Моніторинг ІДПО вкотре показує, що привітання політиків/чиновників лишаються одним із провідних форматів джинси. Уже третя поспіль моніторингова хвиля демонструє це. Щоразу деякі регіональні видання знаходять привід вмістити подібні тексти. Цього разу інформаційним приводом виступили Дні міст відразу у трьох регіонах, а також інші професійні свята: День фізкультурника, День працівника лісу. Таким чином, на перших шпальтах газет, де могли б міститися важливі для регіону повідомлення, вміщується позитивний контент із ознаками замовності.

11 червня 2020 року у Римі відбулася церемонія відкриття чемпіонату Європи 2020. Через пандемію коронавірусу турнір було перенесено на рік, а через карантинні обмеження в містах проведення (окрім деяких випадків) стадіони були заповнені лише частково. Проте змагання аж ніяк не були обділені увагою мас-медіа: прев’ю, огляди, спортивна аналітика, флеш-інтерв’ю та інші матеріали з’являлися в мережі впродовж усього часу проведення чемпіонату та після нього. Як працювали медійники в умовах карантинних обмежень та чи сильно це позначилось на якості матеріалів і зацікавленні аудиторії? Аби з’ясувати це, порівняємо роботу каналів «Футбол 1\2\3» та «Sky Sports».

З початком пандемії COVID-19 спортивна індустрія зазнала великих економічних втрат. Кіберспорт також постраждав від пандемії, але зміна умов та скасування турнірів відбувалися поступово. Втім, у основних дисциплінах продовжувалися турніри, висвітленням яких займалися відповідні студії. Деякі підійшли до цього дуже креативно. Оглянемо події, які стали найбільш популярними серед глядачів за кількістю переглядів та щоденним онлайном, та спробуємо з’ясувати, як змінився підхід до висвітлення подій у кіберспорті і чим він відрізняється від періоду, коли турніри проходили у LAN-форматі, тобто у спеціально підготовленій сцені на арені чи стадіоні.

Минуло 25 років з часу виходу в світ книги “Патогенний текст”.  За цей час концепт увійшов у науковий вжиток, передусім дослідників медіа, які вивчали рекламу, віртуальну агресію і насильство (про авторів трохи згодом). Тобто концепт жив своїм життям і є сенс подати наше сьогоднішнє його розуміння. Ми також розглядаємо запропоновані міркування як наш внесок у філософію […]

Назагал, помітно, що друковані видання намагаються не програти онлайн виданням – як не в перегонах за швидкістю подачі інформації (що зрозуміло), то бодай в авторському викладі фактів та явищ дійсності. Онлайн видання здебільшого грішать оперативним поширенням повідомлень прес-служб і часом при цьому вказують свого журналіста як автора матеріалу. Водночас певні видання демонструють явну залежність від замовної інформації, або публікацій, що друкуються за угодою сторін. Офіціоз, таким чином, може бути відчутним і в друці, але вже не з причин оперативності, а з економічних міркувань.

Україна протягом усього періоду незалежності знаходилася під впливом Російської Федерації (РФ), яка вважала себе «наступницею СРСР». Постійне оперування поняттями: «Росія – старший брат України» та «Росія, Білорусь та Україна – це три «братські» народи» приносили дієві результати, але лише для однієї країни – Росії. Спершу Будапештський меморандум, який забезпечив для РФ статус єдиної ядерної держави на пострадянському просторі. Потім, у 2004 році, перемога проросійського кандидата Януковича, яка лише через Помаранчеву революцію відтягнулася на п’ять років. Однак події кінця 2013-го - початку 2014 років внесли свої корективи й призвели до того, що Росії почала діяти набагато активніше в питанні втримання України в межах власного впливу. Проте слід розуміти, що цей вплив почався набагато раніше, щоправда іншими методами. Основним з яких став метод «м’якої сили».

Існує стереотип, що сатира та іронія в ЗМІ неодмінно пов’язані з маніпуляцією. Адже це оціночні судження, які є неприпустимими у професійній журналістиці. Проте це не завжди так: гумор може піднімати проблему та розкривати її глибше і навіть коректніше, ніж звичний журналістський матеріал.

Новини про ДТП, пограбування та інші кримінальні злочини є невід’ємною частиною ЗМІ.  Секс, смерть і скандал – відомі три “С”, якими живляться медіа. Часто після “звичайних” щоденних новин маємо змогу переглянути навіть окремі програми, присвячені цьому правилу. Це, до прикладу, “Надзвичайні новини” на ІСТV чи “ДЖЕДАІ” на 2+2.

Багато-хто бачив екранізовану історію стосунків студентки Анастейші Стіл з підприємцем Крістіаном Греєм у “50 відтінків сірого”. Стрічка вразила глядачів не лише романтичними вчинками героя, а й відвертими сценами з жорстокою еротикою,  яка в нас асоціюються з БДСМ. Саме нестандартний сюжет фільму та поєднання любові, сексуальності та садизму спричинили хвилю обговорень та перевершили будь-які очікування, зробивши книгу бестселером у багатьох країнах, а фільм одним з найбільш касових.

Чи часто ми замислюємось, який вплив має на нас реклама лікарських засобів? Захворівши, ми довіряємо їй, деколи навіть несвідомо, оскільки сподіваємось на швидке одужання. Що вже говорити про матусь, які вперше зіткнулися з проблемою температури у своєї дитини. «Реклама – поганий порадник», – пише Уляна Супрун на своїй сторінці у Фейсбук. А ми додамо – медіа нерідко допомагають поширенню поганих медичних порад.