Свої.Сіті: медіа про життя на сході України у різних його проявах
Вікторія Дітчик
Опубліковано: 07-02-2023
Розділи: Огляди, аналітика.
0
Свої.Сіті — онлайн-журнал для жителів сходу України, заснований у 2018 році. З початку повномасштабної війни документує злочини російської армії, допомагає переселенцям та людям, які залишилися в окупації. Гаяне Авакян — головна редакторка журналу, розповіла МедіаКритиці про специфіку їхньої роботи до 24 лютого 2022 та після нього.
«Ми створили його для того, щоб розповідати історії людей, які розбудовували схід. Не дивлячись на те, що у період 2014-2022 рр. поблизу були бойові дії, усе ж вільна частина регіону масштабно розвивалася. Вкладалися великі кошти в інфраструктуру, активно розвивалися місцеві громади і громадський сектор. Ми розповідали історії людей, які фактично будували новий український схід — у цьому була ідея.
Це не було новинне медіа, ми не хотіли створювати чергову стрічку новин із тими самими публікаціями. Ми будували журнальний варіант, нове медіа іншого формату для нашого регіону. Запуск цього журналу збігся із запуском ще 10 локальних медіа на нашій платформі, у невеликих прифронтових містах на сході, як от Попасна, Волноваха, Мар’їнка, Сватове. Ми фактично створювали таку екосистему якісних медіа в прифронтовій зоні, які давали новинний контент і контент про жителів міст».
Про роботу медіа в прифронтовій зоні
Гаяне Авакян розповіла, що починаючи з 2018 року здобувати інформацію з окупованих територій було щоразу складніше. Під час пандемії КПВВ (контрольні пункти в’їзду-виїзду) почали зачинятися, і люди, з якими співпрацювала редакція виїхали з окупованих міст. Оскільки інформаторів було дуже мало, медіа перетворилися на формат корисних інструкцій про життя в окупації.
«Ми пояснювали людям фактично, як вижити в окупації, як виїхати на українську територію. Інколи це були дискутивні моменти, тому що коли кпвв зачиняли єдиною можливістю виїхати було через росію. Але ми публікували й такі матеріали, для того, щоб допомогти українцям дістатися на вільні території. І ми бачимо, що історія повторюється. Власне, і далі пишемо про те, як людям вибиратися. Ми бачили через аналітику, що нас читають з окупованих міст, і навколо тих людей була затребувана інформація про допомогу переселенцям на вільних територіях. Так само ми писали про те, як уникнути примусової паспортизації. Насправді це була дуже велика проблема, людей змушували отримувати російські паспорти».
Команда Свої.Сіті
Гаяне Авакян дуже натхненно розповідала про свою команду, яка навіть попри складні часи збільшується. Якщо до повномасштабної війни в них було двоє редакторів і двоє журналістів у штаті, то після війни редакція налічує вже понад десять людей. Також зазначила, що їхнє медіа зібрало навколо себе людей з українською позицією, яким було не байдуже, як розвивається журналістика на сході України. Починаючи з 2018 року й до сьогодні, вони створюють проєкти, які протидіють російській пропаганді.
«Перед великою війною в Краматорську зняли офіс і хотіли, нарешті, створити офлайн редакцію. Пофарбували стіни, але нічого не вдалося. До цього ми працювали, як віртуальна редакція. На сьогодні більша частина команди є в Києві у нашому офісі, деякі співробітники у Львові, Дніпрі. Також журналістка, яка нещодавно до нас приєдналася, працює на сході та знімає сюжети з прифронтової зони».
Евакуація команди в лютому 2022
«Війна нас навчила, що жодний кризовий план не працює, тому що ти ніколи не розумієш масштабів того, чого станеться. Ми очікували загострення ситуації на сході, і радше думали про безпеку наших журналістів, які знаходилися у прифронтових містах. У січні та лютому ми продумували, як зберегти нашу команду, як знайти гроші для того, щоб люди виїхали і зберегли свою роботу. 23 лютого я спілкувалася з нашим журналістом зі Слов’янська й пояснювала, що скоріш за все з дня на день почнуться активні бойові дії і йому потрібно евакуйовуватися. Наші члени команди були розташовані в різних містах на сході: Слов’янську, Сєвєродонецьку в Бахмуті, частина команди не вірили в те, що буде війна».
На щастя, усі члени редакції евакуювалися і зараз проживають у порівняно безпечних містах — розповіла редакторка. Хтось зробив це в перший день війни, хтось за місяць. Одній із журналісток, яка була в окупованому Маріуполі, вдалося виїхати аж у квітні. Колеги дуже сильно переживали за неї, тому що вона не виходила на зв’язок півтора місяця.
«Ми спостерігали за всім жахіттями, які відбувалися в Маріуполі й були неймовірно щасливі, коли їй вдалося виїхати. Ми хвилювалися, що окупанти на блокпостах зрозуміють, що вона журналістка — це був дуже великий ризик».
Зараз журналістка в безпеці, продовжує писати про своє рідне місто зокрема опублікувала щоденник, який написала в окупації.
Зміна тематики Свої.сіті після повномасштабного вторгнення
Якщо раніше можна було сказати, що СВОЇ.CITY — це історії успіху, то зараз ми пишемо про те, як росія знищує наші землі. Ми розповідаємо складні історії загиблих, про людей, які втратили власні будинки та рідні міста, історії людей, які важко евакуювалися, історії волонтерів, які їздять на схід. Наш вектор тематики – це документування російських злочинів на сході.
Наприкінці року ми вирішили проводити нашу традиційну премію, яка називається Cвої люди, але трішки змінити формат. Раніше ми номінували людей, які розбудовували новий український схід, а зараз будемо номінувати людей, які вразили нас своєю сміливістю під час війни. Звісно, що хочеться писати про історії відкриття бізнесу, але зараз у нас є інша місія. Ми раді, що наші історії знаходять іноземні медіа й поширюють.
Подкаст Свої розмови
Нещодавно медіа запустило новий формат серії подкастів «Свої розмови». У них записані унікальні розмови з людьми, які пережили окупацію в Лимані та Святогірську.
«Дзвінок сину в росію після звільнення Святогірська» та «Чоловік вмирав у мене на руках» – історії до мурашок та живі свідчення від українців, які втратили свій дім, рідних людей та пережили вторгнення російської армії.
Плани редакції
«Ми дуже хочемо повернутися на схід і працювати там. Поки війна триває ми в процесі отримання акредитації, бо це досить тривала процедура. Поки не будуємо планів, бачимо, що ситуація не стає кращою, регіон зруйнований.
Усе, що жителі Сходу будували за всі ці роки, зараз знищується під російським вогнем. Ми дуже хочемо витримати, дочекатися перемоги й писати про відбудову».
Вікторія Дітчик, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка