Чи повинна корпоративна або професійна етика обмежувати журналіста в соціальних мережах. Українські медійники поводяться в соціальних мережах вільно. Часом, можливо, занадто вільно: публічні конфлікти, вияви нетолерантності або демонстрація своїх політичних поглядів для багатьох із них – норма. Адже свої сторінки в соціальних мережах журналісти сприймають як приватну територію. Тим часом у світі набирає сили інша […]

Facebook створив довкола своїх користувачів таке ідеальне середовище, яке забезпечує нам один погляд на ті ж ситуації. Так, ми додаємо в друзі людей із спільними поглядами на життєві та соціальні устрої, й в той ж час «банимо» осіб, які не поділяють наші цінності. Алгоритм новинної стрічки Facebook за замовчуванням налаштований так, щоб частіше показувати користувачеві ту інформацію, яка йому імовірно цікавіша. В результаті, як дехто вважає, формується своєрідний «інформаційний міхур», який закріплює у користувача певну точку зору і переконаність у власній правоті, відмежувавши його від публікацій, що подають альтернативні думки.

Media_Krytyka_23_2016

Коли у соціокультурному просторі зароджується якийсь процес, феномен чи явище, навколо них починають гуртуватися спільноти в інтернеті, які не обов'язково можуть перетворитися на стійку субкультуру, проте, якщо така трансформація відбувається, ці групи людей починають продукувати та розвивати нові тенденції поведінки – культурні тренди.

Скільки часу ви проводите зі своїм гаджетом? І чи замислювались ви коли-небудь над тим, як він впливає на ваше життя та його якість? У часи розвинених технологій всі вже звикли до зручностей. Телефон, телевізор, фотоапарат, плеєр, приставка, калькулятор, ліхтар, диктофон – все це можна вмістити в одній руці. І це неодмінно плюс, адже значно спрощує […]

Сцени з кров’ю, стріляниною, насильством над людьми та тваринами давно перестали викликати в нас гострі емоційні реакції. Можливо тому, що ми звикли. При перегляді таких сцен ми спокійно можемо їсти печиво і запивати гарячим чаєм. В той же час ми недооцінюємо вплив медіанасильства на нашу підсвідомість. Свідомо чи несвідомо ми часто прагнемо наслідувати улюблених екранних […]

Українська реклама переживає цікаві часи. Рекламісти стають дедалі серйознішими, соціально активнішими, все більше говорять про стандарти галузі, чесні правила гри та про колективну відповідальність у своїй роботі. Це не може не тішити. Ця колонка – роздуми з приводу статті Олександра Смірнова на Хвиля.нет. Чи етична реклама алкоголю – питання відкрите й дискусійне. За великим рахунком, […]

Не так давно в соціальній мережі Вконтакте почали масово з'являтися тематичні пабліки про українські розважальні шоу. За якісь 7 місяців група "Я дивлюся українські ток-шоу і радію життю" отримала півмільйона людей, що для стартапу дуже непогано. Але основною особливістю цього та інших подібних пабліків є їхній формат. Зрозумівши, що довгі відео – це дуже незручно для користувачів мобільних пристроїв, адміністратори перетворили випуски улюблених мільйонами українців шоу в меми.

Спробуємо спрогнозувати результат президентських виборів у США (8 листопада 2016 р.). Причому використаємо для цього не карти таро і не кавову гущу, а таку незвичну у цих випадках річ, яку у США прийнято називати медіа-екологією. Якщо довіритися поглядам медіаекологів на суспільство, сформоване телебаченням, то мав би виграти Дональд Трамп. І ось чому. Згрубша йдеться про […]

Закономірно, що реальний і віртуальний флешмоби мають багато спільного. В обох випадках їх об’єднує наявність або відсутність певної мети. Коли говоримо про ідейні акції, за основу вони переважно мають проблемне питання, назрілий конфлікт, що спровокує аудиторію до участі або спостереження. Проте частіше трапляються флешмоби без конкретної мотивації (і реальні, і віртуальні). Люди беруть у них участь задля розваги, відпочинку, задоволення комунікаційних потреб. Як очний, так і віртуальний варіанти такого типу акцій, як правило, залишаються непоміченими та не викликають суспільного резонансу.