Кількість джинси, офіціозу та неналежно маркованої реклами значно знизилася за часів повномасштабної війни Росії проти України. Якщо у перший місяць вторгнення таких текстів майже не спостерігалося, то у травні-червні їхня кількість коливається в районі 2%, за винятком офіціозу в газетах (5,5%). Пропаганди, прихованих проросійських меседжів майже не було зафіксовано.

Українські регіональні ЗМІ налагодили роботу під час війни. Значна частка контенту присвячена тому, як війна відображається на житті громад, яким є хід бойових дій тощо. Проте у червні вже помітно, що видання перемкнулися з оперативної хроніки російського вторгнення на новини власних громад, кримінал та соціальну сферу. Побільшало у газетах і різноманітної привітально-розважальної суміші (кросворди, гороскопи, поради).

Експерти ІДПО провели моніторинг дотримання професійних стандартів у регіональних ЗМІ та визначили, якою є ситуація в медіа, порівняно з даними до повномасштабного вторгнення РФ. З’ясувалося, що, як і раніше, баланс думок та повнота були стандартами, які найбільше порушувалися українськими регіональними ЗМІ. Ситуація тут залишається незмінною – так само, як і до повномасштабного російського вторгнення.

За понад 100 днів воєнної агресії Росія не змогла підпорядкувати собі Україну. Але війна Росії проти України підпорядкувала собі українські медії. Новинні сайти та газети Львівщини, які цього разу моніторили експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, засвідчили той факт, що преса є не лише посередником при передачі фактів, тенденцій та опису явищ, а й сама зазнає істотних перетворень у процесі цієї передачі. 

Російська пропаганда роками використовуває твір Джорджа Оруелла «1984» як список інструкцій. Оруеллівський «Новояз» чи «новомова» стали невіддільним інструментом російської пропаганди. Детальніше про те, що таке «Новояз», для чого він потрібен та які слова вже втратили свої оригінальні визначення — читайте у матеріалі.

У статті ми подали своє бачення дефініцій, якими слід послуговуватися тим, хто пише про війну росії проти України, щоб сформувати коректне й чітке розуміння того, що насправді відбувається в центрі Європи у 21 столітті.

Сьогодні можна з упевненістю сказати, що ті, хто формує стрічки новин, здатні активно впливати на емоції людей. Тому в країні, яка і так перебуває у стані стресу через війну, медіа мали би уникати гіперболізації гіпотетичних загроз, а натомість надавати більше позитивної інформації для збалансування негативного впливу. А користувачі зі свого боку – уникати поширення чуток і відповідально ставитись до вибору інформації.

Кожному хто сидить у TikTok не раз потрапляли у рекомендації відео людей, які розповідають про психологію. Це могли бути психологічні портрети особистостей, розбір стосунків з погляду психолога, або поради щодо психологічного стану. Але контент на тему психології публікують як сертифіковані психологи, так і звичайні люди, які цікавляться нею. В цьому і полягає одна із проблем.

Від свободи слова до мови ворожнечі – один крок. І розрізнити, де чітка межа між цими явищами, іноді буває складно. Журналісти часто грішать хейтспічем у своїх текстах, а читачі ще частіше грішать його несвідомим споживанням. Інколи аудиторія навіть не бачить проявів мови ворожнечі чи порушення професійних стандартів автора, адже настільки звикає до такого викладу інформації, що приймає це за належне. І це прикро, адже такі матеріали є шкідливими для суспільства. Вони на підсвідомому рівні підривають соціальну згуртованість, спричиняють дискримінацію і можуть призвести до гірших наслідків, як-от насильство, цькування тих чи інших соціальних груп.

З початком введення воєнного стану припинилося функціонування багатьох реєстрів. Чи означає це, що журналістика даних втратила актуальність? Ні, адже держані реєстри й портали з відкритими даними не є єдиними джерелами для медійників. Окрім того, за останні місяці з'явилися нові формати взаємодії між даними й аудиторією в Україні.