Скільки мільйонів доларів отримають боксери за бій, до якого готувалися понад рік? Де знову засвітилася дівчина, яка вискочила на газон «Ванда Метрополітано» у фіналі Ліги Чемпіонів 2019? Останніми роками тенденція висвітлення спортивних новин у медіа кардинально змінилася. Складається враження, що журналістів цікавить не стільки спортивна подія, скільки те, що відбувається за лаштунками. Чи справді шанувальники спортивного контенту хочуть більше скандалів та інтриг, а не висвітлення досягнень улюблених спортсменів? Розглянемо найбільш показові ситуації, де спортивні медіа відходили від основних тем заради «сенсацій».

Рубрику «Здоров’я» ведуть багато новинних інтернет-ресурсів. На жаль, у гонитві за переглядами медіа можуть спотворювати інформацію про медичні дослідження та публікувати її у вигляді непідкріплених експертними думками порад, власних оціночних суджень та надуманих наукових проривів. Серед українців охочих переглянути контент таких рубрик завжди було багато, адже за статистикою (наприклад, дослідження британського ресурсу «Clinic Compare» або Єнського університету імені Фрідріха Шиллера), Україна є однією з найбільш «нездорових» держав не тільки в Європі, а і в світі. Скільки людей після ознайомлення з цими новинами не залишаються обдуреними, сказати важко. Отож, розберемо основні помилки медіа у матеріалах на тему здоров’я.

Нові розробки дедалі активніше застосовують під час висвітлення спортивних подій. Тепер аудиторія може не просто переглядати зображення на моніторі – у глядачів є змога відчути себе поруч з футболістом, який б’є по м’ячу або сісти на велосипед разом з атлетом, який здійснює велопробіг у триатлоні або іншій дисципліні. Хто знає, можливо скоро ми побачимо зовсім інший рівень відображення спортивних подій за допомогою спеціальних гаджетів, про які зараз навіть не здогадуємося.

На початку свого існування онлайн-ігри були лише зоною дозвілля, де люди могли розслабитися після робочого дня або повеселитися з друзями, перемагаючи віртуальних суперників. Але із становленням кіберспорту ігри перетворилися на справжні спортивні дисципліни, де професійні колективи змагаються між собою за звання найкращого. Українці також заявили про себе, коли у 2011 році колектив Natus Vincere став переможцем першого в історії The International – найбільш престижного турніру у дисципліні Dota 2. Після цього було багато перемог на різних турнірах, але фанати не мали змоги відслідковувати успіх улюбленої команди у ЗМІ, адже на той час кіберспорт не привертав уваги українських медіа.

19 положень. 37 речень. Так виглядає Етичний кодекс українського журналіста. Його сучасна редакція затверджена 2013 року на пленумі Національної спілки журналістів України, але в її основу лягли ті ж самі положення, з яких він складався ще 2002 року. Здавалося б, мораль сама по собі незмінна. Натомість змінюється журналістика. З’являються нові напрямки та сегменти діяльності, проблеми і теми, засоби їх висвітлення тощо. Саме тому Етичний кодекс потребує корекцій, які б дозволили йому бути повним, вичерпним та сучасним.

Жанр інтерв’ю здавна був одним із улюблених у журналістів, але останнім часом ми бачимо справжній сплеск його популярності. Інтерв’ю Юрія Дудя збирають мільйони переглядів за лічені дні, а десятки талановитих журналістів запускають власні проекти, влаштовують бесіди з політиками, бізнесменами, спортсменами та іншими знаковими постатями України. Чи завжди розмір аудиторії є ознакою популярності автора? І чи можна назвати когось з них найкращим інтерв’юером країни? Для відповіді на ці запитання розглянемо трьох постатей, а саме: спортивного журналіста Віктора Вацка і його проект «Вацко Live», телеведучого Анатолія Анатоліча і його «Зе Інтерв’юер» , а також журналіста Дмитра Гордона, чия програма «В гостях у Дмитра Гордона» налічує вже понад 800 інтерв’ю.

Сьогодні український медіапростір поступово ознайомлює аудиторію із технологіями віртуальної реальності (далі – VR, віар). Дехто презентує її як унікальний ексклюзив, неймовірну новинку та робить головною особливістю свого видання, інші ж говорять про вседоступність такої функції та заперечують її новизну, вважаючи що VR-журналістика – давно відоме явище. Проте тут важливо не плутати ігрову віртуальну реальність та власне журналістську. VR-ігри відомі кожному, а от про новинні сюжети, у яких використовується графіка, складний монтаж, сферичні фото та відео на 360 градусів – чули далеко не всі.

У середовищі студентів журфаку побутує думка, що наприкінці другого курсу саме час почати підшукувати робоче місце. І хоча «неповна вища» цілком влаштовує працедавців, око починає сіпатися від переліку інших вимог. Вміння добре писати; знімати і монтувати відео; впевнено триматися в кадрі; володіти навичками сторітелінгу; бути обізнаним в HTML та Javascript; ну і вишенька на торті – англійська мова, звісно ж, вільне володіння. Не віриться, що такий індивід існує в природі взагалі (а коли б існував, то точно не спокусився би на вакансію за 8 тис. грн.)

Чи ефективною є робота Комісії із журналістської етики? Чи має вона реальний вплив на щоденну працю журналістів та їхню совість, чи змушує задумуватися про свій непрофесіоналізм і чинити так, як личить відповідальному працівникові ЗМІ?

Можливо інформацію і висвітлюють збалансовано, але про одних політиків пишуть частіше, а про інших не згадують. Так 17 січня вийшло розслідування програми «Схеми», щодо кандидата в президенти Володимира Зеленського, яку бурхливо обговорювали як загальнонаціональні, так і регіональні ЗМІ, а видання Сегодня.ua про це не писало. Натомість двічі йшлося про кандидата в президенти Юлію Тимошенко, що взяла участь у флешмобі...