«Хорошої української музики мало, тому я російську слухаю». Ця фраза у різних варіаціях лунала настільки часто, що у декого могло скластися враження, що безліч якісних українських музикантів ілюзія. Ці міфи розвіюють українські музичні медіа, які, до речі, писали і пишуть українською мовою. Про історію української музичної журналістики МедіаКритика вже розповідала. Сьогодні пропонуємо огляд декількох вартих вашої уваги українських музичних ЗМІ.

Перейти на український контент для тих, хто звик до російського досить важко. І любителі японської манги тут не виняток. Що ж робити, якщо хочеться читати мангу і дивитись аніме українською, а натрапляємо лише на російські переклади? Можливо, ми просто погано шукали...

Цьогоріч попри повномасштабну війну та важку економічну кризу на українські екрани виходять нові фільми, варті перегляду. У 2022 український кінематограф познайомив глядача із досить важкою та драматичною стрічкою режисера Мар’яна Бушана «Снайпер. Білий ворон».

«Я схожий на мільйонера?», «У них є дохід від реклами», «Може ще за повітря платити?», «А як вони існували до цього часу?» – такі аргументи можуть наводити люди, які не бачать сенсу платити медіа за змістове наповнення. Яка тенденція прослідковується в Україні та що може переконати українців стати на сторону цифрового етикету?

Гібридна війна з РФ змушує нас постійно спростовувати дезінформацію, відбиватись від фейків і розпізнавати ІПсО. Тут агресору на допомогу приходять не лише псевдожурналісти, а й звичайні громадяни з низьким рівнем медіаграмотності, що поширюють це. Як стати на світлу сторону інфопростору побачимо на прикладі тітоньки Фібі.

З початком Великої війни український сектор YouTube почав стрімко розвиватися: блоги українізуються, з’являється чимало нових оригінальних каналів та форматів. Є на цьому ринку і «старожили», як-от «Телебачення Торонто», один із найпопулярніших у своєму жанрі. Як автори Торонто висвітлюють війну у своїх сюжетах – тема для цілого дослідження. У цьому ж матеріалі  розглянемо окремий аспект – образ російського війська у сюжетах "Телебачення Торонто".

Війна дала потужний поштовх розвитку українського краудфандингу, спрямованого на задоволення потреб армії, а Інстаграм став одним з головних майданчиків для цього.

У кризовий момент довіра до керівництва держави зросла в рази, адже суспільство очікувало від влади впевнених кроків та інструкцій щодо подальших дій в умовах війни. Постала гостра потреба побудови грамотної комунікації і з українським суспільством, і з міжнародною спільнотою. Серед багатьох комунікаційних інструментів пріоритетним, зокрема для діалогу з міжнародною спільнотою став саме формат інтерв’ю.

Українське телебачення процвітало, розважаючи нас різними новими шоу та дивуючи цікавими проєктами. Проте після повномасштабного вторгнення росії в Україну було не до розваг. Зараз, на 7-ий місяць війни деякі канали вирішили підняти людям настрій та випустити ті шоу, які були відзняті ще у 2021 році. Але чи готові українці дивитись розважальні шоу, коли  в країні триває війна та якою є реакція на запуск таких шоу?

У березні 2021 року в український YouTube стрімко увірвався «Ебаут» – «відверте шоу на життєві, але табуйовані теми». Його співзасновницями та ведучими стали піарниця Катерина Мотрич і модель, продюсерка «The Village Україна» Наті Авдєєва. Третьою ведучою вони запросили хазяйку «Дикого театру», теле- і радіоведучу Ярославу Кравченко. Обравши досить незвичний формат як для україномовного контенту в YouTube, шоу стрімко набрало популярність.