Коли через 100, 200 чи 500 років історики та археологи візьмуться за пошук інформації про людину XXI століття, то надзвичайно зрадіють залишкам реклами. Звичайно, за умови існування археологів та людства. Про таку корисність реклами жартома казав ще М. Мак-Люен у своїй книзі «Розуміння медіа»: «…сучасна реклама — найбагатша й найвірніша реакція на сьогодення, яку будь-яке суспільство коли-небудь робило про весь спектр своєї діяльності». Зображуючи тенденції, реклама одночасно й відтворює, і створює картину світу. Рекламні повідомлення ніколи не стоять на місці, а змінюються залежно від соціокультурних обставин. Споживач живе тут і зараз, рекламі доводиться жити разом із ним.

Чи берете ви листівки, які перед будь-якими виборами вперто тицяють вам в руки незліченні агітатори незліченних партій та кандидатів? Ні? Шкода, тому що саме в цих дратівливих газетах та брошурах можна знайти дуже цікаві речі, наприклад, беззмістовні інтерв'ю кандидатів-популістів, агресивну риторику претендентів на владний трон, а також ігнорування журналістської етики та правопису. Тож поки країна осмислює результати місцевих виборів, ми розглянемо передвиборчу пресу, що вирувала у місті Лева, та дізнаємося, якими перлами нас агітували місцеві кандидати.

Виборча кампанія в Україні закінчилась, а разом із нею і період жнивування для медій. На місцевих виборах 2020 врожай був багатий на різні форми агітації. Зокрема лише на політизацію соцмережі Facebook українські політики за даними Громадянської мережі ОПОРА витратили близько 1 млн 150 тис. доларів. Серед лідерів агітаційної активності «Слуга народу», «За майбутнє», «Європейська солідарність», «Наш край», ВО «Батьківщина». Час підсумувати медійні новинки та особливості цьогорічної політичної агітації.

Рекламний ринок шукає дедалі ефективніші стратегії боротьби за створення популярного продукту для широкої аудиторії та захоплення її уваги. Час від часу, ми потрапляємо на гачок медійних агенцій, самі не підозрюючи про це, адже там усе набагато глибше та складніше, ніж можна побачити на перший погляд. То ж на що готові рекламні агенства, аби хоча б декілька секунд засвітитися на телебаченні та «втелющити» нам потрібний продукт? Чим нас намагаються «підкупити»?

Перемога кіноперсонажа на виборах в Україні-2019 стала новим феноменом, однак тенденція до цього вже розвивалася тривалий час. І схоже, у майбутньому розвиватиметься надалі...

У період президентських виборів ЗМІ – особлива мішень для політичної реклами. Шалені обсяги джинсованих публікацій змушують медіаекспертів бити на сполох. Як розпізнати джинсу і чому її так ретельно ховають журналісти?

Дискримінація жінок у рекламі – не рідкість в українському медіапросторі. Сексистська реклама трапляється доволі часто, але ми не завжди можемо її відрізнити. То що ж таке «сексизм», які види сексистської реклами бувають, як їх виявити у конкретній ситуації і чи можна побороти?

Незважаючи на позитивні тенденції, чимало українських ЗМІ і досі не навчилося заробляти на власній роботі. Про те, як монетизувати медіа, чого хочуть рекламодавці та яких змін зазнає медіа-ринок розповіли представники The Villiage та LVIV.COM на Львівському медіа-форумі.

Українська реклама переживає цікаві часи. Рекламісти стають дедалі серйознішими, соціально активнішими, все більше говорять про стандарти галузі, чесні правила гри та про колективну відповідальність у своїй роботі. Це не може не тішити. Ця колонка – роздуми з приводу статті Олександра Смірнова на Хвиля.нет. Чи етична реклама алкоголю – питання відкрите й дискусійне. За великим рахунком, […]

Що змушує нас перемикати канал, коли в шоу чи фільмі настає рекламна пауза? Реклама – невід’ємна частина комерційного телебачення, яку, втім, стереотипно вважають «найслабшою ланкою» ефіру. Коли починається рекламний блок, глядачі часто вимикають чи стишують звук, відволікаються на інші справи або й перемикають канал у пошуку чогось цікавішого. Проте за якістю звуку й картинки реклама […]