Необов’язково отримувати медичну освіту, щоб бути обізнаним пацієнтом, який розуміє своє тіло і знає як трактувати його сигнали, бути в курсі останніх важливих досліджень, знати, як пильнувати своє здоров’я та обирати професійного лікаря. Медична журналістика цілком може допомогти знайти усю цю інформацію. Цього разу спробуємо розібратися, наскільки якісно виконує вона свою функцію у сфері висвітлення жіночого здоров’я.

У суспільстві побутують міфі та міські легенди про трансплантацію. Одним із найпоширеніших міфів є те, що трансплантація – гріх для релігійних людей. Проте, наприклад, в Іспанії на церквах можна побачити таблички з написами «Богові потрібна лише душа, органи лишіть людям». Як не згадати і міф, який межує з магією, що мовляв після трансплантації у пацієнта з'являються звички й уподобання донора. Ми дослідили, як медіа висвітлюють питання донорства і трансплантації в Україні, і на прикладі якісних публікацій виділили три кроки, як варто писати, щоби матеріал був цікавий і зрозумілий для широкої аудиторії, а тема розкрита якнайповніше.

Висвітлення питань медицини та здоров’я потребує від журналістів більшої відповідальності та уважності, ніж зазвичай. Особливо це стосується онлайн-медіа. Адже значна кількість людей, яких щось непокоїть у власному здоров’ї чи здоров’ї близьких, насамперед звертається по допомогу до інтернет-мережі. І, зважаючи на збільшення кількості онкохворих, у ЗМІ дедалі частіше звертають увагу на цю проблему. Ми вирішили з’ясувати, яких помилок припускаються журналісти, висвітлюючи тему онкології.

Щоденну данську газету «Politiken» шанують за нестандартний та унікальний дизайн, завдяки якому вона отримала багато премій: у 2010 році їй присудили нагороду «Європейська газета року», а у 2012-му вона стала найкращою у світі разом із чотирма іншими газетами в конкурсі. У чому секрет її успіху та чим вона приваблює читачів?

Такий заголовок звучить дещо дивно. Навіть абсурдно. Більшість з нас звикли вважати, що медіатизація як така, власне почалася з журналістики. Що журналістика є її осердям. Логічний ланцюжок на користь цього виглядає цілком переконливо. Медіатизація, з нашого погляду, – це інтенсифікація семіотичних потоків за рахунок комунікаційної техніки, як от преса, радіо, телебачення, інтернет. Така інтенсифікація призвела до революційного за своєю суттю перерозподілу соціальної інформації. Замість усного мовлення в структурі людського сприйняття починають домінувати інформаційні потоки, ґенеровані масмедіа. Це добре видно, починаючи з 70-х рр. ХХ ст., коли перегляд телебачення у пересічної особи міг брати 4-5 годин щоденно. Відраховуючи час на сон і роботу, отримуємо лев‘ячу пайку щоденної інформації з електронних джерел, яка за часом значно перевищувала міжособистісне спілкування.

Науковці критикують журналістів, бо ті, мовляв, не надто відповідально ставляться до створення матеріалів на певну наукову тему. То перекручують слова, то пишуть маячню, не перевіривши факти, то ганяються за сенсаціями. І напевно в цю секунду десь у світі закочує очі якась людина науки, бо вкотре читає заголовок новини зі словами “загадковий” чи “таємничий”. Я вирішила розібратися, чи праві одні та чи винні інші на прикладі матеріалів про космос: як українські журналісти пишуть новини на астрономічну тему на вебплатформах суспільно-політичних медіа.

Рецензії, критика, відгуки… Усі ми любимо переглядати кінокритику перш ніж подивитися новенький рекомендований фільм. Але як правильно вибрати необхідне джерело і вберегтися від спойлерів? Подивимось, як подають кінорецензії інтернет-ресурси популярних телеканалів: 112.ua та Факти ICTV.

«26-річна білявка стала заступницею міністра», «Тендітна блондинка очолила підрозділ Нацполіції», «Депутатка розповіла, як їй вдається поєднувати роботу і виховання дітей». Як часто вам доводилося бачити такі заголовки в українських ЗМІ? Усі вони – яскравий маркер гендерних стереотипів у медіа, які змальовують жінку як ніжну і прекрасну стать, яка може проявити себе лише у домашній сфері, але у професійну їй – зась! Чи можливі гендерночутливі журналістські тексти в українських медіа? І як вони мають виглядати? «Медіакритика» спробувала розібратися.

Для тих користувачів медій, які читають назви публікацій та одразу свайпають вгору, заголовки можуть стати інформаційними пастками. Тільки ознайомлення з текстами може дати повноцінне уявлення про події та розширити світогляд, а поверховість у пізнанні світу – це, відповідно, поверховість у знаннях.

Рубрику «Здоров’я» ведуть багато новинних інтернет-ресурсів. На жаль, у гонитві за переглядами медіа можуть спотворювати інформацію про медичні дослідження та публікувати її у вигляді непідкріплених експертними думками порад, власних оціночних суджень та надуманих наукових проривів. Серед українців охочих переглянути контент таких рубрик завжди було багато, адже за статистикою (наприклад, дослідження британського ресурсу «Clinic Compare» або Єнського університету імені Фрідріха Шиллера), Україна є однією з найбільш «нездорових» держав не тільки в Європі, а і в світі. Скільки людей після ознайомлення з цими новинами не залишаються обдуреними, сказати важко. Отож, розберемо основні помилки медіа у матеріалах на тему здоров’я.