Сміятися із заголовків ТСН можна досхочу, але ситуація стає менш веселою, коли розумієш, що думка читача формується лише на основі прочитаного заголовку. Зараз, у еру інформаційного перенасичення, люди все частіше формують свою думку лише на основі перегляду заголовків. Деякі дослідження доводять, що читачі дуже рідко зазирають в новину, обмежуючись переглядом заголовка. Це призводить до утворення поверхневого розуміння подій, а іноді й до спотворення реальності. А такі сенсаційні заголовки це спотворення лише підкріплюють.

У сучасних медіа гендерних стереотипів чимало. Серед деяких ключових можна назвати стереотипи щодо статі загалом. Часто українські медіа зображають жінок і чоловіків у давно визначених стереотипних образах. Зазвичай жінка – це класична домогосподарка, «шия чоловіка», «берегиня дому» та об’єкт сексуальної привабливості. Чоловік же – це лідер та провідних, людина, що забезпечує сім’ю та будує кар’єру.

Місяць тому розгорівся скандал через висловлювання «чоловіків» на YouTube-шоу Остапчука "Мекнув - питайте", які розповіли, що дівчина не може бути 10/10, якщо вона не поголена. Медіакритика вже писала про перші реакції соцмереж на відверто сексистський меседж. Та, зважаючи на резонанс, який спричинило сумнозвісний випуск, продовжуємо тему.

Багатьом із нас хочеться знайти медіа, яке б нас влаштовувало на всі 100%. Так, щоби інформація була і цікава, і перевірена, і збалансована, й об’єктивна та правдива. Проте серед найпопулярніших новинних медіа все одно залишаються ті, що не надто переймаються якісним наповненням. Медіакритика вже неодноразово писала про «специфічний» підхід ТСН до висвітлення новин, і нинішній огляд засвідчує, що тенденція до «жовтизни» тут не змінилася і під час великої війни.

Проблема гендерної рівності залишається актуальною. Найбільш вразливою статтю у журналістських матеріалах є жінки.  Коріння проблеми здебільшого криється в орієнтації на аудиторію. Попри запевнення редакцій, що вони орієнтуються насамперед на молоде покоління, публікації на гендерну тематику виглядають здебільшого так, наче розраховані на людей старшого віку та консервативних поглядів. Ну і звісно сприяє стереотипізації світогляд самих авторів публікацій.

«Романтизація насилля, психічних розладів, вживання наркотичних речовин, об’єктивізація жінок та сексуалізація неповнолітніх» — неповний список того, за що критикують розробників "The Idol". Замість слави та визнання творці серіалу отримали невтішні рецензії від критиків та шквал негативних відгуків від глядачів. Що спричинило таку реакцію на один із найочікуваніших серіалів літа-2023 – розбираємось у матеріалі.

Скандальний коментар Олексія Арестовича в ефірі з російським журналістом щодо трагедії 14 січня у Дніпрі і реакція на нього медійників показали, що медіа цікавить лише тема війни з вуст цієї персони.  А «менш  значущі» проблеми, як от сексизм з його боку можуть почекати до «кращих часів».

Сексизм, мачизм, фейсизм, об’єктивація та еротизація — усе це типовий рекламний набір, що повинен привернути увагу покупця й змусити останнього "купити". Слід визнати, що увагу така реклама все ж привертає, втім викликає радше супротив та обурення, ніж бажання придбати рекламований товар. Тож сьогодні поговоримо про маркетинг, який ображає.

Незважаючи на те, що вже не перший рік увесь цивілізований світ бореться з сексизмом, в Україні залишається багато творців медіаконтенту, які подають жінку лише як привабливу ляльку. Сексуальна об’єктивація окремих частин тіла досить поширена у фільмах, журналах, рекламних роликах. Здавалося б, авторитетні масмедіа мають допомагати подолати цю проблему, проте деякі журналісти ставляться до неї цілком лояльно та й самі не втрачають можливості наголосити на жіночій сексуальності там, де це, м'яко кажучи, недоречно. І серед таких «професіоналів своєї справи» не тільки автори жовтих видань, а й журналісти інформаційного агентства УНІАН.