У 21 столітті Telegram зайняв провідну роль в інформаційному середовищі та зайняв місце традиційних медіа. Анонімні канали з сенсаціями зараз користуються довірою, попри відсутність жодного офіційного обличчя. Це викликає запитання: чи не повторює месенджер старі прийоми «жовтої преси» — та ще й із більшим розмахом?

Нещодавнє дослідження соціологічної групи «Рейтинг» на замовлення Львівського медіафоруму та International Media Support показало: 29% українців довіряють телеграм-каналам, а 24% — YouTube, тоді як довіра до газет, журналів та навіть деяких телеканалів значно нижча.

При цьому аналітики Інституту масової інформації (ІМІ) фіксують, що серед 10 найпопулярніших каналів — багато анонімних, і частка негативно-агресивних меседжів у них велика. Це створює медійний парадокс: люди не довіряють “офіційним” редакціям, але охоче читають «жовті» Телеграм-канали, де ніхто не несе редакційної відповідальності.

Стара “жовта преса”: історичний контекст

• Щоб зрозуміти сьогоднішній феномен, варто повернутися до витоків жовтої преси. У США 1890-х років відбувалась запекла конкуренція за читачів: змагалися два великі таблоїди — New York World Джозефа Пулітцера та New York Journal Вільяма Рендольфа Херста.
• Термін «yellow journalism» виник через популярні комікси — особливо серію «The Yellow Kid» художника Річарда Аутколта. Жовта преса характеризувалася такими рисами як: сенсаційні, перебільшені заголовки; яскраві ілюстрації; недостовірна інформація, надмірна емоційність.
• Хоча з часом класичні “жовті газети” втратили популярність, багато їхніх прийомів — гучні заголовки, емоційні сюжети — залишилися й трансформувалися в таблоїди та сучасні медіа.

Тож чому Телеграм — це “жовта преса 2.0”?

Феномен популярності анонімних каналів

За даними «Детектора медіа», серед 100 найпопулярніших українських телеграм-каналів 76 — анонімні.

“Феномен їхньої популярності пояснюється багатьма факторами: оперативністю, «простою» мовою та, звичайно, «інсайдами». В анонімному телеграмі постійно можна бачити словосполучення на зразок «наш источник в ОП», «источник сообщает», «мои шпионы» чи «в кулуарах пошли слухи». Вони нібито відкривають перед читачем таємниці, яких не знають пересічні українці чи взагалі приховує влада. Проте насправді лише сигналізують, що джерело невідоме, перевірити його неможливо і йдеться, ймовірно, про дезінформацію. У момент, коли телеграм-канали повідомляють «інсайди», перевірити їхню надійність зазвичай неможливо.” – йдеться в матеріалі від Детектор медіа

У дослідженні ІМІ повідомили, що анонімні канали з мільйонною аудиторією активно пишуть про публічних осіб, і часто це зроблено зі спотворенням, драматизацією або маніпуляцією.

Анонімність як інструмент маніпуляції

Відсутність персональної відповідальності дає простір для маніпуляцій: якщо джерело “помиляється” — ніхто не відповідає.
Анонімні канали можуть легко робити копії вже відомих або популярних облікових записів — так звані “фейкові” канали — і видавати себе за офіційні. Інститут масової інформації вже зафіксував такі випадки.

У середині липня зловмисники створили фейковий телеграм-канал з іменем керівника Головного управління розвідки України Кирила Буданова. На цьому каналі поширили фейк, нібито Буданов подякував українським патріотам за партизанську спецоперацію в Криму. Новину розтиражували як українські медіа, так і прокремлівські. Згодом виявилося, що Кирило Буданов таких заяв не робив. Цей телеграм-канал продовжує існувати й нині. На 20 липня він має 19,4 тисячі підписників.

Культура паніки й емоційного контенту

Контент в таких каналах часто побудовано на страху, тривозі, “гучних” сенсаціях. ІМІ у своєму моніторингу зазначає, що 60% дописів у 10 найпопулярніших новинних анонімних каналів “мають негативний відтінок або агресивні меседжі”. Це підсилює у читачів емоційну реакцію й бажання репостити, коментувати, поширювати “важливу” інформацію, навіть без перевірки.

Втрата журналістських стандартів

У Телеграмі немає традиційних редакторів, системи фактчекінгу, офіційної відповідальності, як у медіа. Анонімні канали — це швидко й ефективно. Більше того, немає відповідальності, а це сприяє поширенню неправдивих або маніпулятивних повідомлень.

Попри всі ризики деякі медіа цитують Telegram-канали як джерело новин, легітимізуючи їх. Наприклад, “за даними телеграм-каналів” — така формула дедалі частіше з’являється в новинах. ІМІ зафіксував ознаки чорного піару у 36,8% експертних постів анонімних каналів.

Моніторинг ІМІ популярних анонімних каналів – ІМІ

ІМІ аналізував 10 найвідоміших каналів, зокрема «Труха Украина», “Инсайдер UA”, “Реальна Війна” тощо.

Підсумовуючи: значна частина контенту даних каналів — агресивний, негативний або маніпуляційний тон, без належного підтвердження фактів.

____

Telegram в Україні демонструє феномен, який можна назвати “жовтою пресою 2.0”: анонімні, швидкі, емоційні канали приваблюють велику аудиторію й експлуатують прагнення людей до “таємного знання”. На відміну від класичних таблоїдів, тут немає чіткої редакційної політики або відповідальності — що робить такі канали вразливими до маніпуляцій.

Однак ця популярність — не просто “бунт проти медіа”: це симптом інформаційної кризи. Люди тікають від традиційних редакцій, бо не довіряють їм, але часто не усвідомлюють, що натомість потрапляють у потік чуток, страхів і неперевіреної інформації.

Щоб це змінити, потрібні не лише попередження про “не вір усім Телеграм-каналам”, а системні рішення: підвищення медіаграмотності, розвиток незалежного фактчекінгу, а також велика відповідальність з боку популярних Telegram-адміністраторів.

Діана Дутка, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.