«Пандемія коронавірусу» – всього за декілька місяців це словосполучення, як не крути, поділило сучасний світ на «до» та «після». ЗМІ як основні канали поширення інформації про Сovid-19 формують суспільні настрої щодо цієї теми, щодня публікуючи динаміку захворюваності і «вражаючі» факти про вірус та його поширення. Світ змінився, а чи змінилася подача статистики тоді і тепер? Оберемо для аналізу регіональне онлайн-медіа «Dyvys.info» та всеукраїнський новинний ресурс «1+1», аби відстежити, що ж змінилося у оприлюдненні статистики і чи змінилося взагалі.

Когнітивні упередження – це помилки нашого мислення при сприйнятті інформації, викликані хибними стереотипами та переконаннями. Тенденція робити начебто логічні висновки на основі лише поверхневої інформації, ігноруючи контекст, призводить до викривленого сприйняття ситуації. Психологи виділяють десятки різних когнітивних упереджень, до формування яких активно долучаються ЗМІ. Розглянемо два найбільш яскравих приклади, пов’язаних із недавнім карантином вихідного дня.

18 листопада у прямому етері суспільного мовника “UA:Львів” ми спостерігали за дебатами між кандидатами на посаду голови Львівської ОТГ Андрієм Садовим та Олегом Синюткою. Від кожного учасника ми почули чимало конструктивних і популістських фраз. Однак, чи зуміли кандидати висловити свої погляди та незгоди цілком? Чи дотримувалися вони етичних стандартів? І взагалі, чи можна назвати ці дебати дебатами? Спробуємо відповісти на ці питання у матеріалі.

Минуло більше року як з’явився новий вірус, який захопив весь світ. COVID-19 зруйнував всі плани кожного і продовжує їх руйнувати, зокрема задуми на вихідні дні. З 14 листопада в Україні впровадили “карантин вихідного дня” з метою зменшити кількість контактів. Як відреагували на це медіа та соцмережі – у нашому матеріалі.

Щоденну данську газету «Politiken» шанують за нестандартний та унікальний дизайн, завдяки якому вона отримала багато премій: у 2010 році їй присудили нагороду «Європейська газета року», а у 2012-му вона стала найкращою у світі разом із чотирма іншими газетами в конкурсі. У чому секрет її успіху та чим вона приваблює читачів?

Вихід на телевізійні екрани цієї новинки від українського кіновиробника став цікавою та довгоочікуваною подією, яку широко висвітили медіа, а її перша серія на платформі YouTube набрала понад мільйон переглядів. Розглянемо на двох прикладах, як відреагували українські кінокритики на нову історичну сагу.

На офіційних сторінках у соціальних мережах низки українських ЗМІ цього року новим трендом стали короткі і часто новинні відеоролики. Цей формат на сторінках Facebook та Instagram зокрема використовують «Громадське телебачення», «UA:Перший» та українська редакція «Радіо Свобода». Журналісти називають такі ролики «соцвідео» — скорочено від «відео для соціальних мереж».

Стереотипи – не завжди хибні уявлення, але здебільшого мають мало спільного з реальністю. У ХХI столітті, у великому потоці різноманітних думок, особисте розуміння стандартів людської краси подекуди перестає бути особистим. Наскільки відчутним у нав’язуванні певних стандартів є вплив засобів масової інформації? Нав’язують медійники стереотипи щодо зовнішнього вигляду людини чи спростовують їх? Спробуємо розібратися на прикладі популярних в Україні ресурсів «ZNAJ.UA» і «ТСН».

Мати, вчителька, пенсіонерка, прибиральниця, покоївка – у таких ролях ми звикли частіше бачити жінку. Сучасний світ дедалі частіше диктує нам рівноправні умови існування гендерів, проте нерівність досі бачимо у багатьох сферах життя. Медіа – не виняток. Саме ЗМІ мали би акцентувати увагу на подоланні гендерної нерівності. Натомість, щодня ми читаємо статті з сексистськими заголовками, сюжети з неетичним висвітленням жінок як «жертв» або ж з їх об’єктивацією.

Тенденції гендерної рівності та толерантності торкнулися нині кожного українця. Суспільство почало вживати фемінітиви, поважати людей з обмеженими можливостями та загалом уникати різних форм дискримінації. Очевидно, що ці зміни не оминули й засоби масової інформації. Утім, гортаючи сторінки інтернет-ЗМІ, зокрема львівських, щораз бачимо, що зміни аж ніяк не вкорінені, а стереотипи продовжують жити і квітнути.