У серпні минулого року інтернет сколихнув епізод шоу «Мекнув-Питайте» на Youtube каналі українського шоумена Володимира Остапчука. Про це багато писали, користувачі мережі робили з цього меми, обурюючись і висміюючи чоловіків, які говорили про те, що жінка має бути повністю поголена. Але якщо подивитися епізод повністю, там трапляються тези значно гірші, ніж обговорення волосся на тілі жінок.

Серед українців, мабуть, немає жодної людини, яка б не знала відповідь на питання: «Хто тримає цей район?». Пес Патрон - герой багатьох дитячих книг, найвідоміший сапер і навіть має свою сторінку у Вікіпедії. Серед нас також важко знайти того, хто не дивився бодай раз «Телемарафон «Єдині новини». Нині чуємо дедалі більше критики у бік Телемарафону і та інших державних пропагандистських проектів. У цьому матеріалі розглянемо, як українська пропаганда втрачає свою ефективність і більше заважає, ніж допомагає.

Соціальні мережі, такі як Instagram, TikTok, Twitter, Facebook, перетворилися на потужний канал для реклами, оскільки це місце, де рекламодавці можуть звернутися безпосередньо до різноманітної аудиторії. Однак, порівняно з традиційними медіа, контроль за рекламою в соціальних мережах залишається вкрай слабо регульованим.

Що буде, якщо істина і художня фантазія зіткнуться у віртуальному просторі? Сучасне журналістське поле ділиться на дві сторони — одні вітають діпфейки як творчий спосіб подання інформації, інші побоюються потенційних маніпуляцій та втрати довіри. У наш час гіперінформативного суспільства, діпфейки стають ключовим елементом, розмиваючи межу між правдою та вигадкою, і водночас породжуючи численні дебати щодо етики та законності їх використання.

За інформацією Inews, орієнтація російської пропаганди на молодь не є абсолютно новою концепцією, оскільки в перші дні та тижні повномасштабного вторгнення в Україну прокремлівські пісні теж заполонили ТікТок. Щобільше, вплив російської культури можемо спостерігати й в українському інфопросторі навіть сьогодні. Так, цей тренд не оминув деяких українців, які зняли свої ролики й зібрали мільйони переглядів, використовуючи пісню російської виконавиці.

Одним із правил журналістів «Reuters» є неупереджена подача інформації. Автори агентства мають працювати опираючись на гасло «Не ставайте на бік жодної зі сторін, дайте усім можливість висловитися». Матеріали «Reuters» повинні відображати всі сторони, а не якусь одну із них, адже тоді журналісти ризикують бути сприйнятими як упереджені. Втім агентство часто нехтує одним із власних принципів.

Сьогодні досі зустрічаємо чимало російських мітів і стереотипів в медіапросторі. Але все активнішим стає український дискурс, який їх заперечує.

Незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення окупантів триває вже майже два роки, величезну популярність в Україні здобуває… російський серіал. Чому так сталося та чим ще загрожує «Слово пацана. Кров на асфальті», будемо розбиратися.

У сучасних медіа гендерних стереотипів чимало. Серед деяких ключових можна назвати стереотипи щодо статі загалом. Часто українські медіа зображають жінок і чоловіків у давно визначених стереотипних образах. Зазвичай жінка – це класична домогосподарка, «шия чоловіка», «берегиня дому» та об’єкт сексуальної привабливості. Чоловік же – це лідер та провідних, людина, що забезпечує сім’ю та будує кар’єру.

Ці рядки писалися власне напередодні Гелловіна – свята, яке прийшло до нас із Заходу приблизно у 90-их рр. минулого століття.  Паралельна українська назва – відьомська ніч. Подібно до свята Валентина, воно отримало суттєві комерційні «ін’єкції» і досі сприймається  в суспільстві  як щось чужорідне і контроверсійне. Назагал йдеться про доволі екзотичне святкування, яке  –  з його […]