Загострення ситуації в азово-кримському регіоні не минуло безслідно в американських медіях. Як і належить засобам масової комунікації країни, що десятиліттями утримує пальму світового лідера і не збирається її здавати без бою. А претендентів, будьмо відверті, вистачає. І тут йдеться не лише про ЄС та Китай як економічних конкурентів, а про Російську Федерацію, яка економічно досі і поки не має що протиставити, але знайшла спосіб змусити про себе говорити.

Спорт завжди був популярною темою, тому медіа-ресурси змагаються між собою у висвітлення всіх важливих спортивних  подій. Але чи є сьогодні в Україні ресурс, здатний задовольнити потреби більшості любителів спорту з точки зору наповненості матеріалу, подачі інформації тощо? У цьому сенсі привертає увагу спортивне видання «Sportarena», яке висвітлює найцікавіші події у сфері спорту. Чим же воно відрізняється від інших і чи справді є таким популярним?

Стрічка  «Фрост проти Ніксона» – приклад нетлінної класики, що засвідчує перемогу моральності над честолюбством і брехнею. А пристойні касові збори по всьому світу засвідчили чималу потребу у суспільстві як на такі фільми, так і на журналістські подвиги, які змінюють стан речей. Це інтерв’ю нарекли «телевізійною дуеллю», одним із найкращих інтерв’ю, будь-коли проведених журналістами, і ось чому...

У коміксів та журналістики досить довга історія співіснування – кумедні картинки-історії друкували в газетах як варіант "преси для неписьменних". Видавці робили це для того, щоб максимально розширити свою аудиторію, щоб газети купували навіть ті, кому цікаво тільки розглядати малюнки. Довгий час вони ішли нарівні із карикатурами – і зараз карикатурне зображення персонажів активно використовують в коміксах.

Почуття гумору та соціальні мережі – речі, які тепер стали неначе тотожними. Навіть суворий Фейсбук почав змінюватися, а жартівливі публікації витісняти серйозні. Інтернет став гігантською забавкою, розвагою, що приносить гроші, і гіганти індустрії наслідують цю формулу. В природі існує універсальний вислів – “один раз на рік і палка може вистрелити”. Саме він чудово підійде до реалій із соціальними мережами. Серед тонн псевдо смішного контенту на очі може потрапити справжня перлина зі світу хохм. Така чорна перлина, а чорна, власне, через гумор, і стала причиною цих рядків. 

На просторах російськомовного інтернет-хостингу немає особи більш неоднозначної, ніж Анатолій Шарій. Для когось він голос – розуму, для когось – червона скатертина перед очима. Те зло, з яким доводиться жити чи те благословення, яке до нас зійшло з політичних небес? Ми спробували розібратися в ситуації. Спойлер – ми не змогли.

Заходити з тилу до ворога нас учить стратегія, на що нам натякав великий Сюнь-цзи. Чимось таким керуються Мустафа Наєм з Сергієм Лещенком, промовляючи до нас з політичної амбразури. Обоє не потребують представлення, обоє беруть участь в політично орієнтованих випусках на “24-му” каналі. Лещенко навіть має свій персональний відеоблог під назвою “Чесна Політика” в якому, очевидно з назви, чесно розповідає про політику.  Цей влог і заслуговує на більш детальну увагу, позаяк в певному сенсі є унікальним.

“Ще” чи  “Бомбануло” (з назвою наразі не визначилися, тому використовують обидві) поставило собі за мету із гумором роз’яснювати суспільно важливу інформацію користувачам хостингу YouTube. Реалії у світі такі, що попри роботу, сім’ю і відпочинок, на політичну та юридичну грамотність людям банально не вистачає часу. А відтак формат чотирихвилинного відео ідеально підійде для того, щоб висловити наболіле, привернути увагу громадськості, а головне – донести важливу думку до глядача.

В кінці, за класикою сценарію – вишенька на торті. Висновки екстрасенсів! Вони заявляють, що Кузьменка могли підставити і аварію підлаштувати. Не можеш довести – вигадай. Здається, саме таким правилом керувалися автори. Розповідають, що мати Андрія зверталася до екстрасенса. Що, звісно, нічого не доводить, адже навіть якби до нього сам Папа звернувся – це не зробило б з шарлатана експерта.

Ці спостереження за португальськими ЗМІ та загальною суспільною атмосферою писалися під час футбольного мундіалю, хоча, з технічних причин, публікуються лише тепер. Цьогорічний мундіаль за своїм пафосом нагадував фінал Уімблдону чи останню гру Супебоулу. Шуму навколо ігор було настільки багато, що трансляції проводилися навіть на Таймс-Сквер, а матч “Франція-Хорватія” відвідали такі суперзірки як Уіл Сміт та […]