Віталій Портников – професіонал з числа ти, які задають планку у журналістиці. Передусім – завдяки  універсалізму та спритності, а також текстам, написаним у індивідуальному стилі та із відданістю тому, чим пан Віталій займається. Немає такої ніші у медіа, де б він не проявив чи бодай не спробував себе. Нещодавно головний редактор телеканалу Тві, відомий журналіст […]

Перш за все варто зауважити, що, як і публіцистика, новожурналізм опинився поміж літературою та журналістикою, завдаючи науковцям чимало клопотів із пошуком оптимальної дефініції та, відповідно, методології вивчення феномену. Напрям виник на основі реалістичної традиції романістів XVIII, XIX, XX століть, таких як: Г. Філдінг, Т. Смоллет, Ч. Діккенс, Марк Твен, В. Теккерей, С. Крейн, Джек Лондон, Т. М. Рід, Джордж Орвелл, Е. Гемінгвей та ін. Власне термін New Journalism був запропонований американським колумністом Томом Вулфом у передмові до першої антології із НЖ[1] (до речі, Вулфова передмова становить четверту частину обсягу усієї книги). В антології, окрім двох робіт Вулфа, також містяться тексти інших класиків жанру: Трумана Капоте, Хантера Томпсона, Нормана Мейлера, Роберта Крайстго, Гея Талеса та інших.

Найбільші журналістські проекти стають відомими світові крізь призму визначних подій. Якби не події 11 вересня 2001 року, хтозна, чи дізнався б світовий медіа-простір про існування катарського каналу Аль-Джазіра, основним редакційним завданням якого було цілеспрямоване подання правдивої інформації. Коротко нагадаємо історію телеканалу. Мовлення Аль-Джазіри розпочалося у 1996 році, емір Катару, Хамад бен Халіф аль-Тані, отримав позику […]

Міжнародну Літню Школу під такою назвою 15 – 20 серпня проводять  ECCM (Earth Citizens for Conscious Media – Громадяни Землі за Свідомі Медіа) – міжнародна неформальна творча спілка медіа-фахівців, представників НГО і системних аналітиків та  НЕЦУ (Національний Екологічний Центр України) в Холодному Яру, Чигиринського району, Черкаської області. Метою школи є налагодження взаємозв’язоку і спільної праці […]

 ЗМК – надзвичайно цікавий суспільний феномен. Про це свідчить хоча б те, що нині це об’єкт досліджень не тільки журналістикознавців, комунікативістів, але й філософів, лінгвістів, соціологів, психологів… У 2007 році побачив світ переклад книжки МакКомбса «Встановлення пріоритетів:мас-медії та громадська думка». Дослідження надзвичайно цікаве своїм сплавом теорії та практики й актуальне сьогодні, як і в роки, […]

Медійна індустрія надзвичайно динамічна у багатьох аспектах, серед яких і словотворення. Один із останніх модних термінів журналістського жаргону – «гіперлокальні новини». Чим вони відрізняються від «локальних новин»?  Навіщо їх створюють та чи мають вони перспективу? Саме ці питання спробуємо розглянути далі. Медійна криза ХХІ сторіччя дала поштовх до виникнення нових, подекуди революційних форм журналістики. Посутня […]

Термін „медіанасильство” (Media Violence) у сучасній комунікативістиці вживається у значенні показу насильницьких сцен (документальних чи зіграних акторами), які із появою телебачення стали об’єктом наукових досліджень та причиною стурбованості громадськості, перш за все батьків. Вплив медіа-насильства на людську психіку є однією з найбільш досліджених тем медіапсихології і водночас – найменш доказовою. Десятки досліджень засвідчують одне й […]

З початку появи письменності та її подальшого розвитку – книгодрукування, стали виникати такі явища як утиски носіїв слова, які згодом отримали назву «цензура». Саме походження слова «цензура» має латинське коріння (від лат. сеnsura – це суворе судження), що на практиці означає контроль держави, організацій чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як […]

Термін «свобода слова» у мене особисто чітко асоціюється зі Сполученими Штатами Америки. Треба віддати належне піару американської демократії: численні гасла та матеріали в ЗМІ саме цю країну зробили еталоном свободи слова та незалежних мас-медіа. Поза тим за рейтингом індексу свободи слова міжнародної організації «Репортери без кордонів» за останні 8 років США жодного разу не були […]

Рефлексії, навіяні монографією Мирослави Чабаненко “Інтернет-ЗМІ як складова частина системи засобів масової інформації України” (Запоріжжя, 2011). До прочитання цієї книжки, я вважав Інтернет і його відносно мізерну частинку – УАнет – величезним хаотичним нагромадженням, яке неможливо і навіть не варто структурувати. Неосяжність Інтернету породжувала ілюзію цілковитої некерованості процесів у ньому. Зрештою, моя думка про Інтернет, […]