Всі ми натхненні розвитком штучного інтелекту і охоче використовуємо його в повсякденному житті. Очевидно, що його глобалізації немає сенсу упиратись, тож всім великим корпораціям так чи інакше потрібно адаптуватись до нововведень та інтегрувати їх в свою роботу. Так само очевидно, що робити потрібно це вкрай обережно, досліджуючи алгоритми ШІ та безперервно тестуючи їх. Одними з головних аудиторів мають бути саме журналісти, адже саме вони (як четверта влада) регулюють порядок денний інфопростору.

В останні роки термін «кліпове мислення» став кайданами в питанні сприйняття інформації. Ми намагаємось спростити і скоротити все, що тільки можливо, а що не можливо — все одно спрощуємо та скорочуємо. Однак у цьому інформаційному хаосі є формат, якому вдається триматись на плаву біглого споживання — подкасти. Зараз подкастинг переживає справжній розквіт, перетворюючись із нішевого формату на один із головних способів отримання інформації, розваг і рефлексії над важливими суспільними явищами. Від освітніх лекцій до невимушених розмов про культуру чи людські взаємовідносини, подкасти пропонують унікальний спосіб подачі інформації. І запорукою цього зросту й стабільності, як не дивно, є сторітелінг з його довгими оповіданнями — розберемось чому.

У сучасному інформаційному просторі протистояння між фактчекінгом та пропагандою набуло особливої гостроти. Пропаганда, використовуючи фейки та дезінформацію, прагне вплинути на масову свідомість, формуючи викривлене сприйняття реальності. Фактчекінг же виступає як інструмент виявлення та спростування неправдивої інформації. Але чи здатне спростування фейків дійсно змінити думку людей?

Громадянська журналістика, або citizen journalism, є феноменом, коли люди без професійної журналістської освіти беруть активну участь у процесі збирання, аналізу та поширення інформації. З розвитком цифрових технологій та інтернету цей підхід набув значного поширення, дозволяючи кожному стати репортером і ділитися новинами в режимі реального часу. Але чи можуть такі непрофесійні журналісти створювати якісний контент, який […]

В умовах війни та цифрової епохи відповідальність за вихід з інформаційних бульбашок лежить як на медіа, так і на самих користувачах. Лише спільними зусиллями можна зробити український інформаційний простір стійкішим.

У сучасному цифровому середовищі соціальні мережі відіграють ключову роль у поширенні інформації та формуванні громадської думки. Алгоритми, що керують цими платформами, визначають, який контент бачать користувачі, що призводить до створення так званих "інформаційних бульбашок". Це явище становить серйозний виклик для сучасної журналістики, оскільки впливає на об'єктивність сприйняття новин та обмежує доступ до різноманітних поглядів.

У сучасному медіапросторі платформи TikTok та Instagram Reels набули значної популярності, особливо серед молодіжної аудиторії. Їхній формат коротких відео став викликом для традиційної журналістики, яка зазвичай оперує довшими та детальнішими матеріалами. Це породжує питання: як журналістика адаптовується до культури швидкого контенту та чи можливо поєднати глибину аналізу з динамікою сучасних платформ?

Українські виші щороку знаходять новітні методи навчання для студентів, щоб рухатися з духом часу. У кожного університету та на кожному факультеті різні підходи. У цьому матеріалі розлянемо принцип роботи студентського телебачення “Franko.TV” на  факультеті журналістики в Львівському національному університеті імені Івана Франка, яке стало для  багатьох студентів робочим майданчиком для навчання безпосередньо роботі телевізійника.

За останні декілька років особливої популярності набрала соцмережа Tiк Toк, швидко ставши окрім розважального, ще й інформаційним ресурсом. Саме тому наші медіа окрім Ютубу та Інстаграму тепер розвивають і Тік Ток. В цьому огляді розглянемо Тік Ток сторінки двох українських медіа: «24 Канал» та «Espreso.TV».

Алгоритми соціальної мережі відіграють вагому роль у формуванні інформаційного простору. Facebook, TikTok і YouTube не просто відображають новини, а фільтрують та персоналізують їхній потік для кожного користувача. Наукові дослідження показують, що платформи керуються логікою Engagement-Based ranking (ранжування на основі залучення): чим більше реакцій, тим вище контент у стрічці. Це породжує так званий "ефект кривого дзеркала", коли користувач отримує не об'єктивну картину світу, а інформацію, що відповідає його вподобанням і емоційній реакції.