Маркетинг та підхід до реклами надзвичайно швидко прогресує кожного дня. Методи, які використовували півроку тому, можуть стати недієвими у веденні сучасного бізнесу. Поглянемо, які SMM-стратегії використовують успішні бренди, аби вберегти клієнта і не провалитися у тіньовий бан суспільства.

Чимало українців асоціює бодіпозитив з безглуздими балачками феміністок, виправданням ліні й неохайності та з іншими малоприємними речами.  Проте не варто одразу осуджувати таке ставлення: цілком можливо, що людина стала жертвою викривленої інформації про бодіпозитив. Розглянемо кілька типових помилок, яких припускаються медійники, беручись за цю тему.

Минуло 32 роки з виходу на екрани першої серії відомого американського анімаційного серіалу «Сімпсони», який дуже швидко завойовував світову популярність. На початку ХХІ ст. у мережі заговорили про «Сімпсонів», як пророчий серіал, який передбачив чимало значних подій у сфері політики. Згодом ідею підхопили світові ЗМІ: хтось зі скепсисом та жартома, а хтось з усією серйозністю.

Крім українського продакшену серіали на нашому телебаченні рідко можуть похизуватися оригінальністю сюжетів та часто запозичують їх в інших країн, де ті давно завоювали найвищі щаблі рейтингів. Зокрема в Росії.

Купівля закордонних форматів та їх адаптація під своїх глядачів стала цілком звичною практикою для українських телеканалів. Майже кожне розважальне телешоу має свій аналог закордоном. Чим же український варіант відрізняється від оригіналу і як адаптували продукт під українську аудиторію. Спробуємо розібратися на прикладі «Холостяка» та «Маски».

Ромео і Джульєтта уникнули смерті, Есмеральда покохала Квазімодо, а Лукаш і Мавка стали щасливою лісовою сім’єю. Усе можливо, якщо дія відбувається у форматі нелінійної (багатоваріантної) оповіді, де ключові сюжетні повороти і фінальна розв’язка залежать від вибору читача. Ідея варіативності оповіді, що надає можливість користувачеві впливати на перебіг сюжету і отримувати різні фінали історії, існувала з найдавніших часів, проте лише сучасні технології ЗМК перетворили її із поодиноких мистецьких експериментів на мейнстрімове явище сторітеллінгу (англ. storytelling, «розповідь історій»).

Не випадково більшість студентів-першокурсників на кафедрах і факультетах журналістики, з якими мені досі доводилося спілкуватися про причини їхнього вибору саме цього фаху, відповідали мені як переконані ідеалісти. І схожі вони тут більше на Вудворта і Бернстайна, аніж на тих редакторів, які передусім пишаються трафіком аудиторії на свої інформаційні ресурси.

Львівські експерти моніторили з 13 до 19 вересня 2021 року чотири друковані видання – газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі – Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград) (загалом 255 публікації), а також чотири он-лайнові видання – сайти «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал» (сукупно 400 матеріалів).

Баланс думок, повнота та відокремлення фактів від коментарів найбільше порушувалися регіональними ЗМІ у вересні. Таку ситуацію можна пояснити присутністю великої кількості іміджевих матеріалів про місцеву владу та окремих політиків у регіональних виданнях. А також звичкою журналістів використовувати чиновників, сайти міськрад чи пресрелізи як єдине джерело інформації. Такими є результати моніторингу, який був проведений Інститутом демократії імені Пилипа Орлика у вересні 2021.

Топ-темами регіональних друкованих ЗМІ у вересні були: категорія «інше» – 34,5% (реклама, розважальний контент, поради, привітання тощо) та життя місцевої громади – 19,9%. Для інтернет-видань на першому місці життя місцевої громади – 18,2% та кримінал – 18,1%. Здебільшого у газетах та на сайтах переважав контент, зручний для швидкої обробки та передруків із мінімальним редагуванням. Натомість теми, що потребували аналізу, детального вивчення ситуації (корупція, впровадження реформ), висвітлювалися дуже рідко.