Вже не перший рік проєкт формує наше уявлення про “правильне” схуднення. У цьому матеріалі ми спробуємо дізнатися чи справді це так.

Щонеділі о 19:00 на СТБ виходить проєкт «Зважені та щасливі», який демонструє процес фізичних та психологічних змін учасників, які прагнуть схуднути та змінити своє життя. За десять сезонів шоу зарекомендувало себе як одне з найпопулярніших у країні, адже це українська адаптація американського формату “The Biggest Loser”.

Популярність шоу підтверджує й реакція глядачів, під дописом з анонсом нового сезону, користувачі писали, що радіють поверненню шоу.

Програма поєднує особисті історії учасників із роботою тренерів, психологів та дієтологів, проте за яскравою обгорткою криється кілька проблем, типових для масових реаліті-шоу.

По-перше, «Зважені та щасливі» надзвичайно залежні від монтажу та драматургії. Знімання проходять у форматі реального часу, проте це не є реальним спостереженням, велика частина подій редагується на етапі постпродакшну, де формують драматургію епізодів і додають емоційне наповнення.

Кожен епізод вибудовується як міні-драма: випробування, зважування, прогрес — усе це створює ефект емоційної залученості, але водночас підмінює реальність штучним наративом. Глядач бачить емоції, але не завжди — реальний процес трансформації.

По-друге, шоу заповнене «головомовцями»: тренери, психологи та дієтологи постійно коментують дії учасників і дають поради. Це створює враження компетентного супроводу, але водночас підмінює реальність телевізійною драмою. Мотиваційний ефект часто поєднується з гіперболізацією емоцій, що може формувати у глядача нереалістичні очікування щодо власних змін.

По-третє, креативна команда шоу вирішує, які історії та акценти потраплять у випуск. Це означає, що глядач бачить лише ті сюжетні лінії, які цікаві продюсерам для рейтингу. Психологічні та фізичні трансформації учасників подаються через призму теледрами, а не через реальний процес.

До прикладу, на одному зі зважувань з’ясувалося, що Олександр Снєгуров  з жовтої команди, через сильне хвилювання та додані капітаном +2 кілограми, заявив, що знайшов дві таблетки сечогінного.

І ось як на допис в Instagram на офіційній сторінці проєкту “Зважені та щасливі” відреагувала одна з глядачок у коментарях:

Ключовою особливістю шоу є робота тренерів, які не лише керують фізичними вправами учасників, а й формують їхній психологічний настрій. На прикладі 5 випуску 10 сезону видно, як тренер впливає на стан учасників під час тренування — кульмінаційного моменту кожного випуску. Камери фіксують їхні сльози, радощі та переживання, підсилюючи драматургію.

У цьому моменті тренер запитує Матвія в чому проблема, і просить, щоб він опустив таз нижче.

Матвій пояснює, що не може, тренер каже йому: зможеш.

Марина Боржемська        пояснює капітану команди, що йому потрібно було взяти на себе відповідальність, а не перекладати все на Вадима.

Джерело: канал “Зважені та щасливі”

Тренери часто виконують роль «менторів-драматургів»: їхні репліки й жести спрямовані на те, щоб глядач емоційно залучався до історії, а не лише спостерігав за процесом схуднення. В епізоді 4 (10 сезон), Олексій  Новіков намагається розібратися чому одна з учасниць сказала, що не вважає команду синіх своєю: “Команда там де вислуховують, а не там де все одно і свою думку пхають” – під час тренування коментує Вікторія.

Джерело: канал “Зважені та щасливі”

Це створює у глядача ефект співпереживання, але водночас підсилює формат шоу як видовищного продукту.

Думку про застарілість формату та проблемність підходу до учасників підтверджують і медіаексперти. Зокрема, психологиня та авторка популярного YouTube-каналу Олена Шпундра у коментарі для «Главкому» зауважує, що шоу «Зважені та щасливі» відтворює модель «переможи або помри»:

«Формат «Зважених» народився у нульових у США, де домінує культ досягнення – «переможи або помри». В українських реаліях, особливо в умовах війни, цей підхід виглядає жорстоким і застарілим. Нам потрібні не шоу приниження та змагання виснажених людей, а формати підтримки: групова терапія, розмови про тіло, робота з психологами й дієтологами. Замість екстремальних змагань можна показати, як учасник відчуває імпульс «заїсти», як фахівці допомагають йому впоратись інакше. Тоді глядачі отримують не видовищне покарання, а приклад турботи й реальних інструментів, які допомагають вижити й залишатись людьми»

“Зважені та щасливі” викликають інтерес та дарують позитивні емоції, але важливо пам’ятати: це насамперед телепроєкт. Фахівці в галузі психології та медіа рекомендують дивитися на нього як на збірку людських доль, а не як на універсальний метод трансформації чи позбавлення зайвої ваги.

Валерія Якобнюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.