Попри неймовірну популярність передачі "Супермама", шоу містить чимало гендерних стереотипів, шкідливих наративів та й просто відвертого сексизму. То чи варто поширювати на таку широку авдиторію, що має канал “СТБ”, шоу, що закріплюватиме у свідомості українців застарілі концепції щодо сім’ї та патріархальний світогляд? Спробуємо розібратися.

У сучасних журналістських матеріалах рідко натрапиш на відверто расистські та ксенофобні слова на кшталт «негр» чи «жид». Проте, чи всі українські медіа знають, як правильно звертатись до людей різного етнічного походження, людей із захворюваннями, інвалідністю та до представників ЛГБТ-спільноти?

Коли через 100, 200 чи 500 років історики та археологи візьмуться за пошук інформації про людину XXI століття, то надзвичайно зрадіють залишкам реклами. Звичайно, за умови існування археологів та людства. Про таку корисність реклами жартома казав ще М. Мак-Люен у своїй книзі «Розуміння медіа»: «…сучасна реклама — найбагатша й найвірніша реакція на сьогодення, яку будь-яке суспільство коли-небудь робило про весь спектр своєї діяльності». Зображуючи тенденції, реклама одночасно й відтворює, і створює картину світу. Рекламні повідомлення ніколи не стоять на місці, а змінюються залежно від соціокультурних обставин. Споживач живе тут і зараз, рекламі доводиться жити разом із ним.

Стереотипи – не завжди хибні уявлення, але здебільшого мають мало спільного з реальністю. У ХХI столітті, у великому потоці різноманітних думок, особисте розуміння стандартів людської краси подекуди перестає бути особистим. Наскільки відчутним у нав’язуванні певних стандартів є вплив засобів масової інформації? Нав’язують медійники стереотипи щодо зовнішнього вигляду людини чи спростовують їх? Спробуємо розібратися на прикладі популярних в Україні ресурсів «ZNAJ.UA» і «ТСН».

Тенденції гендерної рівності та толерантності торкнулися нині кожного українця. Суспільство почало вживати фемінітиви, поважати людей з обмеженими можливостями та загалом уникати різних форм дискримінації. Очевидно, що ці зміни не оминули й засоби масової інформації. Утім, гортаючи сторінки інтернет-ЗМІ, зокрема львівських, щораз бачимо, що зміни аж ніяк не вкорінені, а стереотипи продовжують жити і квітнути.

В сучасних умовах посилення «мови ворожнечі» до ромів та ромських погромів, питання громадської та політичної соціалізації ромської меншини за допомогою мас-медіа набуває максимальної актуальності. Замість того, аби оперувати лише фактами та підходити до кожної ситуації чи проблеми індивідуально, медіа зазвичай «вміщають» особу або групу осіб до коробочки із наліпкою «ром». За провокативними коментарями та сенсаційними повідомленнями, криються порушення прав ромської національної меншини за етнічною ознакою, дискримінація ромів на рівні мови ворожнечі («цигани», «циганський бруд», «біосміття») та поширення стереотипізації.

«Медіакритика» продовжує досліджувати, як медіа розповідають про реформи. Сьогодні на черзі – медична реформа. Одна із найскандальніших, яка має багато противників, серед яких – Ольга Богомолець, але й багато прихильників. Медична реформа – та, яка стосується усіх без винятку українців, тому дуже важливо, щоб вони розуміли, у чому її суть.

Журналіст, особливо телевізійник, щодня має справу з камерою, знімаючи сюжети. А от як його бачить кінокамера і як показують медійників на великих екранах, у фільмах? Чи сценаристи і режисери уповні розуміють усі тонкощі роботи у медіасфері, чи коректно висвітлюють роботу журналіста? Вирішили розібратися у цьому, проаналізувавши три кінострічки, де розповідають про функціонування конкретних редакцій ЗМІ.

Дівчата, яких ще вчора називали товстунками, тепер з гордо піднятою головою підкорюють fashion-індустрію. До перегляду стандартів законодавців моди спонукали цілком раціональні мотиви. Аудиторія змінює своє ставлення до граничної худоби, звертаючи увагу на красу здорового тіла. Їхні параметри далекі від «90-60-90», проте це аж ніяк не впливає на затребуваність.