Виборча кампанія в Україні закінчилась, а разом із нею і період жнивування для медій. На місцевих виборах 2020 врожай був багатий на різні форми агітації. Зокрема лише на політизацію соцмережі Facebook українські політики за даними Громадянської мережі ОПОРА витратили близько 1 млн 150 тис. доларів. Серед лідерів агітаційної активності «Слуга народу», «За майбутнє», «Європейська солідарність», «Наш край», ВО «Батьківщина». Час підсумувати медійні новинки та особливості цьогорічної політичної агітації.

Одвічне намагання політиків прорекламувати себе, допомагаючи іншим, не оминуло й пандемію СOVID-19. Нині через пандемію роздають антисептики та медичні маски, передають апарати штучної вентиляції легень до медичних закладів, як колись роздавали гречку чи продуктові пакети.

Нинішня пропаганда білоруських ЗМІ зіграла зі своїми краянами злий жарт – дезінформація під час масового гніву громадян стає для багатьох настільки абсурдною, що викриває сама себе. Однак маса людей і досі залишається в тумані підміни понять та фальсифікації. Розглянемо декілька яскравих прикладів дезінформаційної пропаганди, яку використовують провладні білоруські ЗМІ.

Рекламний ринок шукає дедалі ефективніші стратегії боротьби за створення популярного продукту для широкої аудиторії та захоплення її уваги. Час від часу, ми потрапляємо на гачок медійних агенцій, самі не підозрюючи про це, адже там усе набагато глибше та складніше, ніж можна побачити на перший погляд. То ж на що готові рекламні агенства, аби хоча б декілька секунд засвітитися на телебаченні та «втелющити» нам потрібний продукт? Чим нас намагаються «підкупити»?

Сучасна людина вже цілком звикла до перенасичення інформацією та знає, що завтра її буде ще більше. У зв’язку з початком пандемії COVID-19, ця людина стоїть на роздоріжжі величезної кількості думок та переконань, а роботи у фактчекерів, останнім часом, значно побільшало. Сьогодні ми спробуємо розібратися у нинішній пропаганді довкола коронавірусу та розглянемо кілька прикладів глибокого дезінформування аудиторії у час пандемії.

Димові шашки, бійки протестувальників, сутички з поліцією, сварки й навіть кінологи... Висвітлюючи акції протесту, чи пропонують медіа розуміння їхніх причин та чи згадують про наміри і бажання учасників?

Тема висвітлення насильства не перший рік на вустах медіаспільноти України. Якщо дорослу людину проблема зачіпає не так критично, то на психіку дитину впливає докорінно, особливо, якщо демонструється насильство серед її однолітків. Українські ЗМІ ж продовжують вражати матеріалами зі сценами дитячого насильства нібито з виховною метою. Вочевидь, дотримуються думки, що жорстокість на екрані «загартовує» дітей: зміцнює їхню психіку і убезпечує від насильства у реальному житті. Насправді ж причина цього більш прозаїчна – «високі рейтинги» такого контенту.

«Як можна повірити в таку маячню?» – міркувала я собі після перегляду сюжету «Media sapiens» про те, як «Первый канал» розповідав про походження коронавірусу. Трамп роздавав корони на конкурсах краси, тому назва вірусу походить саме від цього слова. «Що?» – запитаєте ви. А це звичайнісінькі російські новини, і російський народ вірить в такі нісенітниці.

Ідея  цифрового нагляду супроводжує нас доволі давно. І сьогодні, під приводом боротьби з пандемією, вона отримує додаткове і безпрецедентне виправдання. Щоправда найбільш помірковані голоси намагаються знайти компроміс: широко впроваджуючи відстежування поведінки інфікованих та  потенційно інфікованих осіб, все ж намагатися оберігати приватність. Або ж, приаймні, вимагати симетричних дій стосовно владних інституцій: якщо розширено контроль громадян (contact […]

В Україні та світі з’являється дедалі більше видань, які генерують жартівливі новини, звертаючи завдяки гумору увагу на низку важливих подій та проблем. Проте факт стрімкого поширення таких матеріалів у мережі та їхній передрук серйозними ЗМІ викриває низку прогалин в роботі журналістів.