У наш час людей важко здивувати чимось новим. 4G, смарт-будинки, роботи, що вирішують різноманітні завдання, вже не викликають у людей вау-ефекту і здивування. А от термін ботоферма – це щось новеньке для українців. І хоча ботоферми існують уже давно, багато українських користувачів інтернету зіткнулися із ними (і навіть подекуди стали їхніми жертвами) лише цього року, під час президентських та парламентських виборів. То хто ж такі боти і з чим їх їдять?

Євгенія Пліхіна, заступниця головної редакторки «Cosmopolitan Ukraine», 4 грудня написала на своїй сторінці у Facebook саркастичний допис щодо «помпезного похорону» з «волаючим драматизмом», який вона не могла обійти, прямуючи на роботу. Уже 5 грудня її звільнили.

Пошук правди в тоннах сумнівного тексту може призвести до інформаційної апатії, коли користувачі почнуть сумніватися у всьому, що читають. Теорія успіху вирішення цієї проблеми залежить від того, наскільки ефективно співпрацюватимуть журналісти, влада, технології та соціальні мережі.

Вагомою складовою сучасної інформаційної війни Росії проти України є історична пропаганда. Історія приховується, переписується, а подекуди – створюється нова. Це якраз той випадок, коли головною зброєю можуть стати знання. Знання історії. Як виявити російські історичні міфи та їм протистояти – далі у матеріалі.

Щодня на сайти для дорослих завантажують нові еротичні матеріали без відома того, хто зображений. Через необережність кожен наражає себе на небезпеку стати «порнозіркою», але замість грошового прибутку набути горе-славу. Як відверті фото й відео опиняються в інтернеті проти волі власника і як вберегти себе від порношахрайства? Спробуємо з’ясувати.

У Малайзії 16-річна дівчина скоїла самогубство після того як провела опитування на своїй інстаграм-сторінці, запитавши у користувачів, чи має вона померти. 69% відповіли «так». Рідня дівчини хоче притягнути до відповідальності тих, хто проголосував за. Цю інформацію поширюють як приклад, що будь-яка дія в інтернеті може мати серйозні наслідки в реальному житті.

Інформаційний хаос в сьогоденні зумовлений громіздкою кількістю фейків, які створюють значну конкуренцію достовірним публікаціям і вводять в оману безліч інтернет-користувачів. Щороку фото- та відеопідробки стають дедалі переконливішими. Нині набирає обертів явище «deep fakе», яке журналісти Радіо Свободи вже найменували «наступним поколінням фейкових новин».

Закінчити війну і повернути окуповані та «споконвічні території України», зробити так, щоб у кожного українця був повний холодильник, побороти бідність, збільшити витрати на оборонну сферу, збільшити зарплати і студентські стипендії… За які з цих обіцянок ви віддали свій голос  кандидатам для їх виконання? Політики часом здатні підлити меду своїм виборцям, не кажучи вже про гречку, але чи починаються після слів дії? Дізнаємось про те, як можна вивести політика на чисту воду і перевірити чи виконує він свої обіцянки за допомогою фактчекінгових медіаресурсів та відповідальності самих високопосадовців.

У гонитві за переглядами й трафіком і з’явився один з видів фейків – клікбейт – заголовок маніпулятивного характеру, що створюється з метою привернення уваги.  Часто назва матеріалу не має нічого спільного з  його вмістом, або спотворено передає суть. Українські ЗМІ використовують цей прийом доволі «успішно». Розглянемо кілька ресурсів, де клікбейтові заголовки – щоденна практика.

Наприкінці вересня стало відомо, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення позбавила телеканал «112 Україна» ліцензії на регіональне мовлення. Підставою для такого рішення стало порушення умов ліценції, адже компанії були зобов’язані мовити як регіональні, а натомість ретранслювали загальнонаціональний канал. Редакція «112» заявила, що такі дії є проявом жорсткої цензури та обмеженням свободи слова.... Як вплине цей інцидент на редакційну політику каналу, який нерідко називають «популяризатором російської пропаганди»? Чи справді телеканали медіахолдингу «Новини» відповідають цьому визначенню? Спробуємо розібратися.