Нинішню інформаційну епоху вже важко уявити без блогерів, інфлюенсерів та різних медійних особистостей, що впливають на порядок денний. Подобається це нам, чи ні, але їхні слова та дії часто впливають на аудиторію, деколи суттєво. Блогери зараз і блогери до 24.02.2022 — подекуди абсолютно різні люди, адже війна внесла свої корективи. І хтось змінив свою позицію, думки та висловлювання, а хтось дотримується проросійських цінностей, що й раніше. Пропонуємо невеликий огляд українських блогерів, який, на наш погляд, характеризує деякі тенденції в українській блогосфері щодо ставлення до російського контенту.

На відміну від друкованого видання чи телебачення, необов’язково мати профільну освіту чи досвід роботи, щоб самостійно створити інтернет-блог й писати в ньому про все, що заманеться. Через це зараз можна знайти блог, форум або профіль в соціальній мережі практично на будь-яку тему, і автору кожної з таких платформ кортить поділитися зі світом власною думкою. Робить він це, зазвичай, у форматі відомого жанру журналістики — рецензії.

Раніше ми вже писали про деколонізацію і чому культура та література не поза політикою, а в самому її центрі. Через культурну експансію Росії, яка відбувалась століттями, чимало українців мали, а хтось і досі має російську книжку вдома. Розглянемо, які поради щодо неї можна побачити в медіа.

Сотні новинних заголовків, повідомлень, сюжетів, репортажів, та іншого контенту, який можуть запропонувати соцмережі, людина сприймає як важливу інформацію. Своєю чергою цю інформацію вона передає іншим, таким же людям, як і вона сама. І якщо хоча б 1% здобутої інформації - “деза”, прихована (або й не зовсім) пропаганда - кожен, хто прокоментував, репостнув або поділився з друзями - став ненавмисним учасником величезної пропагандистської машини, яка робить усе, щоб дискредитувати Україну: як в очах союзників, так і в очах самих українців.

Якість та достовірність інформації, що подається в медіа - завжди була важливим критерієм, який впливав на відгуки про те чи інше видання. Проте, після початку повномасштабного вторгнення питання достовірності та дотримання журналістських стандартів стоїть гостріше, ніж будь-коли. І якщо раніше недостовірність в публікаціях - це ймовірність отримати негативну оцінку, то зараз - загроза репутації та існування медіа.

Розвиток соціальних платформ змінює ставлення та вимоги до офіційних державних осіб. Якщо раніше побачити президента країни було можливо тільки у теленовинах, то зараз люди мають можливість не лише бачити очільників держав, а й слідкувати за кожним їхнім днем. Сучасні користувачі вимагають від обраних кандидатів активного щоденного звітування, сенсаційних висловлювань та вчинків. Офіційних осіб неначе оцифровано та перенесено у віртуальну реальність, де вони мають змогу поспілкуватися та взаємодіяти з кожним своїм підписником.

Важко заперечувати активні культуротворчі процеси від початку повномасштабного вторгнення. Українці - і українські медіа зокрема - швидко зрозуміли, що культура є може і не зброєю, але щитом від російської агресії. Незважаючи на це, в українському інфопросторі відчувається значна нестача спеціалізованих медіа, що відслідковують і висвітлюють події в культурному просторі. В цьому матеріалі спробуємо розібратися, хто говорить про мистецтво в Україні і чому колонки “культура” в онлайн-виданнях недостатньо.

Між Україною та Тайванем більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. Дві країни тривалий час потерпали від культурної асиміляції та наразі відбудовують свою демократію по сусідству з авторитарними країнами - росією та КНР. У той час, як Тайвань проводить активну військову підготовку, уряд острова також проводить активну культурну кампанію в медіа. Розглянемо, як Тайвань захищається від асиміляції КНР та вибудовує свою культурну стратегію на прикладі Taiwan Today.

Документальні стрічки змальовують історії звичайних людей, які  стали жертвами війни. Ці картини є своєрідним меморіалом, який не дає нам забути про тих, хто втратив життя, тих, хто віддав своє майбутнє за віру в свободу та незалежність. Ми підготували добірку документальних фільмів про повномасштабне російське вторгнення в Україну.

Цифрова журналістика невпинно розвивається, виникають нові технології та сервіси, які покращують роботу журналістів. Зокрема такі, що допомагають розуміти вподобання аудиторії, а відтак - робити матеріали цікавішими та кориснішими. Наприклад, звичайне анонімне голосування на одній з онлайн-платфом уже домоможе зрозуміти журналісту думку споживача. Ми підготували збірку додатків, які допомагають журналістам зрозуміти настрої читачів.