

Моніторинг матеріалів із ознаками замовності і неналежно маркованої реклами 

Контент «Експресу» і «Високого Замку», з погляду наявності офіціозу на шпальтах цих видань, видається досконалим. На відміну від  «Львівської пошти» та «Новина Прибужжя». У двох останніх виданнях офіціозу експерти виявили на 6,8% і 30% відповідно. При цьому, не слід забувати, що обидва видання традиційно співпрацюють з Львівською обласною радою, Львівською обласною військово-цивільною адміністрацією та Червоноградською міськрадою. Тому, немає нічого дивного, що чималу частину простору кожного числа газети можуть займати відповідні офіційні розпорядження чи оголошення. Було б чудово, якби редакції поруч таки подавали дані про відповідну угоду про співпрацю. Сукупний відсоток офіціозу у пресі, таким чином, становить цього разу 7,9.

Що ж стосується присутності джинси на сторінках преси Львівщини, то тут можна говорити лише про один розлогий матеріал у «Високому Замку» на похвалу роботі «Ощадбанку» у воєнний час. Це – звісно, менше трьох відсотків з усіх публікацій цього видання і лише 0,7% з публікацій усіх чотирьох газет. Зрозуміло, що клієнтура цього державного банку є чималою і вкладників може цікавити стресостійкість цього гравця на фінансовому ринку у буремні часи. Але сам комерційний характер установи і відверто хвалебні інтонації матеріалу дають підстави для позначення матеріалу як рекламного. Подібним чином, просто позначивши блок як оголошення чи рекламу «Новина Прибужжя» могли б вирішити проблему немаркованого контенту на своїх сторінках. Середній показник неналежно маркованої реклами у всіх виданнях – 2,6%. Всі чотири випадки з «Новин Прибужжя».

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

За такими стандартами, як пропаганда, проросійські меседжі, фейки та фейки щодо коронавірусу усі перелічені видання видалися «чистими».

Теми

Якщо не брати до уваги рекламу, розважальний контент, поради і гумор, а також різноманітні оголошення, які становили 21% від тем у друкованій пресі у цьому моніторинговому періоді, то, закономірно, що найпопулярнішою стала тема війни – 18% публікацій. На другій позиції з 12% опинилися теми соціальної сфери, охорони здоров’я та пенсій, що доволі зрозуміло для країни, в якій триває війна, і для регіону, де зібралося чимало біженців з тимчасово окупованих та прифронтових територій.

Далі йдуть теми постраждалих внаслідок війни та життя цивільних в умовах конфлікту – 11%, а також тема економіки та інвестицій (10%), які вийшли на передній план, очевидно, на тлі зрозумілих переживань про підтримку функціонування держави та громадян у непрості часи.

Культурній тематиці медіа присвятили 7% публікацій, зовнішній політиці і міжнародним справам 5%.

4% матеріалів стосувалися спортивних тем, а по 3% здобули собі теми релігії, освіти та науки, а також життя місцевої громади і місцевої інфраструктури і соціальної сфери на місцевому рівні.

По 1% публікацій у цьогорічному травневому моніторингу припало на теми політики, криміналу, історії, місцевого самоврядування та надзвичайних ситуацій. Що ж стосується коронавірусної тематики, то вона фактично зникла з поля зору і газетних сторінок, як і тема корупції.

Жанри

Інформаційних жанрів у місцевій пресі за звітний період ми нарахували 44%, що загалом зберігає тенденцію, притаманну цим виданням ще рік тому. Аналітичних матеріалів назбиралося на 15%, а от жанр інтерв’ю набрав 11%, що сукупно вказує на наявність більшого числа спроб знайти фахові відповіді на запитання «чому?» або «що далі?».

З прямих матеріалів на основі прес-релізів, протокольних матеріалів і офіційних звітів державних установ ми ідентифікували лише один на сторінках «Львівської пошти».

Як і у травні 2021 року значна частина матеріалів у проаналізованій пресі, а саме 12% – це оголошення та реклама. Водночас творів, що належать до художніх жанрів ми налічили 6%, порад – 5%, а розважального контенту аж 3%, що приблизно відповідає показникам минулорічної давнини.

Авторську колонку опублікував лише «Високий Замок». Так само, як і привітання чи некрологи – по 1%. Жанр рецензії був притаманний лише «Львівській пошті», що також повторює дані травня 2021 року.

На жаль, цього разу ніяк не був представлений жанр журналістського розслідування.

Тональність

95% друкованого контенту має нейтральну тональність, 4% – позитивну, а 1% – негативну. Найбільше матеріалів з позитивною тональністю у «Високому Замку» (2), «Експрес» (2) і «Новинах Прибужжя» (1). Один матеріал з негативним настроєм опублікувала газета «Експрес».

Що найцікавіше, у пресі цього разу фактично відсутня інформація кримінального характеру. Особливо раніше вона була притаманна газеті «Експрес», яка славилася цим. Саме кримінал свого часу давав підстави казати про негативне емоційне забарвлення при прочитанні окремих матеріалів. Натомість, коли ми кажемо про позитивну денотацію матеріалів, то тут йдеться про контент спрямований у майбутнє та сповнений віри в те, що всі негаразди Україна таки подолає.

Співвідношення власного, запозиченого та неідентифікованого контенту

Власний контент становить 66% (на тлі 63% минулого року), запозичений – 7% (23%), неідентифікований – 27% (13% – минулого травня).

 «Високий Замок» та «Експрес» стало віддають перевагу власній генерації контенту. У «Новинах Прибужжя» 17 матеріалів власного авторства, а 6 є запозиченими і 7 не позначені. У «Львівській пошті» запозичених матеріалів 4, 26 не позначених, а власних лише 14.

Онлайнові видання

В часи війни інтернет виданням істотно додалося джерел для повідомлень. І не лише офіційних джерел сайтів Президента, МЗС, Міністерства оборони та інших, а й профілів цих установ в різноманітних соціальних медіа та месенджерах на зразок Телеграм. Профілі окремих військових підрозділів, місцевих мерій та рад з різних регіонів України, ключових посадовців, журналістів та активістів у Твітері, Фейсбуці та Інстаграмі теж сприяють появі оперативних повідомлень, якими редакції поспішають поділитися зі своєю аудиторією. Водночас цей поспіх не слід пов’язувати з фейками чи дезінформацією: жорстке законодавство та загальна уважність у час війни не дозволяє публікувати неперевірені дані, або бодай перестраховуватися посиланням на джерела. Але оперативність тут – теж важлива, оскільки аудиторія, яка також має доступ до Телеграм-каналів та соціальних медіа, чекає від журналістів відповідної якості роботи.

Моніторинг стандартів журналістики

Середній бал дотримання стандартів журналістики онлайн виданнями – 11,55 з 12 можливих, що є вищим показником, якщо порівнювати зі травнем 2021 року. Найвищий рівень виявився у «Галінфо» – 12, «Львівського порталу» – 11,75 та в «Захід.нет» – 11,5 бала. Найнижчий показник у «Вголосу» – 10,94.

Експерти не виявили в проаналізованих матеріалах мови ворожнечі, знову ж таки – зважаючи на особливості воєнного стану в країні.

Достовірність контенту заслужила на 1,97 бала. В той час, як доступність викладу матеріалів перебуває на рівні 1,92 бала.

Баланс думок та неупередженість, а також відокремлення фактів від думок теж традиційно притаманні львівським онлайн-ресурсам – 1,91 бала.

Повнота викладу інформації сягає позначки 1,84 бала, що повторює показники річної давності.

Саме сайт «Вголос» показав сталі проблеми з повнотою (1,69 бала), що дає підстави вважати, що за рік ситуація тут не надто змінилася з погляду намагання редакції викладати новини з врахуванням контексту та сприяти додатковому розумінню аудиторією описуваної проблематики.

Моніторинг матеріалів із ознаками замовності і неналежно маркованої реклами 

Експерти не знайшли замовних матеріалів у всіх виданнях, окрім «Львівського порталу». Виданню вдалося зробити зі звичайного інформаційного повідомлення унікальну приховану рекламу. Зробили це доволі оригінальним чином: у повідомленні про передачу корпорацією Google партії ноутбуків для українських освітян додали інтерактивне посилання, яке веде на сторінку інтернет-магазину і саме на розділ з пропонованими для купівлі ноутбуками.

Таким чином, «джинси» сукупно у всіх чотирьох випадках назбиралося на 0,3%.

Що ж стосується протокольно-офіційної інформації, то її середній показник на сайтах становить теж чверть відсотка, оскільки лише «Вголос» опублікував оголошення про прийом громадян депутатом, що теж генерує 0,3% від усіх чотирьох сайтів.

Треба віддати належне, що навіть у випадках з інформацією, що має відверте походження з прес-релізів, журналісти видань намагаються піддати її рерайту з метою проставлення власного підпису під черговою новиною.

Неналежним чином маркованої реклами з 400 повідомлень знайшли лише три приклади на сайті «Захід.нет» (0,8% з усіх проаналізованих онлайн публікацій). На один з матеріалів особливу увагу звернув Орест Семотюк. «Що, знову лосось?» Як найбільший магазин морепродуктів працює в умовах війни – за 09:30, 2 червня 2022 та за адресою https://zaxid.net/statti_tag50974/.  Матеріал  під такою назвою і з поміткою «новини  компаній» – це розлоге інтерв’ю з директором львівського магазину риби та морепродуктів преміум-класу Egersund Seafood Сергієм Жуковим. Спершу директор ділиться власними спогадами про початок війни  і волонтерської діяльності (за істотної підтримки керівництва норвезької компанії  Pelagia). Цьому присвячено два абзаци. Далі йдеться про відкриття магазину, бо «маємо заробляти гроші і платити податки». І решта 9 запитань, і відповідно відповідей  – про асортимент магазину, формат «ресторан+магазин»,  якісний сервіс, унікальні пропозиції і т.ін. (приблизно 75 % усього інтерв’ю). Хоча матеріал і марковано як «новини компаній», це жанр інтерв’ю, яке фактично є прихованою рекламою торгового закладу.

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

У львівських он-лайн виданнях не зафіксовано відвертих пропагандистських тверджень і закликів, фейкових новин та маніпуляцій.

Теми

Воєнна тематика закономірно стала топ-темою для онлайн видань впродовж цього моніторингового періоду – 22% повідомлень були присвячені саме цій тематиці.

На другому місці за популярністю опинилася тема міжнародної політики (здебільшого – також у контексті підтримки України  з боку іноземних партнерів) – 17% повідомлень.

Кримінал і діяльність правоохоронців опинилися у фокусі уваги 16% публікацій: на відміну від друкованої преси, в онлайні було більше повідомлень про правопорушення різного штибу саме завдяки звітам профільних установ – поліції та прокуратури, зокрема.

Переселенцям, переміщеним особам та життю цивільних у воєнний час присвятили свою увагу журналісти в 11% матеріалів.

9% публікацій зосередили увагу аудиторії на місцевій соціальній проблематиці, інфраструктурі та інтересах громади, а 4% публікацій – на економіці, фінансах і промисловій складовій життя.

Культурна тематика, соціальна сфера і охорона здоров’я, а також надзвичайні ситуації здобули по 3% уваги журналістів в онлайні на основі опрацьованої вибірки матеріалів.

Історія, спорт, освіта та наука, а також політична тематика сягнули рівня 2% матеріалів для кожної тематики.

По 1% матеріалів припадало на теми корупції, релігії та місцевого самоврядування.

Узагальнені інші теми взяли собі 3% опрацьованого контенту, серед яких – різноманітні рецепти, прогнози погоди та поради. А на тему коронавірусної інфекції припав аж один матеріал з 400 проаналізованих.

Тональність

Матеріалів нейтральної тональності є переважна більшість – 90 %. Позитивними  експерти визнали 6% матеріалів, а негативними – 4%.

Співвідношення власного, запозиченого та неідентифікованого контенту

«Львівський портал», «Захід.нет» та «Вголос» найбільше з усіх чотирьох ресурсів намагаються подати опубліковані новини як власний контент. Попри подекуди явну обробку новинних приводів, 98, 54 та 38 відповідно матеріалів зі 100 у них позначені як їх власні – з відповідним вказанням авторів. 62 і 43 запозичені матеріали припадають на «Захід.нет» та «Вголос». А от не ідентифікованих матеріалів найбільше в «Галінфо» (98). Саме цей інформаційний ресурс традиційно не вказує авторів публікацій, які бодай частково доклалися в межах редакції до пошуку, обробки та передачі оприлюдненої інформації.

Висновки 

Подані в описовому звіті цифри яскраво підтверджують висновок про те, що саме воєнна тематика превалює на сторінках друкованої преси та онлайн видань у масштабах Львівської області. Війна як головна новина формує порядок денний мешканців краю та визначає сфери зацікавлень аудиторії, яка, зі свого боку, дивиться на решту подій крізь призму розвитку ситуації на Півдні та Сході України – будує на цій основі свої плани, утверджується в страхах, чи знаходить підстави для віри в перемогу.

Жодному з видань, очевидно, не є просто виживати у цій ситуації. Особливо, якщо зважати на закономірне падіння рекламних бюджетів та похідні труднощі у пошуку коштів на утримання редакцій і персоналу.

Юрій Залізняк,
координатор групи ІДПО з моніторингу друкованих та онлайн видань.

Першоджерело – Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

Відгуки (1)