Одне вирване з контексту речення, десяток майже однакових новин у Telegram-каналах, а згодом відео у Tik-Tok із емоційними заголовками . Через деякий час інша історія: стрілянина між СБУ та ГУР, взаємні звинувачення і десятки версій події в соцмережах. То що все ж таки відбувається з інформацією, коли вона мігрує від одного майданчика до іншого?

Наш інформаційний простір вже давно перетворився на сукупність різних соціальних мереж, які нерозривно пов’язані між собою. Повідомлення, яке з’являється в Telegram-каналі, дуже швидко опиняється в TikTok, Instagram, Facebook, YouTube або ж у іншому вигляді в Telegram. Та найголовніше, що між платформами “подорожує” не сам допис, а його зміст, наратив, інтерпретація автора публікації або емоційна складова. Цей процес дослідили та описали у Центрі демократії та верховенства права.

“Крос-платформне поширення дезінформації: як (про)російські наративи мігрують між соцмережами”, дослідження із такою назвою опублікували у серпні 2026 року. Аналітики Павло Бурдяк та Олександр Монастирський протягом вересня-грудня 2025 року проаналізували понад 10 тисяч дописів у Telegram та TikTok. Вони виявили, що Telegram часто стає точкою “посіву” певної ідеї, тоді як у TikTok вона перетворюється на короткий та емоційний контент. Цікаво, що пряме копіювання повідомлень трапляється вкрай рідко. Найчастіше мігрують наративи чи вирвані із контексту фрази.

За основу для дослідження автори ЦЕДЕМ взяли заяву голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Івана Тимочка про можливість приєднання жінок до війська. Вони зазначили: “Його слова були нейтральними та стосувалися скоріше залучення жінок на тилові посади. Однак у соцмережах картина була іншою. ”

За даними ЦЕДЕМ, протягом лише десяти хвилин з’явилося десять дослівних або майже ідентичних публікацій із вирваною з контексту цитатою.

Власне, ось він – момент, коли факт починає змінюватися. На цьому етапі вже можна сформулювати приблизний маршрут за яким мігрує інформація:

реальна заява – вирвана з контексту цитата – Telegram-новина – емоційна TikTok-інтерпретація

Ну не варто забувати, що на кожній зі “станцій” якась частина інформації або упускається, або деформується. На перший погляд може здатися, що тепер все зрозуміло: Telegram просто копіює новини, а TikTok їх повторює у відеоформаті. Проте, дослідження ЦЕДЕМ показує, що механізм складніший.

Конкретно зараз Telegram є тим майданчиком, де будь-яка тема дуже просто “засівається”. Декілька каналів публікують однакову або дуже схожу інформацію і все, користувач отримує ілюзію підтвердження. А потім TikTok починає просувати новину. Адже все, що потрібно зробити – це адаптувати інформацію до короткого відеоформату. Власне через це, до неї додаються інтонація, візуальні елементи, музика, великі написи, яскраві кольори. У результаті що ми маємо? Один і той самий наратив прослідковується, але його форма повністю змінилася. ЦЕДЕМ називає це однією з головних особливостей кросплатформного поширення: мігрує не контент як такий, а його основна складова, найчастіше емоційна.

Не потрібно ходити далеко. Маємо ще один дуже показовий приклад.

На початку вересня 2026 року український інформаційний простір заповнили новини про конфлікт між Службою безпеки України та Головним управлінням розвідки, який супроводжувався стріляниною в Києві.

Подія сталася 2 вересня. Уже наступного дня СБУ повідомили, що проводили слідчі дії у справі про ймовірну підготовку замаху на одного з російських опозиційних діячів, який мав приїхати до України. Згодом, виявилося, що у центрі історії опинився Степан Каплунов, заступник командира Російського добровольчого корпусу з бойової роботи. Практично одразу з’явилася інша версія. За словами того ж Каплунова – його утримували, а згодом було опубліковано відеозвернення із твердженнями про тиск із боку СБУ.

СБУ, зі свого боку, оприлюднила відео, на якому Каплунов нібито визнає контакти з російськими спецслужбами. Його адвокат заявив, що зізнання було отримане під тиском. У цей момент інформаційний простір отримав не один наратив, а кілька конкуруючих.

Версія СБУ: контрдиверсійна операція та запобігання можливому замаху.

Версія ГУР: “ГУР МО України інформує – розгортається цілеспрямована кампанія дезінформації з метою дискредитації Воєнної розвідки та бойових підрозділів ГУР МО України. ”

Версія Каплунова: викрадення, тиск і спроба використати його для дискредитації інших людей.

Тим часом остаточні обставини події все ще встановлювалися. ДБР розпочало розслідування і 3 вересня повідомило про дві підозри у кримінальному провадженні. Під час цього всього Telegram став не лише джерелом, а й полем боротьби версій. Особливо показовим було те, наскільки швидко там почали з’являтися різні повідомлення про подію.

І тут ми бачимо принципово іншу проблема, ніж у ситуації з мобілізацією жінок. У першому випадку: реальний факт змінювали задля розголосу. У другому – подія, яка в режимі реального часу породжувала кілька версій, частина з яких не була підтверджена. І в обох випадках Telegram спрацював як середовище надзвичайно швидкого поширення інформації. Ситуацію СБУ та ГУР значно ускладнив ще один момент: цього разу джерелами інформації стали самі державні структури. Тобто журналісти у цій ситуації працювали вже не просто з інформацією від невідомого Telegram-каналу. Вони працювали з конкуруючими офіційними версіями, кожна з яких подає подію зі своєї перспективи.

І ось тут, ще один підводний камінь – правило “офіційне джерело – правда” – не працює. Заява СБУ є позицією СБУ. Заява ГУР є позицією ГУР. Заява Каплунова є його версією подій. А встановити, що саме відбулося, має слідство.

У висновку бачимо, що обидва кейси показують, чому поняття “фейк” дедалі частіше виявляється недостатнім. У випадку із заявою Тимочка маніпуляція виникла через те, як її переказали та інтерпретували. У випадку СБУ та ГУР сам конфлікт був реальним. Але навколо нього одразу виникли численні версії, частина яких залишалася непідтвердженою. Отже, проблема може виникнути навіть тоді, коли вихідна подія на 100% реальна. І це вкотре підтверджує, що інформація сьогодні має не лише зміст, а й маршрут. Власне, обидва випадки мають спільну рису – швидкість поширення, випереджає швидкість перевірки. Тому в сучасному інформаційному середовищі журналістові вже недостатньо відповісти на питання: “Це правда чи фейк?” Бо іноді неправда починається там, де правдивий факт перестають пояснювати контекстом.

Анастасія Ярошевич, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.