Сьогодні TikTok, окрім того, що є одною з найпопулярніших соціальних мереж світу, також найсприятливіша платформа для поширення контенту про російсько-українську війну. Росіяни також чимало уваги приділяють TikTok. Сьогодні розглянемо російські в ІПСО в цій мережі, які видають себе за український патріотичний контент.

З усіх боків нам показують спонсора, який найбільше заплатив грошей за рекламу. І просто бокали стоять повсюди, і дівчата з них п’ють, і сам холостяк наливає воду з пляшки “Карпатська джерельна” в келих “Карпатська джерельна”. Коли ви робите рекламу, в споживача має з’явитись бажання придбати продукт спонсора, а не вирвати собі око.

Попри неймовірну популярність передачі "Супермама", шоу містить чимало гендерних стереотипів, шкідливих наративів та й просто відвертого сексизму. То чи варто поширювати на таку широку авдиторію, що має канал “СТБ”, шоу, що закріплюватиме у свідомості українців застарілі концепції щодо сім’ї та патріархальний світогляд? Спробуємо розібратися.

Астрологи, нумерологи, тарологи, провидиці та ворожки в медіа були давно, та не завжди їх позиціонували як військових експертів. Так, спочатку повномасштабного вторгнення окрім військових аналітиків в українських мас-медіа почали публікувати й віщунів, що пророкують на воєнні теми. Їхні прогнози можна було б сприймати жартома, як от нісенітниці від російських пропагандистів, та на жаль, в умовах війни тривожна інформація може завдати шкоди. Зокрема тій частині авдиторії, яка не переймається критичним сприйняттям та перевіркою інформації.

Іноземні журналісти, ризикуючи своїм життям, відвідують найгарячіші точки, допомагаючи Україні на інформаційному фронті. Та водночас навіть найавторитетніші зарубіжні медіа подекуди можуть несвідомо допомагати ворогу: вживати хибні твердження, сумнівні визначення або ж не перевіряти точність опублікованої новини. Розберемо детальніше на прикладах.

Сьогодні розглянемо контент таких телеграм-каналів, як “ЗеРада”, “Open Ukraine” та “Женщина с косой”. Це канали з аудиторією від ста тисяч, що позиціонують себе як українські “опозиційні медіа для людей з критичним мисленням”, хоча якщо описати коротко - це канали "борців з нацизмом", "злим Заходом" та "бандерівцями". Інколи ці тези поширюють завуальовано, а подекуди - прямо, видаючи стандартні російські наративи.

У контексті сучасних подій скролити новини перейшло в рутинну звичку. Проте сюжети вже не базуються на розповідях про новонароджене дитя панди в зоопарку чи скандальні відпочинки чиновників. Хроніки фронту, процес евакуації, наслідки обстрілів – це, як і інші важливі події сьогодення, супроводжується візуальним контентом. Проте чи завжди воно доцільно і як шокові фото пов’язані з психологічною травматизацією?

Тема посттравматичного стресового розладу стала однією з «наймедійніших» після лютого минулого року. І найпанічніших. ПТСРом лякають всі кому не лінь: особи, що називають себе експертами та психологами в мас-медіа та соцмережах залякують українців, що він неодмінно буде у кожного після війни. Та чи справді це так?

Якщо ви зараз бачите перед собою цей текст, вірогідно, ви повелись на заголовок як рибка на приманку. Адже перед вами – приклад справжнісінького клікбейту. Але, будемо відверті. Це чи не єдиний випадок «клікбейтної» новини, яка може бути корисною.

Скандальний коментар Олексія Арестовича в ефірі з російським журналістом щодо трагедії 14 січня у Дніпрі і реакція на нього медійників показали, що медіа цікавить лише тема війни з вуст цієї персони.  А «менш  значущі» проблеми, як от сексизм з його боку можуть почекати до «кращих часів».