Жанр true crime був і є вельми популярнішим в медіа. Щороку з’являються нові книги, документальні фільми, подкасти і телешоу, присвячені історіям реальних злочинів. Однак, разом із популярністю зростає також критика та занепокоєння. Зокрема багатьох цікавлять питання щодо етики використання реальних трагедій для розваги і потенційну шкоду, заподіяну жертвам злочинів та їхнім родинам.

Розглянемо, як поводилися у кризові моменти, на початку гібридної агресії та на початку повномасштабної війни, а саме, в перший тиждень березня 2014 і 2022 років, журналісти популярного ЗМІ в Україні «ТСН»: чи дотримувалися журналістських стандартів чи все ж таки їх порушували і грішили на темі війни.

Після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 російська пропаганда збільшила в рази використання мови ворожнечі щодо України. Зокрема, за даними дослідження The New York Times і аналітичної компанії Semantic Visions, які проаналізували дані з майже восьми мільйонів статей про Україну, зібраних із понад 8000 російських веб-сайтів із 2014 року, вживання слова «нацизм» було на відносно низькому рівні протягом 8 років. Однак з 24 лютого ці згадки різко підскочили до безпрецедентного рівня і з того часу лишаються на високому рівні. Спробуємо з’ясувати специфіку мови ворожнечі в російських медіа під час повномасштабного вторгнення в Україну.

Це специфічний жанр на YouTube, де ведучий у прямій трансляції робить різні принизливі речі з собою або своїми гостями. Автори ефірів заробляють такими діями гроші, які їм надсилають глядачі під час перегляду. Разом із грошима (донатами) глядач може написати повідомлення або бажання, яке згодом виконує ведучий. Деякі автори таких стрімів самі встановлюють ціни та дії, які готові виконати за надіслану суму. Чим важче завдання, тим більше воно коштує. Воно може бути будь-якої специфіки: від розбиття яєць об голову до жорстокого побиття.

Тема висвітлення насильства не перший рік на вустах медіаспільноти України. Якщо дорослу людину проблема зачіпає не так критично, то на психіку дитину впливає докорінно, особливо, якщо демонструється насильство серед її однолітків. Українські ЗМІ ж продовжують вражати матеріалами зі сценами дитячого насильства нібито з виховною метою. Вочевидь, дотримуються думки, що жорстокість на екрані «загартовує» дітей: зміцнює їхню психіку і убезпечує від насильства у реальному житті. Насправді ж причина цього більш прозаїчна – «високі рейтинги» такого контенту.

Напевно, кожен із нас хоча б раз у житті критикував рекламу за її безглуздість, надокучливість, несмак. Яким же було моє здивування, коли на сайті The New Mexico Media Literacy Project, я натрапила на статтю Кенлі Окади „Реклама краща, ніж телепрограми?”. Автор „як підліток і жадібний телеглядач”, писав про те, що “майже кожен телепоказ чи шоу […]

Федоров Олександр Вікторович — доктор педагогічних наук, професор, президент Асоціації кіноосвіти і медіапедагогіки Росії, завідуючий кафедрою соціокультурного розвитку особистості Таганрозького державного педагогічного інституту. Багато учених світу стурбовані сьогодні негативним впливом на молодіжну і дитячу аудиторію сцен насильства, що містяться в медіатекстах. Цій темі присвячено, наприклад, широкомасштабне дослідження, проведене в 1990-х роках співробітниками чотирьох американських університетів […]

(Огляд) Зростаюча кількість на телебаченні фільмів та передач із кримінальним сюжетом, змушує замислитися наскільки адекватно відображає телебачення кримінальний світ. Враховуючи, що фільми та постановки такого роду не тільки займають велику кількість ефірного часу, але й часто служать для нас єдиним джерелом інформації про злочинний світ, тема “Кримінологія на телебаченні” стає дедалі актуальнішою. Цій темі присвячене […]