Відео з хронометражем понад 40 хвилин, а деколи й понад 1-3 годин, збирають сотні тисяч та навіть мільйони переглядів. Водночас вони не є суто розважальними, а досліджують широкий спектр соціокультурних та політичних явищ. Що ж таке відеоесе, що робить цей жанр популярним та чим він може бути корисним?

Жанр true crime був і є вельми популярнішим в медіа. Щороку з’являються нові книги, документальні фільми, подкасти і телешоу, присвячені історіям реальних злочинів. Однак, разом із популярністю зростає також критика та занепокоєння. Зокрема багатьох цікавлять питання щодо етики використання реальних трагедій для розваги і потенційну шкоду, заподіяну жертвам злочинів та їхнім родинам.

Ситуація з висвітленням науки в українській журналістиці не з найкращих. Ця сфера не дуже розвинена у наших медіа, а віднайти приклади ЗМІ, що фахово й цікаво пишуть про науку та її новинки  не так просто. Але можливо. В Україні є журналісти, які пишуть про наукову сферу якісно та доступно, розвиваючи напрям науково-популярної журналістики.

Кіноогляди – один з вкрай популярних типів відео на YouTube, і в українському сегменті також є чимало представників цього жанру – тільки на платформі “Маніфест” представлені 150 каналів на тему оглядів фільмів. Спробуємо ж розглянути найпопулярніші типи кінооглядів та визначити вплив повномасштабного вторгнення на їх розвиток в Україні.

Важливим складником російсько-української війни стала ідеологічна пропаганда. Так, образ сучасного російського солдата виник як логічне продовження образу солдата радянського. Культивування ідеологічного міфу про «другу армію у світі», непереможність та сучасність російської армії сприяла потужній інформаційній кампанії, націленій на внутрішнє та зовнішнє споживання.

За масками так званих «демократів» ховаються ті ж самі імперці, яким просто не подобається дискомфорт, що його створює путінська влада. І що якби вторгнення вдалося, то ніхто з них би й не згадав про те, що колись була Україна. Усі вони досі активно підтримують тези про «братські народи», а головною причиною невдоволення владою є неефективність її дій та дискомфорт через накладені на РФ санкції.

Вибухи, картини смерті, крики про допомогу, сльози - це реалії українців після 24 лютого. Та ці реалії потрібно показати усьому світові в повному обсязі. Передати увесь жах, щоб навіть в них, за тисячі кілометрів, стигла кров у венах. Але жоден текст не передасть жахів війни так, як це зробить фото. Саме тому у війну вступили фотожурналісти, які ризикують своїм життям та роблять кадри, які неможливо забути.

Куй-ТБ – культовий телеканал, що відкрив українцям чимало зарубіжних серіалів, мультфільмів та мультсеріалів, а ще – досить новий і невідомий тоді для західного глядача жанр – аніме. Тож не буде перебільшенням сказати, що саме телеканал “Куй-ТБ” у час, коли основним джерелом інформації все ще був телевізор, а не інтернет, сформував ціле покоління підлітків і дітей, відкривши їм новий світ зарубіжного якісного контенту. Тож спробуємо пригадати історію телеканалу та оцінити його вплив на сучасність.

Межа  між мок’юментарі та псевдодокументалістикою досить тонка, та все ж її вкрай важливо розуміти для того, щоб говорити про передачі на кшталт “Містичної України”. Мок’юментарі – це жанр телевізійних шоу, у яких вигадані події знімаються у форматі документалістики, але завжди передбачається сатира, гумор – і глядач знає, що факти з шоу не слід сприймати всерйоз. Псевдодокументалістика натомість не ставить перед собою мети розсмішити глядача – вона тільки оперує маніпулятивними наративами і відвертою вигадкою та брехнею.

Назва «ПВК Вагнер» сьогодні часто звучить  у різних новинах про війну в Україні. Найбільше  назва цього терористичного угруповання почала з’являтись у медіа в другій половині 2022 року, під час активних бойових дій на Сході України, особливо довкола міста Бахмут. Різноманітні російські новинні ресурси акцентували увагу на тому, що саме «Вагнер» відіграє ключову роль у цих боях.